Рішення № 85960793, 27.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2019 року № 826/15447/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця у розмірі 60 % його заробітної плати без урахування у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, зазначених у довідках від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, № 46/99-95-05-64, виданих Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України, починаючи з 02.06.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 60 % його заробітної плати з урахуванням у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, зазначених у довідках від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, № 46/99-95-05-64, виданих Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України, починаючи з 02.06.2017 з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до норм Закону України "Про державну службу", при цьому пенсія йому призначена відповідачем у розмірі 60 % його заробітної плати, без урахування у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу) та грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку. На переконання позивача, неврахування відповідачем надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу) та грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку свідчить про неправильне застосування норм матеріального права при призначенні пенсії позивачеві.

Ухвалою суду від 25.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 826/15447/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

31.10.2018 представником відповідача Литвиненко Ю.В. подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що при визначенні розміру пенсії позивача відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На звернення представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 20.08.2018 № 64170/02 повідомило останнього, що згідно довідок від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, № 46/99-95-05-64, виданих Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України, середньомісячна заробітна плата державного службовця становить 14950,42 грн, яка визначена з урахуванням сум складових заробітної плати на 01.06.2017: посадового окладу - 4500,00 грн, надбавки за вислугу років на державній службі - 2250,00 грн, премії - 98981,71 грн та інші виплати (грошова допомога - 17997,42 грн, індексація - 124,80 грн) за період з 01.05.2016 по 31.05.2017 (а.с. 16).

Вважаючи, що відповідач безпідставно не включив до розрахунку середньомісячної заробітної плати надбавку за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу) та грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Станом на 02.06.2017 - день призначення позивачеві пенсії, відносини у сфері пенсійного забезпечення державних службовців врегульовано Законом України № 889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 889-VIII), пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень якого, зокрема, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995 "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 Закону № 3723-XII встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислуги років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (частини 2, 6 цієї статті).

Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Стаття 24 Закону № 504/96-ВР гарантує, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Стаття 33 Закону № 3723-XII не містить положень про включення до заробітної плати державного службовця такої виплати, як компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлено статтею 24 Закону № 504/96-ВР, які пов`язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (пункт 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Відтак, грошова компенсація при звільненні за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток не входить до системи оплати праці державних службовців згідно з Законом № 3723-ХІІ, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 216/1666/17 та у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 459/2065/17.

У той же час суд зазначає, що стаття 33 Закону № 3723-XII чітко передбачає, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно пункту 343.1. статті 343 Податкового кодексу посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання, зокрема, радник податкової та митної справи І рангу.

Відповідно до пункту 343.2. статті 343 Податкового кодексу положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Згідно пункту 344.1. статті 344 Податкового кодексу пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому, відповідно до довідки № 45/99-95-05-64, виданої Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України 01.06.2017, станом на 02.06.2017 року заробітна плата Позивача, в тому числі, складалась з надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), тобто позивач станом на 02.06.2017 мав спеціальне звання, за яке отримував щомісяця доплату (надбавку), а тому не включення цієї доплати у складові заробітної плати для обчислення пенсії позивачу відповідачем здійснено поза межами закону.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця у розмірі 60 % його заробітної плати, без урахування у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), зазначеної у довідці від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, виданої Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України, та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 60 % його заробітної плати з урахуванням у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), зазначеної у довідці від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, виданої Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України, починаючи з 02.06.2017 з урахуванням раніше проведених виплат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 704,80 грн та з правничою допомогою адвоката в сумі 7500,00 грн підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії державного службовця у розмірі 60 % його заробітної плати, без урахування у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), зазначеної у довідці від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, виданої Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 60 % його заробітної плати, з урахуванням у складі заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за спеціальне звання (радник податкової та митної справи І рангу), зазначеної у довідці від 01.06.2017 № 45/99-95-05-64, виданої Інформаційно-довідковим департаментом Державної фіскальної служби України, починаючи з 02.06.2017, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4102,40 грн понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко