Ухвала суду № 85957512, 25.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5983/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача

(Міністерство оборони України) Сорока Є.В., Дідух С.П

представника відповідача

(Генеральний штаб ЗСУ) Шигун Д.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження (у підготовчому засіданні) клопотання представника Міністерства оборони України про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України в якому позивач просить:

визнати дії Генерального штабу Збройних Сил України незаконними, протиправними щодо звільнення мене, ОСОБА_1 (1974 р.н.), (адреса місця проживання: АДРЕСА_1), з лав Збройних Сил України, з посади начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» та скасувати §4 п.15. наказу Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від « 14» червня 2019 року №271 щодо звільнення полковника ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство Оборони України (адреса місцезнаходження: 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6 Код ЄДРПОУ 00034022) та Генеральний штаб Збройних Сил України (адреса місцезнаходження: 03168, просп. Повітрофлотський,6, м.Київ, код ЄДРПОУ 22991050) поновити мене, ОСОБА_1 (1974 р.н.), (адреса місця проживання: АДРЕСА_1), в Збройних Силах України, на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум»;

зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України (адреса місцезнаходження: 03168, просп. Повітрофлотський,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 22991050) нарахувати та виплатити на мою, ОСОБА_1 (1974 р.н.), (адреса місця проживання: АДРЕСА_1), користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 30 525 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень, з урахуванням підвищень та рівня інфляції за цей період, щомісячно та нараховувати з подальшою виплатою середній заробіток за весь період вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум»;

стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України (адреса місцезнаходження: 03168, просп. Повітрофлотський,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 22991050) на мою, ОСОБА_1 (1974 р.н.), (адреса місця проживання: АДРЕСА_1), користь у якості грошового еквіваленту завданої мені моральної шкоди грошові кошти у сумі 200000 (вісімдесят тисяч) гривень;

допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення мене, ОСОБА_1 (1974 р.н.), (адреса місця проживання: АДРЕСА_1), в Збройних Силах України, на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум», а також стягнення на мою користь середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу до часу фактичного поновлення на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум».

22.11.2019 року через канцелярію суду надійшла заява представника відповідача за довіреністю Д.В. Дубчак про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована наступним.

Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно приписів ст. 240 КАС України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

ОСОБА_1 оскаржує наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 14.06.2019 № 271 про звільнення з військової служби.

Відтак, подаючи позов 09.10.2019 р. ОСОБА_1 пропустив місячний строк для оскарження наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 14.06.2019 № 271.

Про поважність причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення позивач не зазначає.

В підготовчому засіданні позивач проти задоволення клопотання заперечував, наголошуючи на тому, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки він дізнався про існування спірного наказу лише 09.09.2019 року, отримавши витяг з наказу командира військової частини А0456 від 09.09.2019 року №176.

Розглянувши клопотання представника Міністерства оборони України про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).

Як передбачено п. 8 ч. 1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: «Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод».

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

Суд надаючи правову оцінку спірним правовідносинам виходить з наступного.

Ухвалою суду від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

Предметом розгляду справи у спірних правовідносинах є:

визнання дій Генерального штабу Збройних Сил України незаконними, протиправними щодо звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України, з посади начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» та скасування §4 п.15. наказу Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від « 14» червня 2019 року №271 щодо звільнення полковника ОСОБА_1 ;

зобов`язання Міністерства Оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України поновити ОСОБА_1 в Збройних Сил України на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України "Державний океанаріум";

зобов`язання Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 30 525 (тридцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень, з урахуванням підвищень та рівня інфляції за цей період, щомісячно та нараховувати з подальшою виплатою середній заробіток за весь період вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України "Державний океанаріум";

стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 у якості грошового еквіваленту завданої моральної шкоди грошові кошти у сумі 200000 гривень.

По перше:

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Зокрема, у п. 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Так, у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», п. п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції»], «ТОВ «Фріда» проти України»).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем по справі є ОСОБА_1 , який займав посаду начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України "Державний океанаріум" та має спеціальне звання полковник Збройних Сил України, має вислугу більше 28 років.

Отже, позивач має достатній життєвий досвід та вислугу років, обізнаність щодо особливостей законодавчого регулювання щодо порядку звільнення військовослужбовців, а тому повинен бути обізнаний про строк звернення до суду та шлях захисту порушеного права.

Вказана правова позиція щодо обізнаності із вимогами процесуального законодавства висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі №9901/118/19.

Крім того, слід звернути увагу на позицію ВС України викладену у постанові по справі №0640/4406/18 від 21.10.2019 р.

«…За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду….».

Згідно з ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

"Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як встановлено судом під час розгляду клопотання, 07.09.2019 року позивач звертався із рапортом до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в якому зазначено, що наказом Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України по особовому складу від 14.06.2019 року №271 його звільнено з військової служби у відставку (за станом здоров`я).

Також, позивач просив направити його особову справу з грошовим атестатом до Приморського РВК міста Одеси та виключити його зі списків військової частини А0456.

Вказане свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про існування спірного наказу.

Крім того, представником Генерального штабу ЗСУ подано відзив із додатками, серед яких наявний аркуш бесіди від 04.06.2019 року з полковником ОСОБА_1 де у графі «Рішення щодо терміну подання про звільнення» зазначено «НЕГАЙНО».

У вказаному аркуші співбесіди також роз`яснено ОСОБА_1 вимоги закону України «Про запобігання корупції», зокрема, щодо необхідності подання декларації при звільненні.

Встановлене судом свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про проведення процедури звільнення. З аркушем бесіди позивач був ознайомлений 04.06.2019 року.

Рішенням у справі «Каракуця проти України», у якому ЄСПЛ, врахувавши надані Урядом зауваження, констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також визнав неприйнятними скарги заявників за статтею 8 Конвенції встановлено, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді своєї справи.

У даній справі позивачем також не виявлено належної зацікавленості щодо результатів розгляду подання.

Відтак, відлік строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу №271 від 14.06.2019 року розпочався з 15.06.2019 року (наступного дня), а закінчився 15.07.2019 року.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі №907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

А тому, звертаючись до суду, позивач повинен був подати заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, за їх наявності.

Разом з цим, ані з позовом, ані в підготовчому засіданні така заява ОСОБА_1 не подавалась.

Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки ОСОБА_1 заява про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду не подавалась, у суду відсутні дискреційні повноваження щодо вирішення питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006р. вказав про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Говорячи про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).

Суд надав можливість позивачу заявити про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, однак він нею не скористався.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 КАСУ).

Відтак, факт пропуску строку виявлено після відкриття провадження по справі, позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а тому суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки таке процесуальне рішення імперативно передбачено ч. 3 ст. 123 КАСУ.

Керуючись ст. 44, 122-123, 160-161, 240, 242, 243, 248, 295-297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Міністерства оборони України про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання незаконним звільнення, скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.