Рішення № 85958202, 18.11.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12443/15-ц

Провадження № 2/344/263/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визання бездіяльності ПАТ «УкрСиббанк», яка виразилась в неподанні держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 – незаконною; вилучення є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження:5733441; вилучення є Державного реєстру іпотек запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження:5733449;стягнення суми завданих збитків в розмірі 25 000 грн. та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк» про визання бездіяльності ПАТ «УкрСиббанк», яка виразилась в неподанні держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 – незаконною; вилучення є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження:5733441; вилучення є Державного реєстру іпотек запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження:5733449;стягнення суми завданих збитків в розмірі 25 000 грн. та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26.09.2007 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223748000 від 26.09.2007 року. Крім того, в забезпечення належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором між ОСОБА_1 та відповідачем укладено Договір іпотеки від 26.09.2007р., згідно якого позивачка передала відповідачу в іпотеку нерухоме майно, яке належить останній на праві власності, а саме: належної квартири АДРЕСА_1 .

Свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 11223748000 від 26.09.2007 року ОСОБА_1 виконано достроково та в повному обсязі, про що вона повідомила банк заявою від 28 травня 2013 року. Станом на 11 червня 2013 року заборгованість по Договору про надання споживчого кредиту №11223748000 від 26.09.2007 року була відсутня, про що свідчить відповідна довідка видана начальником відділення № 248 AT «УкрСиббанк» №55-3/248/102/ від 11 червня 2013 року.

Відповідно до положень закону відповідач зобов`язаний був після припинення іпотеки надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення з Реєстру запису про обтяження предмету іпотеки.

На підставі зазначеного, позивачкою 10.06.2013 року було подано лист відповідачу з проханням подати заяву для внесення змін в реєстр іпотек.

У зв`язку з повним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань по договору, вважаючи, що відповідачем вчасно, в добровільному порядку та відповідно до умов закону звільнено від обтяження предмет іпотеки, позивачем було отримано завдаток в сумі 25 000 грн. за договором про наміри купівлі-продажу нерухомого майна, об`єктом якого є належна останній квартира АДРЕСА_1 .

Під час візиту 18.06.2013р. до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири позивач дізналась, що до цього часу на належну їй квартиру зареєстровано заборону на відчуження. 19.06.2013 року вона повторно з листом звернулась до відповідача з вимогою подати заяву реєстратору Державного реєстру про припинення обтяження та зняття заборони на відчуження її квартири, оскільки підстави на яких було накладено дану заборону закінчились.

Однак, відповіддю Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» від 20.06.2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її прохання. Після цього нею 16.08.2013 року втретє було надіслано лист відповідачу з проханням подати заяву для внесення змін в реєстр іпотек, оскільки планує 27.08.2013 року здійснити відчуження належної їй квартири. Однак банк вчергове проігнорував законні вимоги позивачки. Просить постановити рішення яким визнати бездіяльність Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яка виразилась в неподанні держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 , незаконною. Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження:5733441. Вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження:5733449. Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в користь ОСОБА_1 суму завданих збитків у розмірі 25 000 грн. та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

03.10.2016 року представник позивачки подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду в частині, а саме стягнення суми завданих збитків в розмірі 25 000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду 18.11.2019 року позовну вимогу ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення суми завданих збитків в розмірі 25 000 грн. - залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що 26.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223748000 (а.с.6-9).

В забезпечення належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором між ОСОБА_1 та відповідачем укладено Договір іпотеки від 26.09.2007р., згідно якого позивачка передала відповідачу в іпотеку нерухоме майно, яке належить останній на праві власності, а саме: належної квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Як вбачається з довідки виданої начальником відділення № 248 AT «УкрСиббанк» №55-3/248/102/ від 11 червня 2013 року, станом на 11 червня 2013 року заборгованість по Договору про надання споживчого кредиту №11223748000 від 26.09.2007 року у ОСОБА_1 відсутня (а.с.12).

10.06.2013 року, 19.06.2013 року та 16.08.2013 року позивачка зверталася з листами до відповідача з проханням подати заяву для внесення змін в реєстр іпотеки (а.с.13, 14,16).

Однак, відповіддю Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» від 20.06.2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її прохання (а.с.15).

Як вбачається із розписки від 11.06.2013 року позивачем було отримано завдаток в сумі 25 000 грн. за договором про наміри купівлі-продажу нерухомого майна, об`єктом якого є належна останній квартира АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до розписки від 10.02.2015 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 50 000, 00 грн., а саме: 25 000,00 грн. в рахунок повернення завдатку та 25 000,00 грн., збитку у зв`язку з невиконанням зобов`язання по договору про наміри від 11.06.2013 року (а.с.18).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , накладено обтяження: іпотека (а.с.19-20).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 Постанови №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Преамбули Закону він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При вирішенні спорів про захист прав споживача слід враховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, лежить на продавцеві (виробнику).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак, згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, 15.11.2019 року припинена іпотека на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак враховуючи те, що позивач звернулася до суду з наведеним вище позовом 25.08.2015 року і тільки 15.11.2019 року відповідачем вжито заходів щодо припинення іпотеки на згадану вище квартиру, тому позовна вимога: визнати бездіяльність Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яка виразилась в неподанні держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 – незаконною підлягає до задоволення.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Однак, позивач подав заяву, в якій вказав, що докази понесені на професійну правничу допомогу, будуть ним подані в строки визначені ЦПК України, тобто після винесення даного рішення (а.с. 120).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 243 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-266, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача банківських послуг - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яка виразилась в неподанні держателю або реєстратору Державного реєстру заяви про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 – незаконною.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», код за ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: м.Харків, проспект Московський, 60, Харківська область в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 витрати по оплаті судового збору у розмірі – 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 28.11.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.