Рішення № 85922922, 21.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1896/19

21 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представник позивача Нюня О.І.

представник відповідача Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці ДФС України (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою ОСОБА_1 для здійснення митною оформлення легкового автомобіля марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , було подано до Тернопільської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA403030/2019/013161 від 17.07.2019 року. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі – МК України), а відтак у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного.

За таких підстав, вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року протиправним та такими, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 11.09.2019 року Тернопільською митницею ДФС подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.28-33), просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, та не подано до митного оформлення повного пакету документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Також на вимогу митного органу не подано додаткових документів, згідно із ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості. Разом з тим, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР) 105-2, 106-2, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, у сумі 11250,00 євро, що є значно вищою за заявлену позивачем..

З огляду на викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року прийняте у відповідності до вимог чинного митного законодавства України та з урахуванням всіх обставин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові (а.с.5-7) та відповіді на відзив (а.с.49-52). Повідомив, що позивачем придбано транспортний засіб згідно рахунку-фактура (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року, оплачений через банківський платіж, де чітко зазначений платник – Драга Ігор та вказана посилання на інвойс. В разі обґрунтованих сумнівів щодо вартості транспортного засобу, митний орган мав змогу зв`язатись із продавцем для встановлення обставин. Неможливість застосування інших, окрім резервного, методів визначення митної вартості товару відповідачем не підтверджено. Надані ж декларантом документи дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару без застосування коригування митної вартості, а цінова інформація з мережі інтернет взята до уваги невідомого автомобіля. Водночас, відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які слугували такому коригуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у відзиві (а.с.28-33), просив у задоволенні позову відмовити. Звернув увагу, що до закінчення митного оформлення декларантом документи (чи відомості), що підтверджують митну вартість товарів у повному обсязі надані не були, а відтак відповідачем обґрунтовано та законно здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу та оформлена картка відмови у митному оформлені. На переконання митного органу, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема в документах, поданих на підтвердження оплати, відсутнє посилання на рахунок-фактура (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року, що не дозволяє ідентифікувати даний документ з операцією купівлі-продажу. Можливість перевіряти правильність задекларованої декларантом митної вартості товару у продавця товару не передбачено нормами МК України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 09.07.2019 року придбано у нерезидента Krutzport-Automobile GmbH транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Поставка транспортного засобу проведена відповідно до митної декларації країни відправлення № MRN 19DE290309648367Е4 від 09.07.2019 року (а.с.14-15).

Агентом з митного оформлення 17.07.2019 року було подано до митного оформлення митну декларацію №UA403030/2019/013161 (а.с.34). У вказаній митній декларації заявлено до митного оформлення товар – автомобіль легковий, марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, яка складає 7000,00 євро.

Одночасно із митною декларацією надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року (а.с.10), декларацію про походження товару №ZBI191892361 від 15.02.2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/46214 від 11.07.2019 року (а.с.16), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.02.2019 року (а.с.11), договір про надання послуг митного брокера від 21.12.2018 року, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 26.03.1996 року, ідентифікаційний код НОМЕР_4 від 24.12.1998 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.005.028332-19 від 11.07.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_5 від 24.10.2017 року.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" проінформовано: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 11250,00" (а.с.35).

Посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу – відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання запит №779 від 17.07.2019 року щодо правильності визначення митної вартості товарів (а.с.36).

Також, Тернопільською митницею ДФС 17.07.2019 року розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до ч.2 ст.53 МК України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України надати (за наявності): копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.37).

На вимогу митного органу уповноваженою особою позивача 17.07.2019 року додатково надано (а.с.38): банківський платіжний документ №403 від 11.06.2019 року (а.с.12), замовлення міжнародного переказу № 190611155815003 від 11.06.2019 (а.с.13), копію митної декларації країни відправлення № MRN 19DE290309648367Е4 від 09.07.2019 року (а.с.14-15) та 24.07.2019 року листом повідомлено, що всі документи подані для митного оформлення, інших документів протягом 10 днів надано не буде (а.с.39).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA403030/2019/013161 від 17.07.2019 року та доданих до неї документів прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів згідно ст.64 МК України у розмірі 11250,00 євро (а.с.8).

Зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано рахунок-фактура №RG1679 від 09.07.2019 року, однак здійснена комерційна операція (купівля-продаж) не може бути підтверджена вказаним рахунком-фактурою, оскільки даний документ підписаний лише однією із сторін;в документах, поданих на підтвердження оплати за транспортний засіб в призначенні платежу зазначено: "поповнення рахунку", в іншому документі в призначенні платежу відсутнє посилання на рахунок-фактура, що не дозволяє ідентифікувати даний документ з операцією купівлі-продажу. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 МК України, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями ст.59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 11250,00 євро.

Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року відповідачем відмовлено у митному оформлені товарів за заявленою декларантом митною вартістю та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA403030/2019/00835, якою позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів (а.с.9).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, ч.1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч.6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.10.2019 у справі № 1.380.2019.000630.

В свою чергу, ч.1 ст.320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до вимог п.9 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1077, серед іншого, для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.

Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу.

Згідно з п.8 розд.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС 11.09.2015 року № 689, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, за змістом розд.5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки Volkswagen, модель Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , в заявленому декларантом позивача розмірі 7000,00 євро, надано рахунок-фактура (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року.

Водночас, відповідно до наявних у митного органу джерел інформації АСАУР середня ціна, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, становить 11250,00 євро.

Зі змісту поданих до митного оформлення документів видно, що серед них відсутні платіжні (банківські) документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що у представленому рахунку-фактурі (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року зазначено, що на момент продажу автомобіль не є придатним для дорожнього руху.

Проте, серед переліку документів, наданих одночасно із митною декларацією для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме на підставі яких здійснено поставку товару іншими особами або ремонт транспортного засобу, технічний стан якого б надавав змогу для самостійного переміщення через митний кордон України. Вказані витрати ОСОБА_1 повинні бути вказані, як складові митної вартості вищевказаного автомобіля.

Однак, належних обгрунтувань, яким чином автомобіль непридатний для дорожнього руху самостійно перетнув кордон України без жодних зауважень в акті огляду транспортного засобу (а.с. 16) і які кошти було затрачено на його відновлення - позивачем не надано.

У ч.10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З огляду на наведене, надані декларантом документи не містять всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару, з урахуванням відсутності у наведеному переліку документів про понесені позивачем витрати на транспортування, ремонт транспортного засобу, а також про ціну, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Суд вважає, що вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, що в свою чергу було правовою підставою для витребування додаткових документів у межах проведення процедури консультації між митним органом та декларантом та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як встановлено судом, декларантом на вимогу митного органу додатково надано, зокрема, банківський платіжний документ №403 від 11.06.2019 року про поповнення рахунку на 7000,00 євро та замовлення міжнародного переказу №190611155815003 від 11.06.2019 року з призначенням платежу – "оплата за автомобіль Volkswagen Passat Sedan 2015".

Однак, вказані банківський платіжни документ та замовлення міжнародного переказу жодним чином не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за заявлений до митного оформлення автомобіль, оскільки не містять ні реквізити, необхідні для ідентифікації транспортного засобу (VIN номер), ні посилання на рахунок-фактура (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року, а тому не дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості.

Водночас, враховуючи технічний стан автомобіля – не придатний для дорожнього руху на момент продажу, про що безпосередньо вказано продавцем в рахунку-фактура (інвойс) №RG1679 від 09.07.2019 року, у спірному випадку покупцем було понесено витрати або на поставку товару іншими особами, або на ремонт транспортного засобу для самостійного переміщення через митний кордон України, яких позивачем подано не було.

З огляду на викладене, судом критично надається оцінка посиланням позивача на те, що для митного оформлення ним були надані усі документи, що підтверджують митну вартість оцінюваного товару, оскільки вказане спростовується вище встановленими судом обставинами, та дає підстави для висновку про неврахування всіх витрат, які передбачені ч.10 ст.58 МК України, та, як наслідок, не можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару в силу приписів ч.2 ст.58 МК України

Отже, оскільки декларантом не було надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Вищенаведене стало наслідком коригування відповідачем митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Зокрема, другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не було використано оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може було використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару.

Таким чином, відповідачем послідовно застосовувались методи визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до ст.64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу.

Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару митний орган правомірно застосував джерелом інформацію для визначення митної вартості, використавши середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР на рівні 11250,00 євро, що відповідає ціновій інформації згідно каталогу "Schwackenet" (а.с.63-67), рекомендованого при визначенні рівня вартості вживаних транспортних засобів Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що враховуючи наявність підстав, передбачених ч.6 ст.54 МК України, Тернопільською митницею ДФС правомірно відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року у відповідності до положень ст.55 МК України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001244/2 від 24.07.2019 року, та визнає його таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.