Ухвала суду № 85969647, 19.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2207/17-ц

Провадження № 2/522/568/19

УХВАЛА

19 листопада 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум” до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, Військова прокуратура Південного регіону України про визнання незаконним та скасування свідоцтва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум” звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, Військова прокуратура Південного регіону України про визнання незаконним та скасування свідоцтва.

Далі позивачі звернулися з уточненою редакцією позовної заяви, згідно якої просять визнати незаконним та скасувати Свідоцтво на право власності на нежитлову будівлю Концерну «Військторгсервіс» яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 20.09.2009 року про право власності Держави в особі Міністерства оборони України на нежитлову будівлю під АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з будівлі загальною площею 1178,6 кв.м. відображеною у технічному паспорті від 25.10.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі ОСОБА_1 та ТОВ «ЮФ Бонум» є потерпілими у кримінальному провадженні №42015161010002935, яке розпочато 13.08.2015 р. за заявою про вчинення посадовими особами державних підприємств Міністерства оборони України кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, що спричинило тяжкі наслідки та якими заподіяна шкода у великому розмірі позивачам та Одеській територіальній громаді. В зв`язку із досудовим розслідуванням, позивачам стало достовірно відомо через отримані докази, що 20.08.2009 р. Виконавчий комітет Одеської міської ради видав Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю Міністерству оборони України (в особі Концерну «Військторгсервіс»), що розташована в місті Одесі по вулиці АДРЕСА_1 за №80, яка належить Державі України в особі Міністерства оборони України на праві державної власності, та в цілому складається з будівлі загальною площею 1178,6 кв.м.. В той же час, позивачі вказують, що в дійсності, цей об`єкт є: «Прибутковий будинок Клеймана» (архітектор: І.К. Мальгерб; рік забудови- 1891; охоронний номер: 142-Од ), взятий під охорону як пам`ятку містобудування і архітектури місцевого значення є багатоквартирним будинком. Свідоцтво від 20.08.2009 р. використано для протиправного захоплення майна Одеської територіальної громади, майна позивачів та третіх осіб за вказаною адресою, а саме власників квартир.

Так, в позові зазначене, що в зазначеному будинку знаходяться житлові квартири, та він є частиною житлового фонду, а позивач ОСОБА_1 потребує поліпшення та перебуває на квартирному обліку в м. Одесі з 1985 року. Позивач ОСОБА_1 також посилається, що більш десяти років як юрист здійснювала обслуговування військовослужбовців та працівників підприємств Міністерства оборони та зверталася у 2007 році за виділенням квартири у зазначеному будинку, але їй надана відповідь Головним КЕУ ЗСУ що жилі приміщення надаються лише військовослужбовцям. Пізніше також позивачу ОСОБА_1 було повідомлено, що вказаний будинок, як нежитловий належить Концерну «Військторгсервіс». Тому, вважає, що відповідачем Концерн «Військторгсервіс» порушено її конституційні права на забезпечення житлом.

Позивач ТОВ «ЮФ Бонум» в позові вказує, що 20.8.2009 року оформлено Свідоцтво на право власності, на підставі якого, за територіальною громадою м. Одеси зареєстровано право власності на нежиле приміщення № 501 площею 35.8 кв.м. першого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , тобто у вказаному будинку. Зазначене приміщення знаходилось в оренді позивача ТОВ «ЮФ Бонум» з 2001 року. Позивач неодноразово звертався до Одеської міської ради з заявою про приватизацію цього приміщення, була розпочата процедура, але згодом була зупинена у зв`язку з виникненням спірного Свідоцтва на право власності на будівлю, яке видане Концерну «Військторгсервіс» на нежитловий будинок, площа якого включає в себе приміщення № 501.

Позивачі посилаються, що зазначений будинок, як об`єкт нерухомості є багатоквартирним будинком та житловим фондом Одеської міської ради, що в силу закону виключає оформлення свідоцтва на нежитловий будинок в цілому, та є підставою для його скасування.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Кравчук Т.С. Ухвалою від 09 лютого 2017 року було відкрито провадження по даній справі.

У зв`язку з повторним перерозподілом на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року № 18 вказана цивільна справа передана судді Науменко А.В. для розгляду. Ухвалою від 21.05.2018 року призначене підготовче судове засідання на 05.07.2018 року.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року, за згодою представників відповідачів, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. У судовому засіданні вступним словом представник позивачів ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позову та звертала увагу, що позов поданий з інших підстав, які раніше господарським судом не досліджувалися. В свою чергу представники відповідачів Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, та представник Військової прокуратури Південного регіону України наполягали на тому, що позивачами не доведено порушення їх прав, що аналогічна справа вже розглянута в порядку господарського судочинства. Також наполягали на тому, що усі обставини на які посилається представник позивача ОСОБА_1 як на« інші» підстави звернення з позовом, в дійсності були відомі останній ще під час розгляду справи в порядку господарського судочинства та на підтвердження цього надали письмові докази. Тому, представники відповідачів також звернулися з заявою про застосування строків позовної давності звернення позивачів з позовом.

У судовому засіданні 19.11.2019 року представники сторін не заперечували закінченню дослідження письмових доказів прийнятих судом та залучених до матеріалів справи, які надані на підтвердження доводів сторін, у тому числі щодо доведення порушення відповідних прав кожного з позивачів.

Після закінчення, за згодою сторін, дослідження доказів та надання відносно них пояснень, представник Міноборони наполягав на розгляді заяви від 25.06.2018 року про закриття провадження по справі, розгляд якої за погодженням сторонами відкладений до закінчення дослідження доказів з наданням пояснень позивачем ОСОБА_1 , яка одночасно є представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум”, щодо визначення порушення прав кожного з позивачів та предмету спору і доказування за вимогами кожного з позивачів.

Представник відповідача Міноборони в судовому засіданні наполягав на закритті провадження по справі у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 зловживає своїми правами та вказує на звернення до суду за захистом нібито житлових прав, але вимоги до відповідачів з цього приводу не заявляла. Також пояснив, що позивачем ОСОБА_1 оскаржене Свідоцтво направо власності на будівлю видане на нежитловий будинок, в приміщення якого взагалі не входять приміщення житлових квартир, що встановлене під час дослідження доказів та визнане сторонами. На думку представника відповідача права Концерну «Військторгсервіс» на нежитлові приміщення будинку згідно вказаного Свідоцтва жодним чином не торкаються прав ОСОБА_1 на забезпечення житлом, тому остання звернулася з безпідставним позовом.

Також наполягав на тому, що наданими по справі доказами підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум” вже зверталося до суду з аналогічним позовом (зустрічним) до тих самих відповідачів, який вже розглядався у порядку господарського судочинства по справі № 16-4-34\165-08-3704 та в задоволенні позову було відмовлено. Під час розгляду вказаної справи всі обставини на які посилається ОСОБА_1 , як позивач, та одночасно представник ТОВ «ЮФ «Бонум» вже розглядалися та були оцінені судом. Також представник відповідача Міноборони вказав на рішення господарського суду по справі 916\2068\16, згідно якого задоволений позов Міністерства оборони на визнане недійсним Свідоцтво на право власності Одеської міської ради на вказане нежиле приміщення № НОМЕР_1 , яке раніше орендувало ТОВ «ЮФ Бонум». У зв`язку з чим, посилання на порушене право ТОВ «ЮФ Бонум» на приватизацію також є безпідставним, тому як вказане нежиле приміщення № 501 після скасування судом Свідоцтва не входить до комунальної власності. Виходячи з позиції позивачів, представник Міноборони наполягав, що дана справа розглядається за позовними вимогами між тими ж сторонами і тим же предметом та обставинами, що розглядалася справа №16-4-34\165-08-3704 та по якій рішення набуло чинності. Посилання представника позивача, що позов поданий за захистом порушених прав позивачів з іншого предмету та обставин, що раніше у господарському суді не досліджувалися, на думку представника є хибними, та цей довід спростовується дослідженими доказами по справі. Також представник звернув увагу суду, що позивачі не наділені повноваженнями захищати у суді права територіальної громади м. Одеси, а тому посилання позивачів на це порушення прав громади є безпідставним.

Представники Концерну „Військторгсервіс” та Військової прокуратури Південного регіону України у судовому засіданні підтримали заяву про закриття провадження по справі. Вказали, що за наслідком дослідження доказів наданих позивачами ОСОБА_1 та ТОВ «ЮФ Бонум», а також виходячи з пояснень ОСОБА_1 слідує, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Також вказали, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з об`єднаним позовом з ТОВ «ЮФ Бонум» тільки для зміни підсудності справи та можливості розгляду справи у цивільному судочинстві, враховуючи, що аналогічна справа за позовом ТОВ «ЮФ Бонум» вже розглядалася в порядку господарського судочинства.

Представники відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради та третьої особи Одеської міської ради в судове засідання не з`явилися, були сповіщені належним чином, будь яку позицію по обставинам справи не заявляли.

Позивач ОСОБА_1 , яка одночасно є представником позивача ТОВ «ЮФ Бонум» заперечувала проти задоволення заяви про закриття провадження. Наполягала на тому, що нею особисто поданий правомірний позов спільно з ТОВ «ЮФ Бонум». Заявила, що оскаржене Свідоцтво видано незаконно та рішення у господарському суду прийняте на підставі сфальсифікованих документів, що не спростоване відповідачами та частково підтверджено на засіданні представником відповідача Виконкому ОМР.

Розглянувши матеріали справи у повному обсязі, враховуючи пояснення сторін та зокрема твердження позивача ОСОБА_1 , що нею подані усі наявні докази до справи на підтвердження порушення її прав, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору та доказування по справі є фактичні обставини та підстави виникнення у минулому прав власності чи користування у Міністерства оборони України на будинок АДРЕСА_1 чи на нежитлові приміщення в ньому відповідної площі, за наслідком чого оцінці судом підлягає законність видачі Свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю Концерну «Військторгсервіс» яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 20.09.2009 року про право власності Держави в особі Міністерства оборони України, яка в цілому складається з будівлі загальною площею 1178,6 кв.м. відображеною у технічному паспорті від 25.10.2007 року.

Суд визнає, що безпосередньо позивачем ОСОБА_1 по об`єднаному позову не надано жодного належного, достовірного та допустимого доказу, яким би було підтверджено порушення її конституційного права на забезпечення житлом. Під час дослідження доказів у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не послалася на жодний доказ, яким би було підтверджено порушення саме її права. Також, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 виклала доводи та послалася на докази на підтвердження порушення прав саме ТОВ «ЮФ Бонум», у якому вона працює та представляє інтереси, чим намагалася підмінити предмет спору та доказування по її особистому позову. Під час дослідження доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є потерпілою у кримінальному провадженні №42015161010002935, яке розпочато 13.08.2015 р., а зверталася до правоохоронного органу у якості директора ТОВ «ЮФ Бонум» в інтересах останнього. Також суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 не спростовувала та погодилася з заявленим відповідачами фактом доведеним письмовими доказами, що у площу будівлі на яку видано спірне Свідоцтво на право власності Концерну «Військторгсервіс» не входять площі житлових приміщень квартир, які в дійсності наявні у будинку.

В контексті завдань цивільного судочинства (ст. 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд – встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому, для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Отож, у даній справі, що розглядається, суду слідувало з`ясувати, чи має позивач ОСОБА_1 матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні спірного Свідоцтва по захисту порушеного права.

Суд враховує усталену практику Верховного суду, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність порушеного права чи інтересу у позивача суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності порушеного права чи матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності порушеного права чи матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглядати справу по суті.

Враховуючи викладене, суд вказує, що провадження по справі було відкрито в іншому складі суду, а крім того на час проведення підготовчого провадження та дослідження доказів у судовому засіданні очевидність відсутності у позивача ОСОБА_1 порушеного права чи законного інтересу мала обґрунтований сумнів, що тлумачилося на користь позивача. Однак, після закінчення дослідження доказів та під час розгляду заяви відповідача про закриття провадження суд встановлює очевидні ознаки відсутності у позивача ОСОБА_1 порушеного права чи матеріально-правової зацікавленості оспорюваним Свідоцтвом та ознак «потерпілого» від такого порушення, саме на час звернення до суду з позовом. Тобто, вбачається що рішення суду по даній справі не буде мати жодних правових наслідків для позивача ОСОБА_1 ..

Згідно ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства: …..3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору а у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Враховуючи викладене вище, суд встановлює, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в об`єднаному позові з ТОВ «ЮФ Бонум» з завідомо безпідставним позовом, за відсутності предмету спору з відповідачами. Також суд погоджується з думкою представників відповідачів, що позивач ОСОБА_1 , яка одночасно представляє інтереси позивач ТОВ «ЮФ Бонум» штучно об`єднала свої вимоги до відповідачів з вимогою другого позивача з метою заміни підсудності справи в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд керуючись положеннями ч. 3 ст. 44 ЦПК України визнає звернення позивача ОСОБА_1 з об`єднаним позовом з ТОВ «ЮФ Бонум» - зловживанням з її сторони процесуальними правами, тому позов в частині вимоги позивач ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Водночас суд вказує, що представник позивача ТОВ «ЮФ Бонум» вказала що підстави звернення до суду відмінні від підстав та обставин за якими розглянута справа у порядку господарського судочинства № 16-4-34\165-08-3704.

Так, посвідченою архівною копією рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №27 від 29.05.1951 із Додатком №1 «Список власних будівель Одеського Військового округу» та Додатком №2 «Список будівель житлового фонду Одеської міської ради, відведених в користування ОдВО», що надана у справу позивачами, підтверджується, що будівля АДРЕСА_1 , є житловим фондом Одеської міськради (включена до Додатку №2 під №55) та не належить до власних будівель Одеського Військового округу (відсутня у Додатку №1).

З Відзивом на позов представник Концерну «Військторгсервіс» надала іншого змісту копію Додатку №1 «Список власних будівель Одеського Військового округу», відповідно до якого будівля АДРЕСА_1 , яка нібито належить до власних будівель Одеського Військового округу.

Надана до справи копія належно не завірена. На судовому засіданні 25.02.2018 року представник відповідача пояснила, що оригінал й архівна копія відсутні, а є тільки копія.

Отже, з матеріалів справи слідує, що саме ця копія Додатку №1 «Список власних будівель Одеського Військового округу», що суперечить за змістом архівної копії виданої Державним архівом Одеської області, була прийнята судом та досліджувалася при вирішенні Господарським судом Одеської області справи №916/2068/16 та справи №16– 4 – 34/165 – 08 – 3704.

На підставі викладеного, суд встановлює, що у суду відсутні підстави для закриття провадження по справі в частині вимог ТОВ «ЮФ Бонум» до відповідачів з підстав передбачених ч. 1 п. 3) ст. 255 ЦПК України, тому як дійсно цей позивач послався на інші обставини, які раніше господарським судом не досліджувалися.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦІІК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п. 1 та 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів. стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу господарської діяльності, тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК, суд ухвалою закриває провадження якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 44, 255, 257, 353 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, Військова прокуратура Південного регіону України про визнання незаконним та скасування свідоцтва – залишити без розгляду.

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Бонум” до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Концерну „Військторгсервіс”, Міністерства оборони України, треті особи: Одеська міська рада, Військова прокуратура Південного регіону України про визнання незаконним та скасування свідоцтва - закрити, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2019 року.

Суддя А.В. Науменко

19.11.2019