Рішення № 85919977, 06.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14847/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого- судді Придачук О.А.

за участю секретаря - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Ужгородської міської ради про стягнення безпідставно набутих коштів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.02.2008 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення № 621, яким їй виділено у власність земельну ділянку площею 0,0700 га в АДРЕСА_1 , для індивідуального житлового будівництва. Згідно п. 8. даного рішення зобов`язано громадян створити товариства забудовників для централізованого розвитку інфраструктури за рахунок коштів забудовників. Документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видавати членам створеного товариства. 22.02.2008 року згідно з квитанцією № 15738663 позивачкою, через Експертно-Імпортний банк України було перераховано суму 17500,00 грн. до міського бюджету м. Ужгорода, з призначенням платежу «внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород». Фактично внесені кошти із розрахунку 25 грн. за один квадратний метр відповідно до рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року 4 сесії 5 скликання та рішення 4 сесії 5 скликання № 245 від 21.02.2007 року.

22.02.2008 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 447656, згідно якого фактично передано їй на праві власності земельну ділянку для для індивідуального житлового будівництва площею 0,0700 га.

Рішенням 4 сесії міської ради 5 скликання № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» та № 245 від 21.02.2007 року «Про зміни до рішення 4 сесії міської ради 5 скликання № 99 від 23.11.2006 року» при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва передбачено обов`язкові умови: перерахування громадянами, яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови, коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста з розрахунку 25,00 гривень за 1 кв. м. протягом 30-ти календарних днів з моменту підпису рішення міським головою. Відповідно до п. 3 рішення 4 сесії міської ради скликання № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального-житлового будівництва» - «у разі невиконання цих умов, рішення про надання земельної ділянки втрачає чинність». Таким чином, рішення носило зобов`язальний характер для громадян, яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови».

Також зазначає, що кошти на розвиток інфраструктури відраховувались на підставі постанови КМУ «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 року № 40, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ № 415 від 28.04.2009 року. Розмір відрахувань залежав від вартості будівництва, однак мова про вартість будівництва при оформленні та отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку не йшлося.

Крім того відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду по адміністративній справі № 2а- 1024/11 від 14.02.2013 року, яка набрала законної сили визнано незаконним та скасовано рішення Ужгородської міської ради №99 від 23.11.2006 р. «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», яким встановлено обов`язкові умови при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Даною постановою встановлено, що всі питання, пов`язані з виготовленням будь-яких технічних умов будівництва житлового будинку на земельній ділянці та пов`язані з ними витрати, в тому числі і сплата коштів замовників, що залучалися для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів згідно постанови КМУ «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 року № 40, повинні вирішуватися вже після отримання у власність земельної ділянки, а не при вирішені питання її надання.

Вказує, про те, що рішення Ужгородської міської ради №99 від 23.11.2006 р. «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» скасовано вона дізналася у жовтні 2018 року від ОСОБА_2 , яка зверталася в суд з аналогічним позовом і надала їй копію рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.04.2018 року по справі № 308/12289/17, яке набуло законної сили 15.05.2018 року.

Стверджує, що Ужгородська міська рада безпідставно зобов`язала її сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури АДРЕСА_1 до моменту оформлення нею права власності на земельну ділянку. Внаслідок сплати коштів, правові підстави яких відпали, їй нанесено матеріальну шкоду з сумі 17 500,00 гривень.

А тому просить суд стягнути з Ужгородської міської ради на її користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 17500,00 грн., перераховані відповідачу згідно квитанції № 15738663 від 22.02.2008 р. та сплачений судовий збір.

Також позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності в якій вона, посилаючись на те, що про скасування рішення Ужгородської міської ради №99 від 23.11.2006 р. «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» вона випадково дізналася від ОСОБА_2 , яка зверталася в суд з аналогічним позовом і надала їй копію рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.04.2018 року по справі № 308/12289/17, яке набуло законної сили 15.05.2018 року, просить поновити їй строк позовної давності для захисту її порушеного права в судовому порядку.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивачки, в якій також зазначає, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, заперечують проти заочного ухвалення рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача в якому представник заперечує проти позову, вважаючи такий безпідставним. Зазначає, що рішенням Ужгородської міської ради №621 від 05.02.2008 року позивачу була передана у приватну власність вищевказана земельна ділянка. Посилаючись на лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 12/6-429 від 24.04.2008 року «Щодо застосування положень постанови КМУ від 24.01.2007 року № 40» зазначає, що питання пов`язані з виготовленням технічних умов розвитку інженерних мереж кварталу, профілювання доріг тощо та пов`язані з цим витрати повинні вирішуватися під час отримання у власність земельної ділянки. Також вказує, що на момент винесення рішення Ужгородської міської ради № 621 від 05.02.2008 року позивачу було відомо про діючі рішення ради №99 від 23.11.2006 року, яким передбачалось перерахування коштів у разі виділення земельної ділянки. Позивач, отримавши земельну ділянку, в добровільному порядку сплатив кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. В подальшому згідно з рішеннями сесії №388 від 05.07.2007 року «Про зміни до рішення ХІХ сесії міськради IV скликання від 09.07.2007 р. №85» кошти від надходження внесків для пайової участі в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, а також індивідуальних житлових районів, перерахованих громадянами індивідуальними забудовниками новостворених індивідуальних житлових масивів були використані 50% на проведення видатків, спрямованих на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а 50% через головного розпорядника коштів спрямовуються новоствореним товариствам забудовників для центрального розвитку інфраструктури кварталу. Зазначає, що інформацію про скасування рішення позивач могла отримати раніше, оскільки така була опублікована на веб-сайті «Закарпаття онлайн» 09.04.2009 року та просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2008 року № 621 «Про надання земельних ділянок» ОСОБА_1 була надана у приватну власність земельна ділянка для індивідуального житлового будівництва в АДРЕСА_1 , площею 0,0700 га поз. 69.

Пунктом 8 даного рішення зобов`язано громадян створити товариства забудовників для централізованого розвитку інфраструктури за рахунок коштів забудовників. Документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видати членам створеного товариства.

У судовому засіданні встановлено, що для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку Ужгородською міською радою було зобов`язано ОСОБА_1 здійснити внесення до бюджету міста коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста виходячи з розрахунку 25,00 грн. за один квадратний метр протягом 30 календарних днів згідно із рішенням Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва».

Пунктом 3 рішення № 99 від 23.11.2006 року було визначено, що у разі невиконання цих умов рішення про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва втрачає чинність.

На виконання такої вимоги, ОСОБА_1 22.02.2008 року, було перераховано через Експортно-Імпортний банк України до міського бюджету м. Ужгорода суму 17500,00 грн., з призначенням платежу «внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород», що підтверджується квитанцією № 15738663 від 22.02.2008 року.

Судом встановлено, що 22.10.2008 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 447656.

В жовтні 2018 року від громадянки ОСОБА_2 позивачка дізналася про те, що рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» скасовано, а також про судові рішення, якими громадянам повертаються зайво сплачені кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода.

Частиною першою ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2013 р. було визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 р. «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», яким встановлені обов`язкові умови при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлової будівництва.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі №876/6629/13 постанову суду першої інстанції від 14.02.2013 року в цій частині залишено без змін.

Відповідно до зазначених рішень судів, питання сплати замовниками кошів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, повинно вирішуватися вже після отримання у власність земельної ділянки, а не при вирішенні питання її надання. Що передбачено постановою КМ України «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 p. №40.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка не була учасником вищезгаданого судового процесу, а інформація щодо скасування рішення Ужгородською міською радою в офіційний спосіб до відома громадян доведена не була, отже позивач знати про рішення судів не могла

Таким чином позивачу не було відомо про те, що у Ужгородської міської ради припинилась правова підстава збереження у себе отриманих від позивача грошових коштів, весь цей час позивач свідомо передбачав, що вказані грошові кошти були сплачені правомірно, і тільки після спілкування з грмадянкою ОСОБА_2 , їй стало відомо про вказані обставини. Посилання відповідача про наявність публікації прокуратури міста Ужгорода про задоволення позову щодо відміни рішення міської ради на сайті «Закарпаття онлайн», який не є офіційним сайтом ні прокуратури міста Ужгорода, ні Ужгородської міської ради, беззаперечно не може слугувати підтвердженням доведення вказаної інформації до відома позивача.

Доказів того, що позивачу в період до жовтня 2018 року було відомо про скасування рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 р. «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», не надано, а тому не заслуговують на увагу доводи представника відповідача Ужгородської міської ради про пропуск строку звернення до суду. Доказів публікації в засобах масової інформації або доведення такої інформації територіальній громаді м.Ужгорода офіційно відповідачем по справі суду не надано.

За таких обставин, суд погоджується з мотивуванням позивача про те, що строк позовної давності не пропущений.

У відповідності до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому у розумінні ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Процедура безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначена ст. 118 Земельного кодексу України, якою не передбачено можливість встановлення додаткових умов при вирішенні питань стосовно передачі громадянам у власність земельних ділянок. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Щодо посилання у відзиві на позов представника відповідача на лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 12/6-429 від 24.04.2008 року та норми Закону України «Про планування і забудову території», то положення даного закону не можуть бути підставою для прийняття рішення щодо обов`язкової сплати коштів особами, якими подано клопотаннями до міської ради щодо безоплатного одержання у власність земельної ділянки та про втрату чинності таким рішенням, у разі несплати грошових коштів, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.

Так, вищезазначеними рішеннями судів встановлено, що питання сплати замовниками коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів повинно вирішуватись вже після отримання у власність земельної ділянки, а не при вирішенні питання її надання, що передбачено постановою КМ України "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" від 24.01.2007 року № 40.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, дослідивши та оцінивши надані докази, суд приходить висновку, що зобов`язання позивачку сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород в районі вул. Озерна (поз. 69), до моменту оформлення нею права власності на земельну ділянку, яка знаходяться за вказаною адресою, було безпідставним.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1212 ЦК України регламентовано обов`язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги, що Ужгородська міська рада після скасування судом рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 р. № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», на підставі якого позивачка перераховано на рахунок відповідача кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород в районі вул. Озерна (поз. 69) в розмірі 17500,00 грн., використовує ці кошти безпідставно, суд приходить до висновку, що вимога позивачки про стягнення безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення, то з відповідача на її користь слід стягнути суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 118 ЗК України, ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 263-265,273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ: 33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_3 ) 17500,00 (сімнадцять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) грн. безпідставно набутих грошових коштів та 704,80 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук