Ухвала суду № 85941640, 25.11.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 155/912/13-ц

Провадження № 6/161/573/19

У Х В А Л А

25 листопада 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Новаковської В.В.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

представника ДВС – Копитюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , встановлене ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2019 року у справі № 155/192/13-ц за поданням Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Заяву мотивує тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської областівід 04.09.2019 року у справі № 155/912/13-ц подання Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено. Його було тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно з виконавчим листом у справі № 155/912/13-ц, пр. № 2/155/65/15, виданим 16.06.2015р. про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в користь ОСОБА_3 16663доларів США, що станом на 24 квітня 2013 року еквівалентно 133178грн. Зазначає, що підставами для обмеження заявника у праві виїзду за межі України слугувала неявка боржника на виклики виконавця та відсутність боржника за зареєстрованою адресою його проживання. Однак, жодних доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов`язань по сплаті грошових коштів на підставі рішення суду державним виконавцем не було подано. Однак, станом на даний час, загальний розмір заборгованості заявника значно зменшився. Крім того, накладення заборони на виїзд за кордон фактично позбавило його можливості виконувати свої посадові обов`язки на посаді директора ТзОВ «ЮЗАРД», які передбачають відрядження за межі України згідно укладених міжнародних договорів, що може спричинити припинення будь-яких відрахувань по даному виконавчому провадженню. Вважає, що обмеження його у праві виїзду за межі України жодним чином не сприяє виконанню судових рішень, також, на даний час відсутні будь-які підстави вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання судових рішень.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала, пояснила, що ОСОБА_2 жодним чином не ухиляється від виконання зобов`язаньпокладених на нього згідно з виконавчим листом у справі № 155/912/13-ц, з його заробітної плати регулярно проводяться відрахування на виконання вказаного судового рішення.

Представник ДВС в судовому засіданні вважає, що скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за кордон значно затягне процес виконання рішення суду.

Заінтересована особа ОСОБА_3 (стягувач) в судове засідання не прибула, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду заяви, причин нез`явлення не повідомила.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2019 року у справі № 155/912/13-ц тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно з виконавчим листом у справі № 155/912/13-ц, пр. № 2/155/65/15, виданим 16.06.2015р. про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в користь ОСОБА_3 16663доларів США, що станом на 24 квітня 2013 року еквівалентно 133178грн.

У силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

В той же час, відповідно до статті 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року), в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

За змістом п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконаних зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З доводів заявника та матеріалів справи слідує, що підставою для обмеження заявника у праві виїзду за межі України була наявність значної заборгованості, яка стягувалась державним виконавцем у примусовому порядку.

Як вбачається з довідки ТзоВ «ЮЗАРД» № 11 від 04.11.2019 року в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року з заробітної плати ОСОБА_2 регулярно проводяться відрахування за виконавчим листом № 2/155/65/15.

Водночас, цією ж довідкою підтверджується, що ОСОБА_2 у ТзОВ «ЮЗАРД» займає посаду директора. З доводів заявника та його представника посадові обов`язки ОСОБА_2 передбачають відрядження за межі України згідно укладених міжнародних договорів, а накладення заборони на виїзд за кордон фактично позбавило його можливості їх виконувати, що в результаті може спричинити припинення будь-яких відрахувань по даному виконавчому провадженню.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України не сприяє виконанню судового рішення, підстави вважати, що останній ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, відсутні, а тому заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 259 - 261, 441 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України – задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , встановлене ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2019 року у справі № 155/192/13-ц за поданням Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 25.11.2019 року.

Суддя Черняк В.В.