Ухвала суду № 85922518, 27.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4849/19

У Х В А Л А

27 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву представника позивача про здійснення розподілу судових витрат в адміністративній справі № 420/4849/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови, згідно з листами від 23.07.2019 № Б-7173/0-4201/0/37-19, від 08.08.2019 № Б-7936/0-4568/0/37-19, ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки;

зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області провести розгляд у встановленому законодавством порядку клопотання (заяви) ОСОБА_1 від 24.06.2019 № Б-7173/0/36-19 та від 09.07.2019 № Б-7936/0/36-19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, та прийняти за наслідками розгляду наказ.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

20 листопада 2019 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про здійснення розподілу судових витрат, в якій позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та покласти витрати, пов`язані з розглядом справи на відповідача, стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача надано до суду копії опису юридичних послуг на виконання договору, Додатку № 1 до Договору про надання правової допомогу № 1/23 від 19.06.2019 Акт прийому-передачі юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М., прибутковий косий ордер № 11 від 15.11.2019.

З акту прийому-передачі юридичних послуг від 15.11.2019 вбачається, що до складу наданої адвокатом професійної правничої допомоги увійшли наступні роботи та послуги на загальну суму 10 000 грн:

зустріч та усна консультація з клієнтом тривалістю 1 год. – 500 грн;

складання та підготовка клопотання, запиту тривалістю 3 год. – 1 500 грн;

написання позову тривалістю 3 год. – 3 000 грн;

написання клопотань в кількості 5 од. – 2 500 грн;

участь адвоката у двох судових засіданнях в ООАС тривалістю 2 год. – 2 000 грн;

написання відповіді на відзив тривалістю 1 год. – 500 грн.

Дослідивши матеріали заяви представника позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаної заяви та наявність підстав для залишення її без розгляду.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд, відповідно до положень ч. 5, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Аналогічна права позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

З огляду на вищезазначене, щодо віднесення позивачем до витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з цим, як вбачається з наданих до суду представником позивача розрахунку витрат на професійну правничу допомогу - описі від 15.11.2019, вартість наданих послуг з правничої допомоги визначена у погодинному розрахунку, а з деталізації робіт адвоката, також вбачається погодинна тарифікація робіт адвоката. При цьому самого договору про надання правової допомоги № 1 / 23 від 19.06.2019 представником позивача до суду не надано.

В той же час, ані позивачем, ані представником позивача не надано до суду документів, які погоджені сторонами та визначають вартість однієї години роботи адвоката.

Таким чином, з наданих представником позивача документів неможливо встановити вартість погодинної роботи адвоката у межах договору про надання правової допомог, а відтак і обґрунтованість заявленої до стягнення суми гонорару адвоката в розмірі 10 000 грн.

Як вже зазначено судом, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Поряд із тим, такі послуги, що вказані в описі, як зустріч та усна консультація з клієнтом, підготовка клопотання / запиту до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, що передували зверненню до суду, жодним чином не пов`язані із представництвом інтересів клієнта в суді та не є судовими витратами.

Більш того, ухвалою суду від 20.08.2019 справу за позовом ОСОБА_1 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України, у зв`язку із чим заявлені до відшкодування витрати на послуги адвоката щодо представництва клієнта в судових засіданнях, тривалість яких адвокатам вказана як дві години, є очевидно безпідставним, оскільки судові засідання з викликом сторін по справі не призначалися.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Рішення по даній справі № 420/4849/19, яка розглянута за правилами ст. 262 КАС України - в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ухвалено 17.10.2019, тоді як із даним клопотанням представник позивача звернувся до суду лише 20.11.2019, пославшись на ст. ст. 132, 134, 139 КАС України.

В той же час, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України докази понесених витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

При цьому, згідно з ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 262 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів.

Таким чином, беручи до уваги те, що провадження по справі № 420/4846/19 відкрито ухвалою від 20.08.2019, встановлений КАС України строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін припав на 20.10.2019, який був вихідним днем – неділею, у зв`язку із чим рішення постановлено 18.10.2019.

Отже представником позивача, який із даною заявою звернувся до суду 20.11.2019, суттєво пропущено визначений ч. 7 ст. 139 КАС України п`ятиденний строк для подання доказів понесення відповідних витрат згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, у зв`язку із чим вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому суд враховує, що у визначений ч. 7 ст. 139 КАС України строк позивач взагалі не мав доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, оскільки такі складено лише 15.11.2019.

На підставі викладеного та керуючись ч. 7 ст. 139 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про здійснення розподілу судових витрат в адміністративній справі № 420/4849/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у п`ятнадцятиденний строк в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк