Рішення № 85960201, 28.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2753/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Зайця О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним дій Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно на суму 36165 (тридцять шість тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 04 (чотири) копійки та грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.07.2019 по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденного заробітку 379 (триста сімдесят дев`ять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки; стягнення з Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно на суму 36165 (тридцять шість тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 04 (чотири) копійки та грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.07.2019 по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденного заробітку 379 (триста сімдесят дев`ять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушені права позивача стосовно нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Крім того, вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати йому та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку до дня фактичного розрахунку.

Ухвалою судді від 20.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.11.2019 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині визнання протиправним дій Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно на суму 36165 (тридцять шість тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 04 (чотири) копійки та стягнення з Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно на суму 36165 (тридцять шість тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 04 (чотири) копійки закрито, оскільки позивачу була виплачена вказана компенсація.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачу виплачена заборгованість по компенсації за неотримане речове майно 20.09.2019.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом начальника 105 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.07.2019 старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспектор в прикордонної служби «Грем`яч» (тип А) відділу прикордонної служби «Грем`яч» І категорії (тип Б), відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було звільнено з військової служби в запас та з 26 липня 2019 року виключено зі списків військової частини.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15 Верховний Суд України прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, суд враховує висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій, зокрема, зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З вказаного слідує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті приписів статтей 116, 117 КЗпП України суд приходить до висновку, що останні спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.02.2018 у справі №805/977/16-а, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

На думку суду, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Державної прикордонної служби, не встановлено відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату усіх сум грошового забезпечення за всіма видами, тому з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації положення статті 117 КЗпП України, які є загальними, необхідно поширити на правовідносини, які виникли під час звільнення особи з військової служби в Державній прикордонній службі.

При цьому, суд враховує аналогічні правові висновки щодо застосування спеціального законодавства та статті 117 КЗпП України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 та від 26.06.2019 у справі №826/15235/16.

Позивача звільнено з роботи та виключено зі списків особового складу 26.07.2019.

Разом з тим, компенсація за не отримане речове майно ОСОБА_1 була нарахована та сплачена від 20.09.2019, що підтверджується копією платіжного доручення №2808 та копією відомості перерахувань на особисті вклади №176.

Тобто, остаточний рахунок відповідачем здійснено не в день звільнення, а з порушенням строків встановлених ст.116 КЗпП України - 20.09.2019.

Відтак, сума середньомісячного заробітку, яка належить до виплати позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, підлягає стягненню саме за період з 27.07.2019 по 19.09.2019 (54 дні).

Відповідно до довідки про середьоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 середньоденне грошове забезпечення складає 379,94 грн.

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 20516,76 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.07.2019 по 19.09.2019 у сумі 20516,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Заяць