Рішення № 85957716, 18.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3854/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткаченко А.К.,

представника відповідача - Солопа І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги:

визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-3295-51/3598 на суму 21 030 грн 90 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні 18 листопада 2019 року суд за клопотанням ГУ ДПС у Полтавській області протокольною ухвалою здійснив заміну відповідача - ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) /надалі також - відповідач/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на порушення його прав через безпідставну, як на його думку, вимогу відповідача сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ), обов`язок зі сплати якого на позивача не поширюється.

Так, позивачем зазначено, що будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, у зв`язку з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, він не здійснював підприємницьку діяльність та, відповідно, не отримував доходу. Позивач вважав, що оскільки Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не містить конкретної вказівки на необхідність при зазначених умовах сплачувати єдиний соціальний внесок, то це свідчить про відсутність у нього обов`язку його сплачувати.

06 листопада 2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач вважав позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Зокрема, відповідачем пояснено, що заборгованість утворилася у зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску за період з 2017 року по 2 квартал 2019 року особою-підприємцем, яка не отримала дохід (прибуток), у розмірі мінімального страхового внеску /а.с. 27-28/. Вказано, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено звільнення від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Позивач 11 листопада 2019 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити /а.с. 41/.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

31 березня 1995 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (запис № 2 584 017 0000 001453).

30 липня 2019 року до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 25840060004001453 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2013 року позивача було засуджено до реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі з триманням в кримінально-виконавчій установі строком на 5 років 6 місяців /а.с. 20/.

Приймаючи до уваги факт наявності у позивача зареєстрованого статусу підприємця, фіскальний орган здійснив нарахування по єдиному внеску за 2017-2019 роки на загальну суму 21 030 грн 90 коп., а саме:

- по строку сплати 09.02.2018 у сумі 8 448,00 грн за 2017 рік;

- по строку сплати 19.04.2018 у сумі 2 457,18 грн за І квартал 2018 року;

- по строку сплати 19.07.2018 у сумі 2 457,18 грн за ІІ квартал 2018 року;

- по строку сплати 19.10.2018 у сумі 2 457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року;

- по строку сплати 21.01.2018 у сумі 2 457,18 грн за IV квартал 2018 року;

- по строку сплати 19.04.2019 у сумі 2 754,18 грн за I квартал 2019 року.

Керуючись статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідач склав та надіслав на адресу позивача вимогу від 17 травня 2019 року № Ф-3295-51/3598 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 21030 грн 90 коп. /а.с. 12/.

Вважаючи винесену вимогу від 17 травня 2019 року № Ф-3295-51/3598 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.08.2010 №2464 (надалі - Закон №2464).

Відповідно до статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

З 01.10.2013 функції адміністрування єдиного соціального внеску передані від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, яке перетворено шляхом реорганізації у ДФС України (постанова КМУ від 21.05.2014 №160 "Про утворення Державної фіскальної служби").

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

З прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" були внесені зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань платниками єдиного внеску.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464).

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 - 3 723 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 - 4 173 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж для кола платників, визначених абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464, у 2017 році становив 2 112,00 грн (3200 х 3 х 22%), у 2018 році - 2457,18 грн (3723 х 3 х 22%), у 2019 році - 2754,18 (4 173х 3 х 22%).

Статтею 6 Закону №2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Разом з цим, як визначено частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5-1 (члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах) частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Висновки щодо правозастосування

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, фіскальним органом було нараховано ФОП ОСОБА_1 недоїмку зі сплати ЄСВ у розмірі 21 030 грн 90 коп, оформлену вимогою №Ф-3295-51/3598 від 17 травня 2019 року /а.с. 29/.

За чинним законодавством, обов`язок сплати ЄСВ залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, а не від факту здійснення господарської діяльності чи отримання прибутку від такої діяльності.

Відповідач не спростовує того факту, що протягом періоду часу, за який нараховані зобов`язання з ЄСВ, позивач не вів фактично підприємницької діяльності, не отримував від неї доходу.

Однак, з 01 січня 2017 року законодавство не пов`язує наявність обов`язку зі сплати ЄСВ з отриманим доходом, а у випадку відсутності доходу передбачає сплату ЄСВ у сумі мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Також суд зазначає, що українське законодавство не передбачає звільнення від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

Як зазначено вище, звільняються від сплати ЄСВ лише особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5-1 (члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах) частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Додатково суд зазначає, що статтею 19 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Отже, суд доходить висновку про те, що відбування покарання позивачем у вигляді позбавлення волі, не може бути підставою для звільнення від сплати ЄСВ, а також не позбавляє можливості припинити свою підприємницьку діяльність такою особою через уповноваженого представника.

Таким чином, відповідач правомірно нараховував позивачу зобов`язання з ЄСВ з 01 січня 2017 року по 19 квітня 2019 року, і, відповідно, у позивача існує обов`язок погасити заборгованість з ЄСВ в розмірі 21 030 грн 90 коп.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає, що відповідач довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 травня 2019 року № Ф-3295-51/3598, у зв`язку з чим суд визнає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков