Рішення № 85922629, 27.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4008/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника відповідача - Комаревцева С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП №3030788 від 07.11.2018 про накладення штрафу у розмірі 36315,93 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на протиправність оскаржуваної постанови, оскільки заборгованість позивача зі сплати аліментів виникла з 07.04.2006 року, тобто до введення в дію абзацу 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" 28.08.2018, якою передбачено відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів. Таким чином, державний виконавець застосував зазначену норму всупереч положень статті 58 Конституції України, якою визначено, що зворотну силу мають лише закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за правопорушення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.11.2019 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що з 28.08.2018 державний виконавець наділений правом накладати штраф на боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів за наявності двох фактів: - наявність заборгованості та розмір заборгованості зі сплати аліментів не оспорений боржником в судовому порядку.

Представник позивача у судове засіданні не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість розглядати справу за даної явки.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

13.04.2006 державним виконавцем ДВС у Кременчуцькому районі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-332 від 04.04.2006, виданого Кременчуцьким районним судом щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи наявну у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно довідки - розрахунку від 07.11.2018 становив 72 631, 86 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, заступником начальника Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Полтавській області Комаревцевим С.І. винесено постанову від 07.11.2018 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 36315,93 грн.

Позивач із зазначеною постановою не погодився та звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок стягнення аліментів під час здійснення виконавчого провадження врегульовано положеннями статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1, 8 статті 71 вищезазначеного Закону порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018, статтю 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено частиною чотирнадцятою.

Відповідно до частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Фактичною підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 07.11.2018 ВП № 3030788 стала наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки.

За приписами статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності частиною 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідача виникло право на накладення штрафу на боржників у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після набрання законної сили даних змін.

Аналогічних висновків дійшли різні колегії Другого апеляційного адміністративного суду у постановах від 23.10.2019 у справі № 440/1726/19, від 09.07.2019 у справі № 537/1277/19, від 23.07.2019 у справі № 520/3935/19.

Зважаючи на те, що заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати аліментів почала утворюватися з 2006 року, тобто до набрання чинності зазначеної норми закону, та станом на дату винесення спірної постанови становила 72 631, 86 грн., відповідач не мав права застосування до позивача приписів частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" під час прийняття оскаржуваної постанови, оскільки до 28.08.2018 зазначена норма не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості.

Крім того, суд враховує, що при вирішенні даної категорії спорів виникла протилежна судова практика, що свідчить про можливість неоднозначного трактування прав та обов`язків державного виконавця та боржника у спірних правовідносинах.

Водночас, за приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У спірних правовідносинах суд вважає за доцільне застосувати висновки Європейського суду з прав людини, висловлені ним у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Першотравнева, 37, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 34987578) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Полтавській області про накладення штрафу у розмірі 36315,93 грн від 07.11.2018 у виконавчому провадженні № 3030788.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34987578) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.І. Клочко