Рішення № 85922618, 22.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3499/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гринько М.О.,

представника відповідача - Копачинської І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2019 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 №Ф7349-51-51/4361.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Вказує, що згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі №816/5217/13-а, яка набрала законної сили, взагалі припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. Зауважує, що контролюючий орган має право нараховувати єдиний внесок шляхом винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі акту перевірки платника податків чи поданої останнім звітності. Однак, в спірному випадку позивачем не подавалася звітність, а також не проводилася відносно неї будь яка перевірка контролюючим органом.

Ухвалою суду від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 09:30 16.10.2019, в якому оголошувалася перерва до 11:40 19.11.2019, а останнє, в свою чергу, відкладалося на 15:00 22.11.2019.

08.10.2019 від ГУ ДФС у Полтавській області надійшов відзив на позов (а.с. 23-24), в якому управління посилається на те, що 02.10.2006 ОСОБА_1 взято на облік в Кременчуцькій ДПІ Кременчуцького управління ГУ ДПС у Полтавській області як платника податків. Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі №816/5217/13-а набрала законної сили 22.10.2013. Разом з тим, після набрання чинності вказаною постановою ОСОБА_1 не вчинялися жодні дії для зняття її з обліку в контролюючому органі як платника податків. Станом на 30.09.2019 платник податків ОСОБА_1 продовжує обліковуватися в Кременчуцькій ДПІ як фізична особа-підприємець та не виключена з реєстру страхувальників. Згідно інтегрованої картки платника по єдиному внеску за позивачем станом на 30.09.2019 рахується заборгованість, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань по строкам сплати 09.02.2018, 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019, 19.04.2019, 19.07.2019 на загальну суму 23875,08 грн.

В судовому засіданні 16.10.2019 усною ухвалою суду замінено первинного відповідача ГУ ДФС у Полтавській області на його правонаступника ГУ ДПС у Полтавській області.

У додаткових поясненнях від 13.11.2019 №417, що надійшли до суду 14.11.2019, ГУ ДПС у Полтавській області зауважує також на тому, що до теперішнього часу на адресу контролюючого органу не надходили відомості державного реєстратора про судове рішення щодо припинення ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця. До того ж згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.06.2014 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області здійснено реєстраційну дію за №25850010003007691 щодо зміни видів діяльності позивача.

В судове засідання 22.11.2019 позивач явку не забезпечила, будучи належно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. У матеріалах справи мається заява ОСОБА_1 про розгляд даної справи за її відсутності (а.с. 40).

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2019 проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - 02.10.2006 ОСОБА_1 зареєструвалася в якості фізичної особи-підприємця, номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 25850000000007691; - 14.12.2006 та 23.06.2014 внесено записи про зміну видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №25850010001007691 та №25850010003007691 відповідно (а.с. 45-46).

Згідно ідентифікаційних даних, що містятьcя в ГУ ДПС у Полтавській області відносно ОСОБА_1 , остання 02.10.2006 взята на облік в Кременчуцькій ДПІ Кременчуцького управління ГУ ДПС у Полтавській області як платник податків та перебуває на загальній системі оподаткування (а.с. 47-49).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі 816/5217/13-а, яка набрала законної сили 22.10.2013, адміністративний позов Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованої 02 жовтня 2006 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що зроблено запис за № 2 585 000 0000 007691 (ідентифікаційний номер фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 ) (а.с. 15-16).

Копію вказаної постанови направлено державному реєстратору за місцем державної реєстрації відповідача для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 58-60).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.10.2019 №1005891985 запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не внесено.

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника станом на 30.04.2019 за позивачем рахується заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 21030,90 грн, яка виникла у зв`язку з автоматичним нарахуванням останній щоквартальних сум єдиного внеску по строку сплати: - 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн за 2017 рік; - 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн за І квартал 2018 року; - 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року; - 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року; - 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року; - 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн за І квартал 2019 року (а.с. 26).

На підставі вказаних даних ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 №Ф-7349-51/4361 на суму 21030,90 грн, яка направлялася ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням та фактично вручена останній 06.09.2019 (а.с. 11-12, 17).

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач звернулася до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 №Ф7349-51-51/4361.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 2017-2019 років (період нарахування єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, що підтверджується ідентифікаційними даними останньої, письмовими поясненнями контролюючого органу від 13.11.2019 №417 та повідомленням від 22.11.2019 (а.с. 43-44, 47-49, 55). Вказаним спростовуються доводи позивача щодо її статусу в спірний період як фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Відтак, обов`язок по сплаті єдиного внеску для позивача у вказаний період був передбачений саме пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI.

При цьому, суд зауважує, що приписи вказаної норми не виключають обов`язку фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування сплачувати єдиний внесок у разі коли останні не отримують доходи від здійснення підприємницької діяльності чи взагалі нею не займаються.

Навпаки, абзац 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI чітко визначає, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд також вважає за доцільне відмітити, що Закон №2464-VI передбачає обов`язок по сплаті єдиного внеску незалежно від отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності як для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, так і для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Отже, наявність у фізичної особи-підприємця платника податку обов`язку по сплаті єдиного внеску жодним чином не залежить від виду системи оподаткування, на якій перебуває така особа.

За викладених обставин, судом відхиляються як безпідставні доводи позивача щодо відсутності у неї обов`язку по сплаті єдиного внеску у 2017-2019 роках у зв`язку з перебуванням останньої зареєстрованою у вказаному періоді в якості фізичної особи-підприємця, яка не здійснює підприємницьку діяльність та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

У позовній заяві ОСОБА_1 безпідставність нарахування їй сум єдиного внеску обґрунтовує також тим, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі №816/5217/13-а, яка набрала законної сили 22.10.2013, її підприємницьку діяльність припинено, а відтак остання вже не має статусу фізичної особи-підприємця та обов`язку сплачувати єдиний внесок.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що за приписами статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили постановою суду від 25.09.2013 у справі №816/5217/13-а про припинення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 ), суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов`язане з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється в тому числі опікуном, піклувальником чи управителем майна, зазначеним у судовому рішенні, із застосуванням процедур, установлених частинами одинадцятою - двадцятою статті 47 цього Закону.

Відповідно до частин 11, 12 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

У реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа письмово зазначає та підтверджує своїм особистим підписом, що нею вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця, якщо вони не передбачені частиною дев`ятою цієї статті.

Частиною 17 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати (надіслати поштовим відправленням) заявнику або уповноваженій ним особі повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, другий примірник якого залучається до реєстраційної справи цієї фізичної особи - підприємця (частина 19 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Наявні у матеріалах справи супровідний лист та зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про направлення на адресу державного реєстратора та отримання останнім судового рішення від 25.09.2013 у справі №816/5217/13-а про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 58-59).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру не внесено.

Натомість, 23.06.2014 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області здійснено реєстраційну дію за №25850010003007691 щодо зміни видів діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (а.с. 45-46).

Будь яких документів, які б підтверджували вжиття позивачем після набрання законної сили постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі №816/5217/13-а самостійних дій з метою внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про припинення її підприємницької діяльності матеріали справи також не містять.

Відповідно до приписів пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Судовим розглядом встановлено, що на адресу контролюючого органу відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення суду від державного реєстратора не надходило, платник податків ОСОБА_1 продовжує обліковуватися в Кременчуцькій ДПІ як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та не виключена з реєстру страхувальників.

За викладених обставин, оскільки у встановленому порядку підприємницька діяльність ОСОБА_3 не припинена і у 2017-2018 роках та 1 кварталі 2019 року остання мала статус фізичної особи-підприємця, суд вважає, що позивач, як платник єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, мала обов`язок сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання нею доходу (прибутку) від підприємницької діяльності у ці періоди та її фінансового стану.

З огляду ж на невиконання ОСОБА_1 обов`язків платника єдиного внеску, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка склала 21030,90 грн, на думку суду, є обґрунтованим (а.с. 26).

Доводи ОСОБА_1 про неподання відповідної звітності з єдиного внеску, бухгалтерських та інших документів, не проведення відповідачем перевірки стосовно неї як підстав для скасування спірної вимоги судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на приписи пункту 4 глави VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, згідно з якими вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 №Ф7349-51-51/4361 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Гіглава