Рішення № 85965816, 06.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1209/19

Справа №760/15418/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Усатової І.А.,

при секретарі: Мелешко О.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

13.06.2019 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала на час смерті у м. Ахерн, Німеччина, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживав на час смерті у м. Ахерн, Німеччина. Позивач, разом з померлими батьками проживав, та й надалі проживає в м. Ахерн, Німеччина.

Позивач посилався на те, що після смерті батьків, у нього, як єдиного спадкоємця виникло право на спадкове майно, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 . Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва 13 вересня 1996 року, згідно з розпорядженням №13866 від 13 вересня 1996 року, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації 20 вересня 1996 року № 2321, власниками квартири АДРЕСА_1 , в рівних частинах (по 1/3) є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Позивач вказує на те, що оскільки померлі заповіту не залишили, то він, як єдиний син, має право на спадкування в порядку глави 86 ЦК України.

Зазначено, що реалізуючи надані законом права, 06.06.2018 до Шостої Київської державної нотаріальної контори подано заяви про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька ОСОБА_5 та після смерті матері - ОСОБА_4 , однак, 07 червня 2018 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, Прокопенко Н.Ф. винесено постанови, якими відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батьків, у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Посилається на те, що після смерті матері, яка померла в 2013 році у нього не було реальної можливості приїхати в Україну, для вирішення питання щодо прийняття спадщини, оскільки на утриманні в останнього залишився батько похилого віку, який потребував постійного догляду та забезпечення. Після смерті батька, в 2016 році, важко переживаючи його смерть, позивач був морально виснажений, та його стан не дозволяв замислюватись про оформлення документів, що стало реальною перешкодою в прийнятті спадщини. Ще однією поважною причинною пропуску строку на прийняття спадщини, став той факт, що ОСОБА_3 проживає в Німеччині, а поїздка в Україну, з метою належного оформлення документів, щодо спадкового майна, потребує значних матеріальних витрат та часу.

На переконання позивача, вказане свідчить, що ним, встановлений законом шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, пропущений з поважних причин, та підлягає поновленню в судовому порядку.

Ухвалою судді від 19.06.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.04.2018 судом здійснено запит до Шостої Київської державної нотаріальної контори.

17.12.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому сторона відповідача просить прийняти у справі рішення на підставі поданих стороною доказів та згідно чинного законодавства України.

Протокольною ухвалою суду від 06.09.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи, у матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про розгляд справи, однак, її неявка не перешкоджає розгляду справи у її відсутність.

Суд, заслухавши сторону позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Ахерн, Німеччина, померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом РАЦС м. Ахерн, реєстраційний номер запису: НОМЕР_1 (а.с. 17-21).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Ахерн, Німеччина, помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом РАЦС м. Ахерн, реєстраційний номер запису: НОМЕР_2 (а.с. 22-26).

Позивач ОСОБА_3 є сином померлих, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва 13 вересня 1996 року, згідно з розпорядженням №13866 від 13 вересня 1996 року, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації 20 вересня 1996 року № 2321, власниками квартири АДРЕСА_1 , в рівних частинах є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2018 до Шостої Київської державної нотаріальної контори подано заяви про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька ОСОБА_5 (а.с. 30) та після смерті матері - ОСОБА_4 (а.с. 29).

07 червня 2018 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф. винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 31, 32), якими відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що після смерті матері, яка померла в 2013 році у нього не було реальної можливості приїхати в Україну, для вирішення питання щодо прийняття спадщини, оскільки на утриманні в останнього залишився батько похилого віку, який потребував постійного догляду та забезпечення. Після смерті батька, в 2016 році, важко переживаючи його смерть, позивач був морально виснажений, та його стан не дозволяв замислюватись про оформлення документів, що стало реальною перешкодою в прийнятті спадщини. Крім того, вказав, що проживає в Німеччині, а поїздка в Україну, з метою належного оформлення документів, щодо спадкового майна, потребує значних матеріальних витрат та часу, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

У відповідності до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1268 Цивільного кодексу України передбачено право спадкоємця за законом чи заповітом прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, яка відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і для прийняття якої встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Стаття 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У пункті 2 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Також, вказано, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Крім того, у п. 2 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що помилковою є практика судів, які визнають причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними із порушенням вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК, відповідно до якої обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, хвороба, перебування позивача-спадкоємця в іншому регіоні України у зв`язку із відрядженням, службовою необхідністю не можуть підтверджуватись лише показаннями свідків.

Правила частини третьої 1272 Цивільного кодексу України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку є поважними та обґрунтованою є вимога про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Суд, керуючись ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1261-1265, 1268-1272 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перебіг зазначеного строку рахувати з моменту набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: