Рішення № 85956188, 26.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 160/9790/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача 1: Державної фіскальної служби України (Львівська площа,8, м. Київ, ЄДРПОУ 39292197), Відповідача 2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач1), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі- відповідач 2):, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1257780/2904607774 від 21 серпня 2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 97 від 30 липня 2019 року та рішення за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 36567/2904607774/2;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 97 від 30 липня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання;

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 960, 50 грн;

- стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 960, 50 грн;

- стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в сумі 2 500 грн;

- стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в сумі 2 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкову накладну № 97 від 30.07.19 на суму 2 100,00 грн. Згідно квитанцій про реєстрацію вищевказаної податкової накладної вона була отримана податковим органом, її було прийнято, проте, реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. На виконання п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем в електронному вигляді були направлені документи, запитувані відповідачем. Однак, комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийняті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав надання платником копій документів, які складенні з порушенням законодавства. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним, оскільки підстав для зупинення реєстрації не було. Крім того, первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства та пояснення були подані до податкового органу. Вказані документи повністю підтверджують господарські операції, за результатами якої складена податкова накладна, яка надіслана для реєстрації. З урахуванням наведеного, рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.11.2019 року та на адресу суду від відповідача-2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято через надання позивачем копій документів, без належного, на їх думку, оформлення, які розкривають зміст проведених господарських операцій, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

07.11.2019 року на адресу суду від відповідача-1 Державної фіскальної служби України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної було прийнято на регіональному рівні, що в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог до Державної фіскальної служби України. Також відповідач вказав, що дії по реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями, в які не допускається будь-яке втручання, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2019 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮД К» (замовник) було укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування № Ю-720. Відповідно до умов якого Виконавець за дорученням Замовника, зобов`язується організувати/здійснити перевезення його вантажів, а Замовник зобов`язується оплатити надані транспортні послуги.

Згідно з п.2.1.1. Договору № Ю-720 виконавець зобов`язаний здійснити перевезення вантажу за найкоротшим маршрутом, відкритому для автомобільного руху, своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та передати належному вантажоодержувачу.

Згідно з п. 3.5 Договору № Ю-720, оплата здійснюється згідно виставленого рахунку протягом трьох банківських днів за фактом вивантаження Товару та після отримання повного пакету документів.

Відповідно до акту № 97 здачі-приймання робіт від 30.07.2019 року, виконавцем були здійснено транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за напрямком, м. Дніпро – м. Дніпро, вул. Передова, 600, ДАФ АЕ 3781 IK AE 6923 XM на суму 2 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 350,00 грн. Виконання зазначених робіт підтверджується також, товарно-транспортною накладною № Б Б 0000005978 від 30.07.2019 року.

Згідно умов договору, виконавцем виставлено рахунок № 97 від 30.07.2019 року для оплати послуг на суму 2 100,00 грн., в т.ч. з ПДВ 350,00 грн.

Позивачем також надано до суду виписку з особового рахунку № НОМЕР_2 від 08.08.2019 року, що підтверджує суму витрат на оплату за послуги відповідно договору № Ю-720 від 01.07.2019 року.

На виконання вимог Податкового кодексу України, позивачем було складено в електронній формі податкову накладну № 97 від 30.07.2019 року на суму 2 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 350,00 грн. та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України направлено позивачу квитанцію від 12.08.2019 року № 9176715069 до податкової накладної про зупинення реєстрації податкової накладної № 97 від 30.07.2019р.

У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, 17.08.2019 року позивачем було складено та подано через Єдиний реєстр податкових накладних до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області наступні документи: пояснення, Договір № Ю-720 від 01.07.2019 року, акт № 97 здачі-приймання робіт від 30.07.2019 року, товарно-транспортну накладну № Б Б0000005978 від 30.07.2019 року, рахунок № 97 від 30.07.2019 року, виписку з особового рахунку № 26007644489 від 08.08.2019 року

За результатами розгляду пояснень та копій документів Позивача Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) в особі Регіональної комісії яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 1257780/2904607774 від 21.08.2019 року - відмова в реєстрації податкової накладної № 97 від 30.07.2019 року.

Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних зазначено ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки- фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

23.08.2019 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на рішення комісії регіонального рівня № 1257780/2904607774 від 21.08.2019 року.

02.09.2019 року Державною фіскальною службою скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без змін.

Підставою для відмови у задоволенні скарги є ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси.

Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з вимогами п. 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 177), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Як видно з п. 5 Порядку № 177, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як видно з оскаржуваного рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкових накладних, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів..

При цьому, в оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтувань причин відмови в реєстрації податкових накладних.

Зокрема, податковим органом в самому рішенні не вказано, які саме копії документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмов в реєстрації податкової накладної.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У даному випадку, під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Так, пунктом 28 Порядку №117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, згідно з нормами п. п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну№ 97 від 30.07.2019 року на суму 2 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 350,00 грн., складена позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх направлення.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 36567/2904607774/2, суд зазначає про таке.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення було обґрунтованим.

Так, статтею 56 ПК України врегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно з абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Суд зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, в даному випадку оскаржуване рішення ДФС України не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДФС України не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов`язкового для суб`єкта господарювання припису. Такі рішення самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної, що позивачем і зроблено в межах даної справи.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 36567/2904607774/2.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки матеріали справи не містять жодних підтверджень документами витрат понесених позивачем на правничу допомогу які свідчать про їх фактичне виконання або про те, що вказані витрати будуть понесені у майбутньому, суд приходить до висновку про відмову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції № 62 від 27.09.2019 р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), який у повному розмірі зараховано до бюджету.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати сплачені позивачем стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1: Державної фіскальної служби України , Відповідача 2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача 1: Державної фіскальної служби України (Львівська площа,8, м. Київ, ЄДРПОУ 39292197), Відповідача 2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1257780/2904607774 від 21 серпня 2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 97 від 30 липня 2019 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 97 від 30 липня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 960, 50 грн.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 960, 50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський