Рішення № 85921657, 15.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.11.2019

Справа № 937/8073/19

2/937/3578/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості», органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нерухомого майна № 0100/1502, який був укладений в Мелітопольській міській біржі нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і відповідно до вимог Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» від 21 лютого 1998 року.

Умови укладеного договору купівлі-продажу сторонами були повністю виконані, а 21 лютого 1998 року вказаний договір було зареєстровано у Мелітопольському міжміському бюро технічної інвентаризації.

З 21 березня 1998 року позивач у вказаній квартирі зареєстрований та постійно в ній проживає. Відповідачі після продажу вказаної квартири за даною адресою не проживають.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

У серпні 2019 року Позивач звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу з метою укладання договору купівлі-продажу квартири, але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що було пред`явлено документ, а саме: договір купівлі-продажу зареєстрований на Мелітопольській міській біржі нерухомості 21.02.1998 за № 0100/1502, який не відповідає вимогам діючого законодавства та відсутня державна реєстрація права власності.

Враховуючи, що частина 1статті 227 ЦК УРСР та частина 2статті 15 Закону України «Про товарну біржу» №1956-XII водночас регулювали порядок нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і укладених на товарних біржах, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп, угода купівлі-продажу нерухомого майна від 21 лютого 1998 року, укладена в Мелітопольській міській біржі нерухомості, не потребувала нотаріального посвідчення.

Таким чином, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири, в якому ОСОБА_1 мешкав в даному будинку з часу купівлі будинку та станом на сьогодні продовжує мешкати.

Будь-які суперечки між сторонами угоди відсутні, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, однак порушена форма угоди, оскільки при її укладенні не була дотримана нотаріальна форма договору.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між сторонами.

Сам факт нездійснення нотаріального посвідчення договору не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, якщо воно правомірно набуто. В даному випадку квартира, розташована за адресою АДРЕСА_2 набута правомірно.

Вважаючи на те, що угода купівлі-продажу фактично відбулася, а сторони всі свої зобов`язання за договором виконали, нерухоме майно на час укладання угоди було належним чином зареєстроване, нотаріальне посвідчення спірної угоди в нотаріальному порядку згідно Закону України «Про товарну біржу» не вимагалося, то вважає за можливе визнати право власності на вищезазначену квартиру.

У підготовче судове засідання сторони не з`явилися.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Від відповідачів до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Щодо предмету справи повідомили, що між ними відповідачами по справи та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Розрахунок був проведений в повному обсязі, жодних претензій з обох сторін не надходили. Після здійснення продажу їх родини з`їхали з квартири та знялися з реєстрації. Не заперечують проти задоволення позову.

Від представника третьої особи- органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просили прийняти рішення на підставі наявних у справі документів.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості» про причини неявки суд не повідомив, однак її неявка не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.02.1998 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в Мелітопольській міській біржі нерухомості укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ./а.с.10/

Враховуючи, що вказаний вище договір був укладений до 01.01.2004, дані цивільні правовідносини регламентуються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час укладення договору.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Таким чином, станом на час придбання квартири, право власності наступало не з моменту підписання Договору купівлі-продажу сторонами, а з моменту його реєстрації у відповідних компетентних органах, що було здійснено належним чином, а саме у КП «Мелітопольське МБТІ» 21.02.1998 р за реєстровим № 383 (а.с.10 звор. бік).

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною третьою статті третьої Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 ./а.с.27/

З 21 березня 1998 року позивач у вказаній квартирі зареєстрований та постійно в ній проживає, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 30.08.2019./а.с.14-20/

Відповідачі після продажу вказаної квартири за даною адресою не проживають.

У серпні 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу з метою укладання договору купівлі-продажу квартири, але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що було пред`явлено невідповідний документ, а саме: договір купівлі-продажу зареєстрований на Мелітопольській міській біржі нерухомості 21.02.1998 за № 0100/1502, не відповідає вимогам діючого законодавства та відсутня державна реєстрація права власності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Оскільки договір нотаріально не посвідчено, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право власності на належну йому квартиру і розпорядитися нею.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обрані позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини „ підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з тим, що на даний час нотаріально посвідчити угоду неможливо, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, визнання позову відповідачами, які є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 не порушує прав та законних інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 211,223,259, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості», органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання права власності – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості», місце розташування за адресою: АДРЕСА_4 .

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, місце розташування за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 5.

Повний текст рішення складено 25.11.2019.

СУДДЯ: Ю.В.Ковальова