Рішення № 85921038, 11.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/1308/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2,

відповідачів: 1) Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, 2) Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, представник - Данканич Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 21 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 17.09.2019р. звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка,3) та відповідно до заяви про усунення технічних помилок (а.с.52) просить суд (а.с. 57):

- визнати протиправними дії Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та

- зобов`язати Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення.

В подальшому, відповідно до Ухвали від 23.10.2019р. співвідповідачем по даній справі було залучено Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (м. Київ, вул. Солом`янська, 13,)

Позов мотивовано тим, що позивач у квітні 2013 року був звільнений зі служби в Держспецзв`язку у запас за станом здоров`я.

У 07.06.2019 року позивач звернувся до начальника управління Держспецзв`язку із заявою про призначення та виплату йому одноразової допомоги, мотивуючи це тим, що він є інвалідом першої групи, однак, листом від 12.06.2019 року відповідач відмовив йому в цьому з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Позивач вважає, що відмова відповідача є неправомірною та суперечить висновкам МСЕК і військово-лікарської комісії УМВС України у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав висунуті вимоги та просив суд задовольнити позовну заяву.

Представником відповідача 1 та 2 було подано відзиви на позовну заяву, відповідно до яких вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

У справі відсутні докази, що інвалідність особи настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з виконанням службових обов`язків.

Крім того, в довідці МСЕК від 20.12.2017р. вказано, що причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, а не виконанням службових обов`язків, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Представник відповідача 1 та 2 додатково зазначив, що позивач уже звертався із аналогічним позовом до суду в 2018 року. Щодо задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно наказу №12-ОС від 19 квітня 2013 року позивач був звільнений зі служби за пп.3 п.92 (за станом здоров`я) у запас Збройних Сил України із Держспецзв`язку, з виключенням із списків особового складу.

05 квітня 2013 року військово-лікарська комісія УМВС України в Закарпатській області за розпорядженням Держспецзв`язку здійснила медичний огляд позивача, на підставі чого встановлено діагноз і постанова військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: гіпертонічна хвороби ІІ (другої) стадії, ІХС, стабільна стенокардія напруги ФК І-ІІ (один-два), кардіосклероз атеросклеротичний, ХСН - 0 (нуль), хронічний некалькульозний холецистит, фаза ремісії, СКД без нападів ниркових кольок в анамнезі, ХНН - 0 (нуль), остеохондроз нижньогрудного та поперекового відділів хребта без порушення функції хребта, викривлення носової перегородки вправо, без порушення функції носового дихання. "ТАК", пов`язане з проходженням військової служби.

Позивач є інвалідом І (першої) групи з 20.12.2017 року і у довідці МСЕК серії АВ № 0741934 від 20.12.2017 року зазначена причина інвалідності - захворювання "ТАК", пов`язане з проходженням військової служби.

07.06. 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України" № 605 від 04 червня 2008 р.

12.06.2019 року відповідач листом №33/01/01-637 відмовив позивачу в задоволенні його заяви з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків та зазначили, що на дане питання уже була надана відповідь від 17 травня 2018 року №33/01/02-500, а також, зазначили, що дане питання уже вирішувалось у судовому порядку, у справі №857/418/19 за позовом позивача, де було встановлено правомірність рішення про відмову у наданні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.16 ст.21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2008 № 605 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - Порядок).

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку грошова допомога виплачується особам рядового та начальницького складу та особам, звільненим із служби в Держспецзв`язку:

у разі настання інвалідності в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби - у розмірі, зокрема:48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

у разі настання інвалідності у зв`язку з виконанням службових обов`язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов`язані з виконанням службових обов`язків, - у розмірі, зокрема:60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи.

Зі змісту цієї норми видно, що особа має право на отримання грошової допомоги у разі настання інвалідності, пов`язаної з проходженням служби, лише коли така інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Також особа має право на отримання такої допомоги, якщо інвалідність пов`язана з виконанням службових обов`язків чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Позивач є інвалідом І групи з 20.12.2017 року, а звільнений зі служби був 19.04.2013 року, тобто його інвалідність настала не в період проходження служби та пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому він не має права на отримання грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

Крім цього, у справі відсутні будь-які документи, що свідчать про те що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків, так як у п.9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія АВ №0741934 від 20.12.2017 року причиною інвалідності є: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, а не виконанням службових обов`язків (а.с. 17).

Згідно з п.3 Порядку час виконання службових обов`язків особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку визначається Положенням про проходження служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1828 (далі - Положення № 1828).

Відповідно до п.11 Положення № 1828, особи начальницького складу вважаються такими, що виконують свої службові обов`язки під час:

- перебування їх на місцях служби або занять у будівлях і на прилеглих територіях Адміністрації Держспецзв`язку чи регіональних органів, територіальних підрозділів, закладів та установ (далі - підпорядковані органи) або на інших місцях служби або занять, визначених приписами чи розпорядженнями Голови Держспецзв`язку або начальників відповідних підпорядкованих органів, включаючи установлені розпорядком (розкладом занять) перерви;

- прямування до місця служби або із служби, перебування у службових поїздках, повернення до місця служби;

- виконання завдань за наказом прямого начальника;

- виконання громадського обов`язку, пов`язаного з врятуванням людського життя, охорони правопорядку, охорони державної власності, підтримання службової дисципліни.

Аналогічно розмежовуються поняття початку і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби і ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Як видно із копій документів (довідки МСЕК серія АВ № 0741934 від 20.12.2017 року та свідоцтва про хворобу №99 від 05.04.2013 року), у них відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність позивача пов`язана з одним із вищезазначених випадків, тобто з виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.

Аналогічна ситуація описана у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №857/418/09 від 06 березня 2019 року.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що дана справа підлягає закриттю в порядку ч.4 ст.238 КАС України, оскільки у справі 260/1099/18 на яку посилається сторона позивачем оскаржувалась відмова у вигляді листа №33/01/02-500 від 17 травня 2018 року, а у даній справі позивачем оскаржується відмова, яка була надана листом №33/01/01/-637 від 12.06.2019 року.

На підставі наведеного підстав для закриття провадження у справі не має, оскільки предмет розгляду у даній справі не є аналогічним предмету розгляду у справі, на яку посилається відповідач.

Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень належним чином довели правомірність відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк