Рішення № 85920174, 22.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб –порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

22 жовтня 2019 року Справа №160/7403/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жукової Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву щодо компенсації витрат на правничу допомогу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 50019 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: 0002245650 від 06.11.2018 р. на суму 680 грн.; №0002255650 від 06.11.2018 р. на суму 1 360, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: 0002245650 від 06.11.2018 р. на суму 680 грн.; №0002255650 від 06.11.2018 р. на суму 1 360, 00 грн..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/7403/19 та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження, за правилами загального позовного провадження.

16.10.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення у справі № 160/7403/19, відповідно до резолютивної частини якого позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 50019 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: 0002245650 від 06.11.2018 р. на суму 680 грн.; №0002255650 від 06.11.2018 р. на суму 1 360, 00 грн.- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 року №0002245650 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань з земельного податку у сумі 680,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення та від 06.11.2018 року №0002255650 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань з земельного податку у сумі 1360,00 грн.

Стягнуто судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 50019 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.).

21.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява від повноважного представника позивача у справі №160/7403/19 – адвоката В.В. Міщенко щодо компенсації витрат на правничу допомогу на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 7100,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпроптеровській області (код ЄДРПОУ 39394856), обґрунтована наступним.

04.09.2019 р. представником позивача у судовому засіданні було подано до суду заяву останнього від 03.09.2019 р. про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката. До зазначеної заяви Позивача було додано договір від 24.07.2019 р. №1, укладений між Позивачем та адвокатським бюро “Юридична фірма ОСОБА_2 ”

В підтвердження поданої заяви також зазначено, що на виконання вимог зазначеного вище договору позивачу по даній справі було надано правничу допомогу ОСОБА_2 , яка є адвокатом та засновником, керівником адвокатського бюро «Юридична фірма ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2370, видане 17.10.2011 р. Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (джерело https://erau.unba.org.ua/profile/41456), випискою та витягом з Єдиного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (джерело https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Водночас зазначено, що відповідно до умов договору витрати на правничу допомогу будуть визначені за результатами розгляду даної судової справи №160/7403/19, у зв`язку з чим на 04.09.2019 р. позивач не міг зазначити точну суму витрат та надати підтверджуючі документи їх понесення.

Так, розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, визначені і складають 7 100,50грн. (в т.ч. розмір витрат на правничу допомогу адвоката - 5380,00грн., компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги - 1720,50грн.), розрахунки цих витрат складені, суми витрат позивачем оплачені, підтверджуючі документи понесення позивачем таких витрат та їх пов`язаності з розглядом судової справи №160/74/19 в наявності.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд вирішити питання по розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача – Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 7 100,50грн. (в т.ч. розмір витрат на правничу допомогу адвоката – 5 380,00грн., компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги – 1 720,50грн.).

При цьому, до даної заяви представником позивача були додані наступні копії документів у якості доказів розміру судових витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем – ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом даної справи, а саме: Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №160/7403/19; розрахунковий документ від 18.10.2019 р. про сплату позивачем 7 100,50грн., виписка з рахунку Бюро; рахунок АБ “Юридична фірма ОСОБА_2 ” від 18.10.2019 р. №1 на суму 7100,50 грн.; акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 17.10.2019 р. №1; розрахунок вартості правничої допомоги від 17.10.2019 р. №1; розрахунок витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 17.10.2019 р. №2; акт від 24.07.2019 р. приймання-передачі оригіналів документів; заява позивача від 25.07.2019 р. до АТ “Укрпошта” про надання інформації; фіскальний чек від 26.07.2019 р. на суму 24,00 грн. за прийняття заяви позивача; фіскальний чек від 04.09.2019р. №7751 про купівлю палива; нефіскальний чек від 04.09.2019 р.; фіскальний чек від 04.10.2019 р. №4200 про купівлю палива; нефіскальний чек від 04.10.2019 р.; посвідчення водія НОМЕР_1 № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; фіскальний чек від 15.10.2019 р. №000257471 00022, заяви від 1510.2019р. №1258334191, експрес-накладна №59000455088405.

Відповідно до ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, відповідно до ч.3, 5 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом винесення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.132 КАС України визначаються види судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 КАС України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат. Зокрема, визначається наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Перевіривши доводи наведеної вище заяви та з огляду на необхідність ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам – членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1,5.6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналізуючи доводи, наведені в поданій заяві представником позивача – адвокатом В.В. Міщенко щодо компенсації витрат на правничу допомогу на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 7 100,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39909396) та досліджуючи відповідні докази, подані позивачем в обґрунтування наведеної вище заяви, суд зазначає наступне.

Всього у справі № 160/7403/19 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 50019 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: 0002245650 від 06.11.2018 р. на суму 680 грн.; №0002255650 від 06.11.2018 р. на суму 1 360, 00 грн. було проведено 4 (чотири) судових засідання в межах терміну розгляду справи, визначеного відповідно до ч.4 ст. 173, ст.179, ст.193 КАС України, хронологія яких виглядає наступним чином.

19.08.2019 року фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася відповідно до ч.4 ст.229 КАС України з огляду на неявку представника позивача, а також наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.08.2019 року.

04.09.2019 року фіксація судового засідання технічними засобами здійснювалася в порядку, передбаченому ч.1 ст.229 КАС України, судом з`ясовувалися підстави звернення з наведеним вище позовом та наявність доказової бази з огляду на предмет позову, представником позивача надавалися відповідні пояснення у справі, судове засідання тривало з 11:41 до 11:52 години, тобто 12 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.09.2019 року.

04.10.2019 року фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася відповідно до ч.4 ст.229 КАС України з огляду на неявку представника відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.10.2019 року.

16.10.2019 року фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася відповідно до ч.4 ст.229 КАС України з огляду на неявку представника позивача, та поданого останнім клопотання про подальший розгляд справи без участі останнього, із зазначенням про підтримання позовних вимог у повному обсязі, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.10.2019 року.

У письмовому вигляді матеріали справи містять наступні документи, складені позивачем: позовну заяву від 02.08.2019 р. вх.№43167/19, клопотання від 24.08.2019 р. вх.№7403/19, пояснення по справі від 29.08.2019 р. вх.№49176, заяву про видачу справи на ознайомлення від 04.10.2019 р. вх.№56282, пояснення від 15.10.2019 р. вх.№6914/19; заяву про розгляд справи без участі від 15.10.2019 р. вх.№6913/19; заяву про розгляд справи без участі від 10.10.2019 р. вх.№58435, пояснення по справі від 10.10.2019 р. вх.№7403/19.

Так, відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та необхідних для надання правничої допомоги у справі №160/7403/19 (додаток №5 до заяви представника позивача від 18.10.2019 р.), обсяг часу (годин), витраченого в цілому на надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 за відомостями адвокатського бюро «Юридична фірма ОСОБА_2 » складає 10,76 годин, що не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, відповідно до детального опису здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №160/7403/19 розмір витрат в цілому на надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 за відомостями адвокатського бюро «Юридична фірма ОСОБА_2 » складає 7 100,50 грн., що не відповідає дійсним обставинам справи.

Зокрема, позивачем не було доведено реального виконання таких складових правничої допомоги, як: визначення переліку обставин, які підлягають доказуванню та документів, які мають бути надані клієнтом до суду для обґрунтування правового захисту з метою оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, співвідносно із аналізом нормативно – правового регулювання взаємовідносин, а також судової практики стосовно таких порушень; опрацювання та детальний правовий аналіз первинних та інших документів, наданих ФОП ОСОБА_1 для скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: 0002245650 від 06.11.2018 р. на суму 680 грн.; №0002255650 від 06.11.2018 р. на суму 1 360, 00 грн. протягом 10,76 годин з заявленою вартістю в 7100,50 грн., які, на думку суду врешті – решт зводяться до написання та подання до суду відповідного позову, складання якого адвокатського бюро «Юридична фірма ОСОБА_2 » оцінило в 7 100,50 грн. (за 10,76 годин), що враховуючи безпосередньо текст наведеної позовної заяви, та враховуючи подання додаткових пояснень, може бути оцінено в 1000, 00 грн.

Крім того, з підстав, зазначених вище, нівелюється доказове значення і таких складових правничої допомоги, як: складання заяви для замовника від 25.07.2019 р., яка була оцінена у 500,00 грн. та погодинно зазначена, як 1 (одна) година, складання повідомлення від 29.08.2019 р. до відповідача про судове засідання, виготовлення копій додатків до повідомлення, зустріч з замовником для підписання повідомлення та його відправка, була оцінена у 250,00 грн. та погодинно зазначена, як 0,5 годин, складання клопотань від 31.08.2019 р. про розгляд справи без участі замовника та за участю виконавця, витребування доказів, зустріч з замовником для підписання клопотань, надання їх 04.09.2019 р., була оцінена у 250,00 грн. та погодинно зазначена, як 0,5 год., захист інтересів замовника та участь у судовому засіданні 04.09.2019 р. у справі №160/7403/19 як представник замовника, була оцінена у 90,00 грн. та погодинно зазначена, як 0,18 год. (11 хв. період часу), прибуття до ДОАС для участі у судовому засіданні 04.10.2019 р. у справі №160/7403/19, була оцінена у 40,00 грн. та погодинно зазначена, як 0,08 год. (5 хв. період часу судового засідання), участь у яких брала адвоката Міщенко В.В.

Щодо складання відповідних документів, перелік яких визначений детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та необхідних для надання правничої допомоги у справі №160/7403/19 по договору від 24.07.2019 р. №1 укладеного між адвокатським бюро «Юридична фірма ОСОБА_2 » та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 протягом 10,76 годин та вартістю 7 100,50 грн., суд вважає за можливе задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у цій частині частково в розмірі 1000,00 грн. з урахуванням змісту зазначених пояснень, а також з огляду на вплив наведених документів при встановленні обставин справи в процесі дослідження доказів у справі тощо.

При цьому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у частині відшкодування витрат на ознайомлення з матеріалами справи, а також написання та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, оскільки, на думку суду, зазначені складові правничої допомоги входять до складу такого її виду, як підготовка повноважного представника позивача до судового засідання та представництво інтересів ТОВ Фірма «Блок ЛТД» в судовому засіданні та покриваються зазначеною вище сумою коштів в розмірі 1500,00 грн.

З огляду на зазначені вище обставини, встановлені судом та підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, а також з урахуванням часу, витраченого представником позивача на представництво інтересів позивача безпосередньо в судових засіданнях, зважаючи як на зміст позовної заяви та формулювання позовних вимог, а також на зміст відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень, суд приходить до висновку про часткове задоволення зазначеної заяви та можливість компенсації витрат на правничу допомогу в сумі 1000, 00 гривень.

Керуючись ст.ст.134 - 139, 143, 242-244, 246, 250, 252, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву щодо компенсації витрат на правничу допомогу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 50019 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: 0002245650 від 06.11.2018 р. на суму 680 грн.; №0002255650 від 06.11.2018 р. на суму 1 360, 00 грн., – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова