Рішення № 85921446, 26.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. справа №300/1912/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову відповідача в призначенні пенсії за віком та зобов`язання призначити їй пенсію за віком з 13.05.2019 з урахуванням періоду з 13.08.1982 по 10.07.1987 в 1,5-кратному обчисленні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. У відповідності до вимог законодавства України, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, згідно записів у якій в період з 13.08.1982 по 10.07.1987 ОСОБА_1 працювала у Виробничому об`єднанні "Тюменбургаз" (на сьогодні - філіал "Уренгой буріння" ТОВ "Газпром буріння"), яке розташоване в районах Крайньої Півночі. Проте вказаний період не зарахований до її страхового стажу з урахування 1,5-кратного розміру, у зв`язку з непідтвердженням укладення письмових трудових договорів про роботу у районах Крайньої Півночі. Вказану відмову у зарахування стажу вважає протиправною, а страховий стаж, з урахуванням вищевказаного періоду роботи у 1,5-кратному розмірі, достатнім для призначення пенсії за віком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивач усунув вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.11.2019 року. Позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що страховий стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Окрім цього позивачем не надано трудових договорів про роботу у районах Крайньої Півночі. Водночас, відповідач вказав, що ні в Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також не йдеться про пільгове обчислення такого стажу і в Законах України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також зазначив, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними із складністю даної справи, яка є справою незначної складності, та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у липні 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком, у якій також зазначила, що у період з 13.08.1982 по 10.07.1987 працювала у Виробничому об`єднанні "Тюменбургаз" (на сьогодні - філіал "Уренгой буріння" ТОВ "Газпром буріння"), яке розташоване в районах Крайньої Півночі постійним методом, а тому має право на зарахування вказаного періоду до страхового стажу в 1,5-кратному розмірі.

До заяви позивачем також було надано копії трудової книжки, диплому про навчання, довідки ТОВ "Газпром буріння" від 04.03.2019 року про встановлення додаткових пільг за роботу, архівну довідку з місця навчання, документ про направлення на роботу в район Крайньої Півночі, підтвердження про прибуття, особову картку, архівну довідку про зарплату.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.08.2019 за №965/Ш-15 повідомлено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 18 днів, а період роботи з 13.08.1982 по 10.07.1987 управлінням не зараховано в 1,5 кратному розмірі, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 названого Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років.

Також пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, поширюються на позивача, який працював в період з 13.08.1982 по 10.07.1987 працювала в у Виробничому об`єднанні "Тюменбургаз" на постійній основі.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд також звертає увагу, що пенсійний орган зобов`язаний призначати, здійснювати нарахування пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.

Суд, на підставі записів трудової книжки позивача, довідки філіалу "Уренгой буріння" ТОВ "Газпром буріння" від 04.03.2019 за №УрБ/0115/01141-1532 встановив, що позивач в період з 13.08.1982 по 10.07.1987 працювала у Виробничому об`єднанні "Тюменбургаз" (на сьогодні - філіал "Уренгой буріння" ТОВ "Газпром буріння") постійним методом, яке розташоване в районах Крайньої Півночі.

Вищевказане управління знаходилося у м. Новий Уренгой на території Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, яка згідно переліку, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 за №1029 відноситься до районів Крайньої Півночі.

Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами немає.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, при цьому, відповідач не оскаржує сам факт роботи позивача у спірний період у Виробничому об`єднанні "Тюменбургаз", тобто у районах Крайньої Півночі.

Окрім того, позивачем пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії від 22.12.2017 надано інші докази про підтвердження страхового стажу, які також містяться в матеріалах справи, зокрема: архівна довідка з місця навчання, документ про направлення на роботу в район Крайньої Півночі, підтвердження про прибуття, особова картка, архівна довідка про зарплату.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В силу дії вищевказаної норми відомості про період роботи позивача в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі є підтвердженими записами трудової книжки та архівними довідками, а відсутність письмового трудового договору не є перешкодою для пільгового обчислення страхового стажу позивача.

Отже страховий стаж позивача, з урахуванням в 1.5-кратному розмірі періоду роботи з 13.08.1982 по 10.07.1987 у Виробничому об`єднанні "Тюменбургаз" (на сьогодні - філіал "Уренгой буріння" ТОВ "Газпром буріння"), становить більше 26 років, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином суд дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправною, а тому слід зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 13.05.2019 року - з наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.08.1982 по 10.07.1987 в 1.5-кратному розмірі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанції № N19K13594M від 03.09.2019 та № N19K13894M від 30.09.2019 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 536,80 грн., а також позивачем були понесені витрати на правову допомогу, що підтверджується квитанцією від 17.09.2019 серії НЛА №255687 про сплату позивачем вартості послуг в сумі 7 000 грн., додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №03/09/01 та актом прийому-передачі послуг №06/11 від 06.11.2019 року.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру, акт прийому-передачі послуг з калькуляцією вартості правової допомоги.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг, позивачу була надана правова допомога шляхом: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, 0,5 год. (350 грн.), вивчення та правовий анналіз доказів по справі, 0,5 год. (350 грн.), пошук, вивчення та правовий аналіз судової практики в аналогічних спорах, 1 год. (700 грн.), підготовка адміністративного позову, та додатків до нього (5 600 грн.) всього на суму 7 000 грн.

Також суд зазначає, що згідно ч.6, 7 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так відповідачем у відзиві на позов зазначено, що на його думку, витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними із складністю даної справи, яка є справою незначної складності та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому судові витрати слід не стягувати.

Проте суд погоджується з доводами відповідача частково та вважає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними із складністю даної справи, а відтак такі витрати підлягають до стягнення у зменшеному розмірі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, суми витрат зі сплати судового збору та на правничу допомогу, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в розмірі 5 036,80 грн. (1 536,80 грн. + 3 500 грн.).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 13.05.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.05.2019 року - з наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.08.1982 по 10.07.1987 в 1.5-кратному розмірі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в розмірі 5 036 (п`ять тисяч тридцять шість) гривень 80 копійок.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 26.11.2019 року, як дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018

Суддя Гундяк В.Д.