Рішення № 85922623, 25.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа №440/4015/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови зарахувати періоди роботи на посаді помічника лікаря - епідеміолога в Державному закладі "Машівська районна санітарно-епідеміологічна станція" з 5.11.96 по 29.12.12, з 2.01.13 - на посаді помічника лікаря - епідеміолога Машівського районного лабораторного відділення Державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України, з 19.07.16 - у Державній установі "Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я" до спеціального медичного стажу, який дає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію за віком відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати зарахувати відповідні періоди роботи до спеціального медичного стажу, який дає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію за вислугу років, а також підлягає включенню до спеціального стажу для вирішення питання про призначення грошової допомоги при виході на пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно відмовив ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1191. За твердження позивача, їй призначено пенсію за віком та вона має право на отримання відповідної грошової допомоги як працівник закладів охорони здоров`я з огляду на наявність трудового стажу понад 30 років.

2. Позиція відповідача.

12.11.19 судом одержано відзив ГУПФ України в Полтавській області на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 43-45/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що займані позивачем посади за період трудової діяльності не дають права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і, як наслідок, не враховуються для виплати одноразової грошової допомоги. На переконання позивача, ОСОБА_1 працювала у закладах громадського здоров`я, які не передбачені у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.19 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено, що позивач:

2.04.79 прийнята на роботу на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни харчування Машівської санітарно-епідеміологічної станції;

1.07.82 звільнена із займаної посади за власним бажанням;

31.08.84 прийнята на роботу на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни дітей та підлітків у Леніногорську міську санітарно-епідеміологічну станцію;

1.09.92 звільнена за власним бажанням;

5.11.93 прийнята на роботу у Машівську районну санітарно-епідеміологічну станцію на посаді заступника лікаря-епідеміолога;

29.12.12 звільнена із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України;

2.01.13 прийнята на роботу у Державну установу "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаду помічника лікаря-епідеміолога Машівського районного лабораторного відділення;

з 19.07.16 Державну установу "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" перейменовано на Державну установу "Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" /а.с. 57-61/.

25.06.19 ОСОБА_1 звернулась до Карлівського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 50-51/.

Пенсія за віком позивачу призначена з 8.06.19, що підтверджено витягом з підсистеми призначення та виплати пенсії /а.с. 47-48/.

Разом з цим, позивач у липні 2019 року звернулась через Урядову "гарячу лінію" з питання призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; відповідне звернення передане для розгляду по суті до ГУПФ України в Полтавській області.

Листом від 2.09.19 вих.№20539/В-109 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати їй одноразової грошової допомоги /а.с. 25/, оскільки заклади громадського здоров`я не передбачені у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, позивач звернулась до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 26 Закону України від 9.07.03 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту "е" статті 55 Закону України від 5.11.91 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, затверджених Законом України від 19.11.92 №2108-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Постановою Кабінету Міністрів від 4.11.93 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

У пункті 2 названого Переліку визначено заклади охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) - ... установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

У примітках до згаданого Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

При призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

У пункті 1 розділу ІІ Додатку до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.59 №1397 визначено, що право на призначення пенсії за вислугу років мали, зокрема, помічники лікаря (незалежно від назви займаної посади) санітарно-епідеміологічних станцій.

У пункті 2 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.02 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.02 за №892/7180, до санітарно-профілактичних закладів віднесено санітарно-епідеміологічні заклади, зокрема, санітарно-епідеміологічні станції (центральна, республіканська, обласна, міська, міжрайонна, районна).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.11.12 №924 пункт 2 доповнено підпунктом 2.3, відповідно до якого до Переліку закладів охорони здоров`я віднесено установи Держсанепідслужби України - лабораторний центр (головний, республіканський, обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.12 №1181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" у абзаці першому розділу 2 переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.93 №909, у графі "Найменування закладів і установ" слова "санітарно-епідеміологічні заклади" замінено словами "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями)".

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.05.18 №933 підпункт 2.3 пункту 2 Переліку закладів охорони здоров`я викладено у новій редакції, відповідно до якої до санітарно-профілактичних закладів віднесено заклади громадського здоров`я: лабораторний центр (обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті) Міністерства охорони здоров`я України; Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України; Центр громадського здоров`я (обласний, міст Києва та Севастополя).

Крім того, цим наказом Пояснення до Переліку закладів охорони здоров`я доповнено пунктом 19, згідно з яким заклади громадського здоров`я - заклади охорони здоров`я, завданнями яких є діяльність у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), профілактики неінфекційних захворювань, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням у межах, визначених установчими документами.

Водночас зміни до Переліку №909 Кабінетом Міністрів України не вносились.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Пунктами 4 - 7 Порядку №1191 визначено, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Спір у даній справі стосується наявності у позивача права на одержання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Заперечуючи право ОСОБА_1 на одержання такої допомоги, відповідач виходив з того, що позивач не має достатнього стажу, наявність якого є підставою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а тому не має права на одержання грошової допомоги.

Однак, суд не погоджується з цими твердженнями відповідача з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 8.06.19 призначено пенсію за віком.

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії трудової книжки ОСОБА_1 суд встановив, що трудова діяльність позивача пов`язана з роботою у санітарно-епідеміологічних закладах.

На момент виходу на пенсію загальний стаж роботи ОСОБА_1 становив 41 рік 8 місяців 6 днів, що підтверджено розрахунком стажу /а.с. 49/.

При цьому у період з 2.04.79 по 1.07.82, з 31.08.84 по 1.09.92, з 5.11.93 по 29.12.12 позивач працювала на посадах помічника лікаря та заступника лікаря - епідеміолога у районних санітарно-епідеміологічних станціях, стаж роботи загалом становить понад 30 років.

Суд враховує, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

З 2.01.13 позивача прийнято на посаду помічника лікаря - епідеміолога Машівського районного лабораторного відділення Державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України". При цьому з 19.07.16 Державну установу "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" перейменовано на Державну установу "Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України". На відповідній посаді позивач працювала до моменту призначення їй пенсії за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.12 №1181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" у абзаці першому розділу 2 переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.93 №909, у графі "Найменування закладів і установ" слова "санітарно-епідеміологічні заклади" замінено словами "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями)".

Наведене мало місце з огляду на утворення у 2011 році Державної санітарно-епідеміологічної служби України як центрального органу виконавчої влади та передання їй функцій щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства.

На цій підставі Урядом приведено положення Переліку №909 у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на утворення на місцях лабораторних центрів Держсанепідслужби (а у подальшому - МОЗ України) замість санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС).

Водночас робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

У свою чергу, зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що період роботи позивача на посаді помічника лікаря - епідеміолога Машівського районного лабораторного відділення з 2.01.13 по 31.05.19 так само має враховуватись для призначення пенсії за вислугу років.

Суд акцентує увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, яким оперує відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 16.05.18 №933, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.

За таких обставин, суд визнає необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку №909 закладів громадського здоров`я як підстави для відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що ОСОБА_1 з червня 2019 року призначена пенсія за віком, трудова діяльність позивача пов`язана з роботою у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а її стаж роботи на момент призначення пенсії за віком становив понад 30 років. Крім того, позивачу до моменту призначення з 8.06.19 пенсії за віком пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

У спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

А відтак, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги, суд виходить з такого.

Пунктом 7 Порядку №1191 передбачено, що виплата грошової допомоги здійснюється одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Залученою до матеріалів справи копією виписки АТ КБ "Приватбанк" про рух коштів на рахунку підтверджено, що першу виплату пенсії за віком ОСОБА_1 проведено у вересні 2019 року /а.с. 31/. Однак, одноразову грошову допомогу пенсійним органом позивачу не виплачено.

Порядком №1191 не передбачено прийняття пенсійним органом окремого рішення про виплату або відмову у виплаті грошової допомоги.

У ході розгляду справи по суті встановлено та підтверджено належними і достатніми доказами, що позивач має право на одержання спірної допомоги.

Позивач перебуває на обліку у ГУПФ в Полтавській області, виплату пенсії за віком ОСОБА_1 проводить даний пенсійний орган.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вищевикладених обставин, суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, а також унеможливлення подальшого порушення її прав пенсійним органом, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність ГУПФ України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, одночасно з першою виплатою пенсії за віком та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 19.10.19 №0.0.1499174821.1 /а.с. 3/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 4/.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки передумовою для виникнення даного спору стала протиправна відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати ОСОБА_1 у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", одночасно з першою виплатою пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) однорахову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба