Рішення № 85921483, 27.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. справа № 300/2272/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання - Ткачука І.М.,

представника позивача - Чекайла В.М.,

представника відповідача - Кузика І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Муніципальна дорожня компанія" до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в особі старшого державного виконавця Керніцького Андрія Васильовича, про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 60455867 та стягнення виконавчого збору від 30.10.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Муніципальна дорожня компанія" (далі - позивач) звернулося в суд із позовною заявою до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в особі старшого державного виконавця Керніцького Андрія Васильовича (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №60455867 та стягнення виконавчого збору від 30.10.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, оскільки не отримана позивачем. Вказав, що Комунальне підприємство "Муніципальна дорожня компанія" 08.11.2019 року самостійно повідомило ГУ ДПС в Івано-Франківській області про сплату боргу, тому в ході виконавчого провадження щодо виконання вимоги про сплату боргу від 03.10.2019 року № Ю-129349-55, відповідачем не було вчинено виконавчих дій. З наведених підстав вважає, що виконавчий збір у вказаному виконавчому провадженні не повинен нараховуватись та стягуватись, оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі згідно із встановленими особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 27.11.2019 року о 10:00 год. (а.с. 1-2).

Пунктом 4 резолютивної частини вказаної ухвали зобов`язано відповідача надати в судове засідання суду, належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 60455867.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подав в судовому засіданні 27.11.2019 року (а.с. 25-27). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивачем сплачено борг 06.11.2019 року, тобто вже після відкриття виконавчого провадження, тому виконавчий збір підлягає стягненню.

Представник позивач в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив з підстав викладених у поданому відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши та дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив та письмові докази, наявні у матеріалах даної адміністративної справи, заслухавши позицію представників позивача та відповідача, судом встановлено наступні обставини.

30.10.2019 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60455867, з виконання вимоги про сплату боргу від 03.10.2019 року № ю-129349-55.

Цього ж дня, 30.10.2019 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 116706,39 грн (а.с. 13). А також винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника в даному виконавчому провадженні (а.с. 32, 33).

Не погоджуючись із винесеними постановами від 30.10.2019 року за № 60455867, з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Що стосується тверджень позивача про те, що Комунальне підприємство "Муніципальна дорожня компанія" не отримувало постанову про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 28 Закону України №1404-VIII (у редакції на момент відкриття виконавчого провадження), боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що у вимозі про сплату боргу від 03.10.2019 № ю-129349-55 виданій ГУ ДФС в Івано-Франківській області, зазначена адреса боржника (позивача): вул. Максимовича, 13, м. Івано-Франківськ, відповідачем за вказаною адресою, направлені оскаржувані постанови від 30.10.2019 року, що підтверджено реєстром відправлених листів № 19227 (а.с. 29, 34-35).

Вказане відправлення за № 7601863903040 отримане позивачем 01.11.2019 року (а.с. 36), а тому доводи позивача щодо не належного повідомлення судом відхиляються за безпідставністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу вказаних норм слідує, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Муніципальна дорожня компанія" 08.11.2019 подало до ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомлення про сплату боргу від 07.11.2019 з єдиного соціального внеску в сумі 1167063,92 грн. (а.с. 11).

Крім того, суд констатує, що відповідно до виписки від 06.11.2019 року з системи дистанційного обслуговування клієнтів, єдиний соціальний внесок позивачем сплачений в сумі 1167063,92 грн., згідно постанови від 30.10.2019 року ВП № 60455867 (а.с. 9-10).

Отже, на час відкриття ВП № 60455867, позивач не сплатив заборгованість за виконавчим документом, за яким відповідач відкрив виконавче провадження.

При цьому суд констатує, що виконавчий збір відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тому суд вважає, що у відповідача були підстави для стягнення виконавчого збору.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржником Комунальним підприємством "Муніципальна дорожня компанія" рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому підстав для не стягнення виконавчого збору також не вбачається.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 22.02.2018 року у справі №816/823/17, де зазначено, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору від 30.10.2019 року, винесених старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Керніцьким А.В., як наслідок позовні вимоги не підлягають задоволенню, а відтак в адміністративному позові слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Комунальне підприємство "Муніципальна дорожня компанія" (код ЄДРПОУ 40270150), вул. Максимовича, 13, м. Івано-Франківськ, 76018;

Івано-Франківський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 35021710), вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.