Рішення № 85960898, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/8884/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Гадячсир" (37300, Полтавська обл, м.Гадяч, вулиця Будька, 47)до ДВС Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вулиця Городецького, 73)про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час проведення оцінки майна боржника у виконавчому провадженні №56311245 протиправними;

- визнати недійсним висновок (звіт) про оцінку описаного та арештованого майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» від 23 квітня 2019 року, складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» на виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 27 липня 2018 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №56311245.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновок (звіт) про оцінку описаного та арештованого майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» підготований суб`єктом оціночної діяльності зі значним порушенням визначеного та встановленого відповідачем у постанові від 27 липня 2018 року строку. Крім того, представник позивача повідомив про наявність з боку суб`єкта оціночної діяльності порушень порядку проведення оцінки майна боржника, які допущені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, адже за дії суб`єкта оціночної діяльності державний виконавець повністю відповідальний згідно Закону України «Про виконавче провадження» як замовнику відповідної оцінки майна.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю.

У відповідному судовому засіданні судом задоволено клопотання позивача та замінено первісного відповідача - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 09 серпня 2019 року надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження.

У призначене судове засідання 11 листопада 2019 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі №917/1400/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» задоволено позов про стягнення кредитних коштів в сумі 15 917 447,18 доларів США.

В подальшому, 03 жовтня 2017 року господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1400/16 з примусового виконання вищевказаного рішення.

03 травня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56311245 з примусового виконання наказу №917/1400/16, виданого 03 жовтня 2017 року господарським судом Полтавської області.

Того ж дня, 03 травня 2018 року державним виконавцем направлено до Головного управління Держземагентства у місті Києві, Головного управління Держпраці у Київській області, Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Публічного акціонерного товариства «Національний депозитацій України» запит на надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир».

26 липня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наслідками виходу за адресою: Полтавська область, місто Гадяч, вулиця Будька, 45а виявлено майно боржника, на яке необхідно накласти арешт, а саме на належні позивача автомобілі МАЗ.

Так, відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 липня 2018 року державним виконавцем описано та накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» та призначено відповідальним зберігачем даного майна директора боржника ОСОБА_1 .

Крім того, на підставі постанов державного виконавця від 17 липня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику та оголошено у розшук всі транспортні засоби боржника.

З наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу №917/1400/16, виданого 03 жовтня 2017 року господарським судом Полтавської області, 27 липня 2018 року прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба».

Пунктом 2 даної постанови передбачено, що суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» слід протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця надати висновок (звіт) з питань ринкової вартості майна, а саме: автомобіль МАЗ 533605-020, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль НОМЕР_2 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль МАЗ 54331, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль МАЗ 543203-220, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль МАЗ 643203-220, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 .

З вказаною постановою суб`єкт оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» ознайомлений 29 липня 2018 року.

При цьому, супровідним листом від 25 квітня 2019 року №ВП56311245 Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» направило державному виконавцю висновок (звіт) про оцінку майна від 23 квітня 2019 року, а саме колісних транспортних засобів у кількості 5 одиниць, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Гадячсир».

Даним висновком (звітом) про оцінку майна визначено ринкову вартість колісних транспортних засобів у кількості 5 штук в розмірі 514 400,00 грн. з ПДВ або 428 666,66 грн. (без ПДВ).

Незгода позивача із процедурою проведення та наслідками оцінки майна боржника зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VII (далі - Закон №1404-VII, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до частини 1, абзаців 1-3 частини 2 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1404-VIII для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Частиною 3 статті 57 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У відповідності до частини 5 статті 57 Закону №1404-VIII виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України та досліджених судом доказів, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи, дозволяє суду дійти висновку, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення останньому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

Крім того, у відповідності до частини 1 статті 19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, серед іншого, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на не проведення суб`єктом оціночної діяльності огляду майна під час виготовлення звіту про його вартість.

В той же час такі твердження представника позивача спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема самим звітом про оцінку майна, що підтверджує факт здійснення огляду суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки (стор. 12 Звіту).

Стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» в частині визнання недійсним висновок (звіт) про оцінку описаного та арештованого майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» від 23 квітня 2019 року, складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» на виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 27 липня 2018 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №56311245, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 20 Закону №1404-VIII експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Наведене свідчить про те, що письмовий звіт надається суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в межах обсягу питань, що містяться в постанові.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно приписів частини 5 статті 57 Закону №1404-VIII, у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Тобто, законодавець надав можливість оскарження до суду кожною із сторін результатів визначення вартості чи оцінки майна, але з норми Закону України «Про виконавче провадження» прямо не випливає порядку визначення як суб`єктного складу сторін у спорі про оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, так і способу захисту цивільних прав та інтересів, що, в обох випадках, визначається самостійно суб`єктом оскарження.

За таких обставин, суд відзначає, що позивач не обмежений в наданих йому чинним законодавством процесуальних правах звернення до суду як за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у інший спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів, а також за інших, визначених, на його думку, підстав позову, мотивованих питаннями, пов`язаними з результатами визначення вартості чи оцінки майна.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ (далі по тексту - Закон України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ)

Згідно з частиною 4 статті 3 Закон України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ).

Відповідно до статті 33 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наведене в сукупності свідчить про те, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17; застосовано у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №826/12872/18.

В подальшому, правові позиції щодо питань застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна, викладено в Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 липня 2018 року, справа № 711/650/13-ц, згідно якої: «Верховний Суд звертає увагу, що 13 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою у справі № 914/881/17 зробила наступний висновок про застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна - за змістом статей 12, 33 Закону про оцінку майна звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним».

У зв`язку із зазначеним суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє право позивача, що підлягає судовому захисту, а сам звіт про оцінку майна за результатами проведення оцінки майна боржника лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність його дій, вчинених в рамках виконавчого провадження №56311245 з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук