Рішення № 85957277, 27.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005040

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити діі.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 22.07.2019 за №3233/С-20/11.03-00 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи на посадах з 30.06.1982 по 31.03.1999 музичним працівником та з 01.04.1999 по 30.04.2019 музичним керівником в Будинку дитини №1 м. Львова;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначено про протиправність відмови відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, її безпідставність, оскільки відповідач навмисно неправильно тлумачить положення Переліку №909 від 04.11.1993, чим порушує право позивача на отримання, передбаченої ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» грошової допомоги при виході на пенсію. Педагогічний стаж позивача станом на день призначення пенсії за віком становив понад 35 років, а саме, 41 рік 06 місяців 21 день. Позивач вважає, що у неї наявний спеціальний педагогічний стаж, посада музичного керівника відноситься до посади педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком позивач не отримувала будь-яку пенсію, а тому має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011.

Ухвалою суду від 03.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.10.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.11.2019 за вх. №42573 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позивач не погодився з позовними вимогами у повному обсязі. Зазначив. що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 15.04.2019 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія обчислена при загальному стажі роботи 41 рік 06 місяців 21 день, обчисленому до 30.04.2019, в т. ч. періоди роботи на посадах з 30.06.1982 по 31.03.1999 музичним працівником та з 01.04.1999 по 30.04.2019 музичним керівником в Будинку дитини № 1 м. Львова. Розмір пенсії позивача становить 2989,94 грн.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти пенсій зазначив, що умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, та механізм її виплати визначені Порядком, яким передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженим саме Постановою №909. Покликання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 є безпідставними, оскільки Постанова №963 регламентує лише перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників в Україні. Перелік посад, які визначають саме право на пенсію за вислугу років передбачені у Постанові №909, у якій не має жодної згадки ні посади музичного працівника, ні музичного керівника в дитячому будинку. У зв`язку з тим, зарахування стажу позивача у КЗ ЛОР «Будинок дитини № 1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки», на посаді музичного працівника та музичного керівника є неможливим.

Також вважає, що підстав для стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 згідно з дипломом №521881 від 29.06.1982 за реєстраційним №3173 присвоєно кваліфікацію вчителя музики загальноосвітньої школи та музкерівника дошкільних закладів /а.с.10/.

Позивач 15.05.2019 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, що зареєстрована за №1997/298 /а.с.33, зворот/.

ОСОБА_1 з 15.05.2019 на загальних умовах призначено пенсію за віком, що підтверджується протоколом призначення пенсії /а.с.29/. Як слідує з матеріалів пенсійної справи, загальний стаж позивача на час призначення пенсії становив 41 рік 6 місяців 21 день.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Листом від 22.07.2019 №3233/С-20/11.03-00 ГУ ПФ України у Львівській області області відмовило у виплаті позивачу одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій /а.с.13-14/.

У зазначеному листі відповідач вказав, що Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909) зі змінами внесеними до розділу 1 «Освіта» постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436. Вважає, що право на пенсію працівникам освіти визначається лише за Переліком, затвердженим цією постановою. Серед працівників, зокрема, дитячих будинків, посади музичного працівника та музичного керівника не передбачено.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач зазначив, що позивач не має права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /а.с.13-14/.

Позивач вважаючи, що вказаною відмовою відповідач порушив її права, звернулась до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відомостями трудової книжки підтверджується, що з 30.06.1982 по 31.03.1999 позивач працювала музичним працівником, а з 01.04.1999 по 30.04.2019 музичним керівником в Будинку дитини №1 м. Львова. Вказане не заперечується відповідачем та визнано ним у відповіді на лист позивача від 22.07.2019 /а.с.39-40/.

Згідно з довідкою №4 від 09.04.2019 відповідно до наказу управління охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 29.09.2008 №904 Комунальний будинок дитини №1 змінив назву на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Будинок дитини АДРЕСА_1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки» /а.с.41/.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Приписами п. 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.п. 6, 7 Порядку №1191).

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада музичного керівника включена до переліку посад педагогічних працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема в установах: дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники- розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки.

Робота на посадах директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної частини або роботи, вчителів, вихователів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, майстрів виробничого навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у цих закладах дає право на зарахування відповідних періодів роботи до стахового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги.

Даною постановою не передбачена посада позивача.

При цьому, згідно з Положенням «Про порядок обрахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 учителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров`я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується робота на виборних посадах, якщо не менше 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У період до 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 №135 та Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397.

Вказаний Перелік передбачає (включає) роботу у житячих будинках, дитячих виховних трудових колоніях, дитячих приймальнях і дитячих приймальних пунктах, дитячих приймальних-розпридільниках, логопедичних пунктах, в стаціонарах, школах-клініках на посадах директорів (завідуючих), їх заступників по навчально-виховній роботі (частині), учителів, педагогів-вихователів, вихователів-керівників (вихователі), сурдопедагогів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

У п. 3.4 Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону).

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Для віднесення періоду роботи конкретних посадах, що дає право на призначенні відповідної грошової допомоги, суд дослідив характер роботи позивача, а також особливості закладу, у якому вона працювала.

Приписами п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту», педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Абзацом 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що будинок дитини - заклад дошкільної освіти системи охорони здоров`я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з фізичними та (або) інтелектуальними порушеннями від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років.

Згідно з приписами ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту» учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти, у тому числі, є педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.

Права та обов`язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 29 Закону України «Про дошкільну освіту»).

Судом з`ясовано (http://www.health-loda.gov.ua/ukr/medychni0zaklady/212.html), що Будинок дитини, у якому працювала позивач, – лікувально-профілактичний заклад, де постійно живуть, виховуються, навчаються та лікуються діти до 3-х, діти інваліди до 4-х років з різних соціальних груп та різним станом здоров`я. Будинок дитини є сім`єю для дітей, тому важлива психологічна сумісність між дітьми, персонал – дитина, між персоналом.

Будинок дитини як сиротинець функціонує з початку з 20 сторіччя. В даному закладі збережені журнали обліку дітей з 1921-23 років.

Метою діяльності Будинку дитини №1 є надання постійної медичної допомоги, реабілітації та виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а також дітей з вадами фізичного та психічного розвитку.

Згідно з п. 2.1 Типового положення про будинок дитини, затвердженим Наказом МОЗ України від 18.05.1998 №123, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1998 за №372/2812, будинок дитини забезпечує у тому числі умови для розвитку, виховання та навчання дітей відповідно до їх віку.

Пунктом 4.12 Типового положення також передбачено, що штати медичного, педагогічного, адміністративно-господарського персоналу будинку дитини встановлюються за штатними нормативами Міністерства охорони здоров`я України та затверджуються засновником.

Структура закладу (згідно штатного розпису) включає адміністративно-господарський персонал; лікарський персонал; середній медичний персонал; молодший медичний персонал; педагогічний персонал.

В Будинку дитини крім медичного персоналу працює педагогічний персонал: вихователі, логопеди, музичний керівник. Проводяться ранки, відкриті заняття, святкування дня народження дітей. Проводяться індивідуальні заняття дітей з логопедами.

Згідно з відомостями трудової книжки позивач з 1982 року по 31.03.1999 працювала у Будинку дитини №1 музичним працівником. Згідно з дипломом позивач отримала кваліфікацію учителя музики загальноосвітньої школи і музкерівника дошкільних закладів. З позиції суду, позивач працювала за спеціальністю, така є роботою, що повинна враховуватися при обчисленні страхового стажу, що дає право на призначення відповідної грошової допомоги.

Крім того, відповідач не надав спростувань того, що посада музичного працівника та музичного керівника не співвідносяться між собою, є нетотожними, різними за суттю.

Проаналізувавши викладене, з позиції суду, робота позивача на посадах музичного працівника у період з 30.06.1982 по 31.03.1999 та музичного керівника з 01.04.1999 по 30.04.2019 є такою, що має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що такі посади прямо не передбачені Переліком №909.

Вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач підпадає під дію п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору у сумі 1536,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції №14 від 18.10.2019, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 22.07.2019 за №3233/С-20/11.03-00, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 30.06.1982 по 31.03.1999 музичним працівником та з 01.04.1999 по 30.04.2019 музичним керівником.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у виді судового збору у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2019.

Суддя Кравців О.Р.