
Номер провадження 2/754/6898/19
Справа №756/7754/19
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
07 листопада 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Гергель В.А.
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
В своїй Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), яка складовою Заяви на приєднання, Клієнт просив Банк надати йому кредит на споживчі потреби, шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії на його кредитний рахунок.
Банк встановив Клієнту Кредит у сумі 15 000 грн.
Згідно пункту 6.6 Заяви процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає (тридцять) процентів річних за користування кредитними коштами.
Згідно пункту 7 Заяви про приєднання, Клієнт щомісячно здійснює часткове повернення Кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, також Клієнт має право провести повне чи часткове погашення Кредиту.
Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надав Відповідачу кредит у встановленому в Заяві про приєднання розмірі. Проте, Відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановленому Договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у Відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів.
Станом на 27 лютого 2019 року заборгованість Відповідача становить 16507,96 грн.
В зв`язку з наведеним позивач просить стягнути заборгованість по кредиту з відповідача у примусовому порядку, а також судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року прийнято справу до розгляду. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, не заперечував щодо заочного порядку розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про час та місце розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи наявні розписка ОСОБА_1 про те, що його повідомлено про день та час розгляду справи (а.с. 42).
Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін, що відповідає вимогам ст.279 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280 284 ЦПК України, з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Як встановлено судом та вбачається з письмових матеріалів справи, 26 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Відповідно до п.3.1 Заяви про приєднання, шляхом підписання цієї Заяви про приєднання, до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), клієнт беззастережно приєднується до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Згідно п.3.4 Заяви про приєднання, Банк, на підставі наданих Клієнтом документів відкриває на Клієнту картковий рахунок з тарифним пакетом.
Згідно п.п 3.4.1. Клієнту відкривається поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях України (далі - Рахунок) на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку.
Згідно Заяви про приєднання, Банк надає Клієнту Платіжну картку типу MasterCard Debіt Standard 0 грн. та ПІН-конверт до неї.
Позичальник погодився на одержання кредиту та з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтвердив укладення між ним та банком кредитного договору.
Клієнту було надано кредит на споживчі потреби в національній валюті, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 15 000 грн.
Згідно п. 6.6 процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає 30 процентів річних за користування кредитними коштами.
Згідно Додатку №1 до основного Договору, плата за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (овердрафт) становить 40 % річних.
Згідно пункту 7 Заяви про приєднання, Клієнт щомісячно здійснює часткове повернення Кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, також Клієнт має право провести повне чи часткове погашення Кредиту.
Клієнт зобов`язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по Рахунку та сплачувати за Кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по Рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем чи неробочим згідно з Договором.
За невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання перед банком у розмірі та в строки, передбачені Договором, Банк має право нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати пеню за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, якщо інше не передбачено Договором (п. 9.1 Договору).
Пеня нараховується у валюті грошового зобов`язання, за неналежне виконання якого вона застосовується, і сплачується в національній валюті за Курсом, встановленим НБУ на 15-00 годину, за Київським часом Банківського дня. в який сплачується пеня.
Таким чином, Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Відповідачу, кредит у встановленому Договором розмірі. Проте, Відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у Відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів.
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч.2 ст.642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Згідно наданого стороною позивача розрахунку заборгованості позичальника - станом на 27 лютого 2019 року становить 16507,96 грн., з яких:
-14963,77 грн. - основна заборгованість (прострочена);
-780,58 грн. - проценти за користування кредитом (строкові);
-680,31 грн. - пеня за прострочену заборгованість;
-23,53 грн. - сума інфляційних витрат на суму нарахованих та несплачених процентів;
-50,43 грн. - 3% річних на суму простроченого кредиту;
-9,34 грн. - 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
Даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
В добровільному порядку борг перед банком відповідачем не погашається.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що стверджується довідкою розрахунком заборгованості за договором .
Правильність наданих банком розрахунків заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог не надано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.
Після укладення договору між позивачем і відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобов`язання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити) гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Ці зобов`язання згідно ст.ст. 526, 530 ЦК Україниповинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
Таким чином, враховуючи, що на час звернення позивача до суду відповідач не повернув надані йому кошти, а розрахунок заборгованості наданий суду відповідає умовам та правилам надання банківських послуг і нормам ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надала суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов`язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.
Таким чином, позов підставний і підлягає до задоволення.
У зв`язку із задоволенням позову згідно ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 1-13, 76-83, 141, 209-211,247,258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» (код ЄДРПОУ 00032129, в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Озадбанк» код ЄДРПОУ 09322277, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) заборгованість в розмірі 16507,96 гривень та судовий збір в розмірі 1921 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Головуючий:
Судове рішення № 85949012, Деснянський районний суд міста Києва було прийнято 07.11.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/7754/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: