Рішення № 85922821, 11.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 р. Справа № 480/2454/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представників відповідачів - Єрьоменко В.О., Співака М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Шевеля Ігоря Миколайовича, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Шевеля Ігоря Миколайовича (далі - відповідач-1, начальник Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Шевель І.М.), в якій просив визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №102391 від 29.04.2019.

Свої вимоги мотивував тим, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем-1 порушено вимоги ст.ст.48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки водієм ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) 01.03.2019 при проведенні перевірки було пред`явлено всі документи, передбачені ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і в його присутності будь-який акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, тим більше з зазначенням порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не складався, на ознайомлення не надавався і ним не підписувався.

Ухвалою суду від 26.07.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 13.08.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 15.10.2019 (а.с.27-28).

Представник відповідача-1 подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.31-36), в якому, з урахуванням поданих доказів, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивачем, при наданні послуг з перевезення вантажів, у водія відсутні попередні тахокарти в кількості 28+1 шт., бланк підтвердження діяльності, що унеможливлює перевірку режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу, відтак, наявні порушення ч.ч.1,2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відмітила, що відповідно до п.6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N811/18106 (далі - Положення про робочий час і відпочинку водіїв), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

В свою чергу, згідно п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, крім іншого, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відтак, просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.50-51), в якому заперечував проти доводів, викладених в ньому та наголосив, що позивач не здійснював міжнародні автомобільні перевезення, відповідно у нього не було обов`язку на території України виконувати поправки 6 до ст.1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) та мати тахокарти в кількості 28+1 шт. Тому при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем-1 неправильно застосовано до внутрішніх перевезень поправку 6 до ст.1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) та порушено вимоги ст.ст.48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в зв`язку з чим викладені у відзиві на позовну заяву доводи є безпідставними.

Представником відповідача-1 було подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.56-58), в якому підтримала доводи, викладені у відзиві на зазначила, що відповідно до Поправки 6 до ЄУТР з 20 грудня 2010 року загальна кількість тахокарт у водіїв має складати 29 тахокарт (тобто за поточний день та попередні 28 календарних днів). Внесеними змінами до положень ЄУТР (поправка № 6) також передбачено, що у разі, коли водій не керував транспортним засобом, тобто перебував у відпустці, на лікарняному чи з інших причин, автомобільний перевізник складає бланк підтвердження діяльності. Бланк підтвердження діяльності водій повинен надавати під час перевірки представнику уповноваженого контролюючого органу Такий бланк мають визнавати контрольні органи всіх країн - учасниць ЄУТР.

Таким чином, з метою перевірки режиму праці та відпочинку водіїв, які керують транспортними засобами обладнаним тахографами, посадовим особам необхідно здійснити аналіз інформації щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а саме: із заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланку підтвердження діяльності.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15.10.2019, до участі у розгляді справи залучено як співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2, Укртрансбезпеки), у зв`язку із вказаним, а також неявкою в судове засідання позивача, судове засідання було відкладено на 11.11.2019 (а.с.61).

Представник відповідача-2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому підтримала доводи, викладені в обґрунтування заперечення проти позову у відзиві відповідача-1. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.65-71).

В судове засідання позивач повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.84), про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення чи розгляд справи без його участі не надсилав.

Враховуючи вимоги ч.5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаючи до уваги, що представник відповідачів наполягали на розгляді справи по суті, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності позивача.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просили суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзивах та запереченні.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, затвердженого начальником Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 21.02.2019 (а.с.37,72), посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області було видано направлення на рейдову перевірку №006545 від 25.02.2019 (а.с.38,73).

01.03.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої був складений акт №113856 (а.с.40,75).

В ході вказаної перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області було встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) від 26.02.2019 транспортним засобом марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , (обладнаного тахографом), який належить ФОП ОСОБА_1 , надавалися послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія ОСОБА_2 були відсутні попередні тахокарти в кількості 28+1 шт., бланк підтвердження діяльності, що унеможливлює перевірку режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу, чим порушено вимоги наказів №340 та №385 (Положення про робочий час і відпочинку водіїв та Інструкція №385).

Вказаний акт уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області був надісланий до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області для подальшого розгляду (а.с.39,74), та листом, до якого було додано акт перевірки, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області позивача було запрошено прибути 29.04.2019 до управління для з`ясування обставин та розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, скоєного при перевезенні вантажу 01.03.2019 (а.с.43,78). Даного листа позивач отримав 15.04.2019, що вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44,79).

29.04.2019 начальником Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Шевель І.М. за допущення порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», була прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №102391 у розмірі 1700,00грн. (а.с.9,45,80), що була направлена позивачу листом від 29.04.2019 (а.с.6,46,81).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон України «Про автомобільний транспорт») автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до вимог ст. 48 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перевірка додержання водієм режиму праці та відпочинку здійснюється органами державного контролю на автомобільному транспорті, а саме Укртрансбезпекою та її територіальними органами, з урахуванням, насамперед, вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006р. №1567 (далі - Порядок здійснення державного контролю №1567) та Положення про робочий час і відпочинку водіїв.

Так, згідно п.п.2,4 Порядку здійснення державного контролю №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п.15 Порядку здійснення державного контролю №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

В свою чергу особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлено Положенням про робочий час і відпочинку водіїв, вимоги якого, згідно п.1.3, поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Додатково в п.6.3 вказаного Положення відмічено, що у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій такого транспортного засобу повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

В даному випадку, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників відповідачів, транспортний засіб позивача, яким керував водій 01.03.2019, був обладнані діючим та повіреним тахографам.

При цьому, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), визначається Інструкцією №385, за приписами п.3.3 якої водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого: повинен використовувати тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та відповідно - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до абз.5 п.7 ст.12-34 глави ІІІ Додатку 1 «Контрольний пристрій», з урахуванням поправки 6 загальна кількість тахокарт з 20.12.2010 у водіїв має складати 29 (одну за поточний та попередні 28 календарні дні).

Додатково в статті 12-біс та в Додатку 3 ЄУТР, до якої відсилає п.3.3 Інструкції №385, відмічено, що у відповідності до ст.12-біс Угоди автомобільні перевізники можуть використовувати, з метою сприяння проведенню перевірки на дорозі, серед іншого, бланк підтвердження діяльності водія, який застосовується, зокрема, у випадках, коли водій хворів чи перебував у щорічній відпустці.

Таким чином, суд визнає, що у випадку, коли, транспортний засіб обладнаний тахографом, водій такого транспортного засобу, з урахуванням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 61.1. Положення про робочий час і відпочинку водіїв, п.3.3. Інструкції №385, повинен, зокрема, мати при собі: 1) заповнені тахокартки у кількості, що передбачена ЄУТР (а саме: 28+1) або 2) роздруківку даних роботи тахографа чи особисту картку водія.

Також, водій може мати бланк підтвердження діяльності водія.

Разом з тим, як в встановлено в судовому засіданні, вбачається з акта перевірки (а.с.40,75), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, та який належить позивачеві, 01.03.2019, на порушення п.3.3 Інструкції №385, зокрема, не мав при собі заповнені тахокартки у кількості, що передбачена ЄУТР (а саме: 28+1). Для сприяння проведення перевірки бланк підтвердження діяльності водія також надано не було.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», крім іншого, визначено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст. 60).

Як встановлено в судовому засіданні, вбачається з акта перевірки (а.с.40,75), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, та який належить позивачеві, 01.03.2019, на порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.61.1. Положення про робочий час і відпочинку водіїв, п.3.3. Інструкції №385, не мав, зокрема, при собі заповнені тахокартки у кількості, що передбачена ЄУТР, що свідчить про невиконання позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та також відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Це правило означає, що суб`єкт владних повноважень повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття його рішення. Водночас якщо позивач, який оскаржує таке рішення, не згоден з доводами суб`єкта владних повноважень, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 77 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що водієм ОСОБА_2 . при проведенні перевірки було пред`явлено всі документи, передбачені ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і в його присутності будь-який акт проведення перевірки не складався, на ознайомлення не надавався і ним не підписувався. Однак, вказані доводи не заслуговують на уваги, оскільки, будь-яких доказів, всупереч ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на їх підтвердження позивачем суду не надано. Щодо доводів про складання акта у відсутності водія, вказане, на переконання суду, не спростовує правомірності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки позивач, отримавши зазначений акт перевірки, не був позбавлений можливості прибути на розгляд справи до управління та надати відповідні докази та пояснення на спростування висновків, викладених а акті. Крім іншого, в даному акті підписами двох осіб, засвідчено той факт, що водій з актом ознайомлений, але від підпису відмовився.

Посилання на те, що відповідачем-1 при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовано до внутрішніх перевезень поправку 6 до ст.1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), оскільки позивач не здійснював міжнародні автомобільні перевезення, відповідно у нього не було обов`язку на території України виконувати поправки 6 до ст.1 (ЄУТР) та мати тахокарти в кількості 28+1 шт., суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Як вже було зазначено, приписами п. 6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортний засіб (п.1.5 Положення про робочий час і відпочинку водіїв).

При цьому, в п.6.3 Положення про робочий час і відпочинку водіїв відмічено, що якщо такого тахографу нема, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, в якій відображаються, зокрема: маршрут руху, показник одометра (початковий, кінцевий, загальний пробіг), початок робочої зміни (год., хв.), тривалість перерви між періодами керування за зміну (год., хв.) (початок перерви між періодами керування та кінець такої перерви), кінець робочої зміни (год., хв.), тривалість (год., хв.) (змінного періоду керування, міжзмінного відпочинку).

Таким чином, в Положенні про робочий час і відпочинку водіїв фактично визначено два способи відображення інформації про рух транспортного засобу з метою перевірки робочого часу і відпочинку водія - тахограф та індивідуальна контрольна книжка (у разі відсутності діючого та повіреного тахографу). Відсутність такої книжки чи не забезпечення порядку ведення тахографу унеможливлює проведення перевірки робочого часу і відпочинку водія.

Відтак, у випадку, коли транспортний засіб обладнаний тахографом, такий тахограф у відповідності до п. 6.1 цього Положення, повинен бути діючим та повіреним, щоб забезпечити можливість перевірки робочого часу і відпочинку водія. При цьому, оскільки особливості порядку використання тахографу в Положенні про робочий час і відпочинку водіїв не міститься, на переконання суду, застосуванню в цьому випадку підлягають норми Інструкції №385, саме яка і визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів, забезпечення обладнання якими, та саме повіреними та діючими, покладено згідно п.6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв, на позивача.

Отже, з метою дотримання порядку ведення та забезпечення виконання п.6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв, щодо наявності діючого тахографу, з метою проведення перевірки робочого часу і відпочинку водія, водій позивача повинен був мати документи, визначені Інструкцією №385. Вказане узгоджується з нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що визначають обов`язок водіїв, які здійснюються внутрішні перевезення вантажів, мати «інші документи, передбачені законодавством». В свою чергу, положення п.3.3 Інструкції №385 мають відсилочну норму до ЄУТР, тому, на переконання суду, в контексті застосування даної норми, підлягають застосуванню і норми ЄУТР.

У зв`язку з чим, доводи про безпідставність застосування до ФОП ОСОБА_1 . норм ЄУТР не приймається судом до уваги.

Враховуючи вказане, на переконання суду, відповідач-1 при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.04.2019 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, його дії відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволенню позову.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Шевеля Ігоря Миколайовича (40000, м.Суми, вул.Шишкарівська, буд.9), Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2019.

Суддя І.Г. Шевченко