Рішення № 85960890, 14.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2019 року № 640/1722/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Променерго-Ресурс"до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняза участю:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Богодиста Т.С.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Променерго-Ресурс" (далі - ТОВ "Променерго-Ресурс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.09.2017 № 0061581213 про застосування штрафу в сумі 12897460,20 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач призначив та провів камеральну перевірку з порушеннями статей 21 та 75 Податкового кодексу України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене з порушенням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204. Таким чином, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0061581213 є незаконним та має бути скасованим. У свою чергу, безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій порушує майнові інтереси позивача, призводить до обов`язку сплати грошових коштів в сумі 12897460,20 грн без вини позивача та будь-яких правових підстав.

Ухвалою суду від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1722/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 14.03.2019.

06.03.2019 до суду від представника відповідача Герасименка П.П. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що камеральна перевірка проведена з дотриманням вимог Податкового кодексу України, у ході проведення якої установлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. У свою чергу, статтею 126 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом. Таким чином, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

12.03.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позов. Акцентував увагу на тому, що у акті перевірки контролюючий орган посилається на платіжне доручення № 10464283 від 31.03.2017, яке не надавалось останньому позивачем, відтак, перевірка могла бути лише документальною. Наголошував і на тому, що при складанні податкового повідомлення-рішення останньому має присвоюватись номер, який має складатись з 11 цифр, в той час як оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить лише 10. Звернув увагу і на те, що розрахунок штрафної санкції містить неіснуючу дату - 31.02.2017. Крім того, позивачеві незрозуміло, яким чином відповідач вирахував, що граничним строком сплати податкового зобов`язання є саме 30.03.2017. Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення містить місцезнаходження Головного управління ДФС у м. Києві: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, у той час як у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження останнього - 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19.

14.03.2019 представником відповідача у судовому засіданні подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії інтегрованої картки позивача.

У підготовчому судовому засіданні 14.03.2019 оголошено перерву до 11.04.2019.

04.04.2019 до суду від представника відповідача Герасименка П.П. надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що у розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення допущено технічну помилку.

У підготовчому судовому засіданні 11.04.2019 оголошено перерву до 06.06.2019.

11.04.2019 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення на підтвердження сплати податку на додану вартість за лютий 2017 року.

23.04.2019 до суду від представника відповідача Герасименка П.П. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року.

Аналогічне за змістом клопотання подано і позивачем 27.05.2019.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 06.06.2019, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 22.08.2019.

22.08.2019 представником позивача Волосною Я.О. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 19.09.2019.

19.09.2019 позивачем подано до суду заяву про відвід судді Катющенка В.П. від розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.09.2019 зупинено провадження в адміністративній справі № 640/1722/19 до вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 24.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Катющенка В.П. від розгляду адміністративної справи № 826/1722/19.

Відповідно до ухвали суду від 04.10.2019 поновлено провадження в адміністративній справі № 640/1722/19 та призначено судове засідання на 14.11.2019.

Позивач у судове засідання 14.11.2019 не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.2019 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника відповідача справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.09.2017 посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ "Променерго-Ресурс" з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт № 7375/26-15-12-13-20 (а.с. 10).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Променерго-Ресурс" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

За затримку на 53 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 64487301,00 грн, податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2017 № 0061581213 зобов`язано ТОВ "Променерго-Ресурс" сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 12897460,20 грн (а.с. 11).

Не погодившись з указаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 08.12.2017 № 29239/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2017 № 0061581213 залишено без змін (а.с. 17-20).

Вважаючи протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Враховуючи, що ПК України встановлено, що своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах може бути предметом камеральної перевірки, суд не приймає до уваги доводи позивача у цій частині.

Суд звертає увагу позивача, що за визначенням пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Позивач не заперечує, що 20.03.2017 останнім було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, у якій визначено до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 71768985,00 грн.

З урахуванням положень статті 203 ПК України 30.03.2017 у ТОВ "Променерго-Ресурс" виник обов`язок сплатити самостійно визначену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 71768985,00 грн.

Поряд з цим, 30.03.2017 позивачем було сплачено лише 5600000,00 грн податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного у декларації за лютий 2017 року.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, з 31.03.2017 решта суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначена у декларації за лютий 2017 року, з урахуванням зарахованої по ІКП переплати, в розмірі 64487301,00 грн набула статусу податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2017 ТОВ "Променерго-ресурс" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року, у якій за рахунок від`ємного значення суми між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди 63719914,00 грн (а.с. 77-78).

По картці ІКП прослідковується, що 22.05.2017 контролюючим органом проведено погашення недоїмки у розмірі 64487301,00 грн по податковій декларації від 17.05.2017.

Встановлені обставини підтверджують, що самостійно визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість, визначене у декларації за лютий 2017 року, сплачено позивачем з порушенням установлених ПК України строків сплати останнього.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 20 % за затримку на 53 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем порядку оформлення спірного податкового повідомлення-рішення, позаяк указані обставини є формальними та не можуть бути єдиною підставою для скасування такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго-Ресурс" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2, корпус А, секція Ф-2, ідентифікаційний код: 38266407) відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2019 року.