Рішення № 85919088, 26.11.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/1816/19

Справа №234/11973/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ Приватбанк про стягнення заборгованості . В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 18.08.2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем по справі укладено договір про надання банківських послуг № SAMDN34000023038365, відповідно до умов якого йому було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 із кредитним лімітом на платіжну картку в розмірі 13880 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2,3% на місяць на суму залишку заборгованості. Отримавши виписку по картковому рахунку за кредитним договором за період з 01.01.2014 року по 14.02.2019 рік, позивачу стало відомо, що, починаючи з 10.06.2015 року, відповідачем систематично нараховується пеня та штрафні санкції та станом на 14.02.2019 рік згідно виписки банку заборгованість складає 276130,25 грн. Банк, всупереч вимогам ст. 2 Закону « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою запроваджено мораторій на нарахування пені, штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, у період з 10.06.2015 року по теперішній час нараховує йому пеню та штрафні санкції.

05.03.2019 р. позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій просив скасувати всі незаконно нараховані у період з 10.06.2015 р. по 05.03.2019 р. пеню та штрафні санкції, а також не нараховувати їх надалі, просив надати детальний розрахунок заборгованості, однак АТ «КБ «Приватбанк» ніяким чином на вказану заяву не відреагував та продовжує здійснювати незаконні нарахування.

Окрім того, вважає незаконним підвищення тарифної ставки в односторонньому порядку.

Оскільки відповідачем систематично нараховується пеня і штрафні санкції без урахування положень ст. 2 Закону № 1669-У11, внаслідок чого порушуються права позивача як клієнта банку, позивач просить зобов`язати АТ «КБ Приватбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 за угодою SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року, укладену між відповідачем та ОСОБА_1 штрафні санкції за період з 10.06.2015 року по дату ухвалення судового рішення ; зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок відсоткової ставки за угодою SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року, укладеної між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 на рівні 2,3%; стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26250 грн.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 18.08.2008 року, позивач тим самим уклав з відповідачем договір, який відповідно до ст. 634 ЦК є договором приєднання. Згідно анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 18.08.2008 року, клієнт погодився на укладення договору з позивачем та Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті Банку. Сторонами при укладенні договору були оговорені всі істотні умови. Окрім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послу, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідно підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

На час початку користування кредитною карткою діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 27,6% на рік ( 2,3% на місяць. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку.

Згідно до п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному інтернет ресурсі банку передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів. Розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Про зміну процентних ставок банк проінформував позичальника з дотриманням строку зазначеного у п. 1.1.3.2.3 шляхом смс-повідомлення на телефон позивача, закріплений за клієнтом і вказаний ним у анкеті заяві 15.08.2014 р. про зміну процентної ставки з 01.09.2014 р. до 2,7% на місяць. Аналогічним шляхом завчасно було проінформовано позивальника 15.03.2015 р. про підвищення процентної ставки з 01.04.2015 р. до 3.5% на місяць.

Позичальником такі докази не спростовані. На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від позичальника до Банку не надходило. Більш того, після підвищення процентної ставки він активно користувався карткою, здійснював погашення заборгованості.

Щодо позовних вимог про скасування штрафних санкцій, нарахованих з 10.06.2015 року, зазначили, що на сьогоднішній день заборгованість не перерахована у зв`язку з технічними особливостями програми автоматичних розрахунків. З моменту відновлення технічної можливості перерахунку, ці вимоги будуть виконані банком добровільно, без судового рішення. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог. ( а. с. 72-73).

В судове засідання позивач не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с.7).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 128).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.08.2008 року , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, позивач уклав з відповідачем договір про надання банківських послуг № SAMDN34000023038365, відповідно до умов якого позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 із кредитним лімітом на платіжну картку в розмірі 13880 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2,3% на місяць на суму залишку заборгованості . ( а. с. 74).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві ( а. с. 74-75).

Позивач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 10), має статус внутрішньо переміщеної особи ( а. с. 11).

З виписки банку по особовому рахунку позивач дізнався про наявність у нього заборгованості за кредитним договором в сумі 276130,25 грн. , та про той факт, що, починаючи з 10.06.2015 року йому нараховані пеня та штрафні санкції , заборгованості за кредитним договором станом на 14.02.2019 року становить 276130,25 грн. ( а. с. 12-29).

Вважаючи , що діями банку щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку та нарахування штрафних санкцій та пені всупереч Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» порушуються його права як споживача, клієнта банку, позивач звернувся до відповідача із заявою про скасувати всі нараховані штрафи, пеню, а також надати детальний розрахунок заборгованості ( а. с. 30).

Оскільки його заява була залишена Банком без задоволення, позивач , посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» звернувся до суду з даним позовом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу ( частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відносини між сторонами виникли з приводу надання банківських послуг.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 11 ст. 1 Закону «Про споживче кредитування» споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справи за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 року Закон «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, тож судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян ( у тому числі, надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною яких є фізична особа, а також використані у Законах «Про захист прав споживачів» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 , у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23 статті 1, статті 11 частини 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 02.12.2015 року № 6-13411цс15, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Фактично позивач заявляє про виявлення ним в ході виконання договору порушень зі сторони банку щодо належного його виконання. На його думку, такі неправомірні дії банку вплинули на його зобов`язання, та порушують його права як споживача.

Так, зокрема, позивач вказує на неправомірність підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки, нарахування пені, штрафних санкцій в період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 2.4.3.2 Умов та Правил надання банківських послуг кошти, спрямовані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом, спрямовані перш за все для відшкодування збитків, пені, простроченої комісії, простроченої заборгованості, простроченої винагороди, прострочених відсотків, простроченої заборгованості, комісії, відсотків, кредиту.

Отже, в даному випадку, нарахування пені, штрафних санкцій, відсотків і тіла кредиту порушують його права як клієнта банку, позичальника за договором.

Відповідно до п.1.1.3.2.13 Умов Банк має право надавати клієнтам довідки, виписки та інші документи, які не є договорами, у електронному вигляді, підписані шляхом використання факсимільного підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису, або іншого аналогу власноручного підпису уповноваженого представника Банку. Такі електронні документи мають статус оригіналу та мають юридичну силу.

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16, на що вказав Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року.

З виписки по особовому рахунку банку вбачається нарахування банком штрафних санкцій з 28.02.2015 року ( а. с. 20).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-У11 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/ або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінету Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція .

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Отже, при обчисленні розміру стягнутої заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористичная операція, суди повинні враховувати вимоги ст. 2 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-У11 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі № 6-2879цс16.

Відповідачем у відзиві не заперечується факт неправомірного нарахування ним пені і штрафних санкцій позивачу за вказаний період, проте зазначається на здійснення банком такого перерахунку добровільно з моменту відновлення технічної можливості .( а.с. 73).

За таких обставин, нарахування відповідачем штрафних санкцій і пені з 10.06.2015 року є неправомірним, а позовна вимога про зобов`язання АТ «КБ «Приватбанк» скасувати нараховані пеню і штрафні санкції з 10.06.2015 року по день ухвалення рішення суду відповідає вимогам Закону № 1669-У11 та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірним підвищення процентної ставки, то суд , в даному випадку, виходить з наступного.

Позивач, звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, вказує на неправомірність підвищення процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідач зазначає, що підвищення в односторонньому порядку процентної ставки є правомірним, оскільки передбачено умовами договору та повідомленням клієнту банку про таку зміну.

Відповідно до ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно статті 1056 -1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК . Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із заявою відповідачки складають банківський договір (кредитний договір), банк має право проводити зміни тарифів, які викладені на банківському сайті htt://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також на зміну інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням, без попереднього повідомлення клієнта (п.1.1.3.2.3) , ( п. 1.3.2.3 ) ( а.с. 82).

Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, контактних даних, Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, про акції, що проводяться банком тощо) встановлювати контакт з клієнтом, використовуючи різні канали звязку: направлення SMS-повідомлень на мобільний телефон клієнта; авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР-паролю; поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах та терміналах самообслуговування; друкувати на чеках терміналів; інші засоби комунікації.

Відповідно до п.1.1.6.1 зміни Умов та Правил надання банківських послуг вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України.

В тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання наступних каналів звязку: на офіційному сайті банку, розміщення інформації у відділеннях банку; підпис необхідних документів у відділеннях банку (підпункти 1.1.6.2.1, 1.1.6.2.2 пункту 1.1.6.2)( а. с. 143), ( п.1.6.1) ( а. с. 67).

Разом з тим, частиною четвертою статті 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу ( крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВСУ від 11.10.2017 року за № 1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Доказів щодо належного повідомлення боржника про зміну умов кредитного договору щодо підвищення процентної ставки, тобто доведення факту вручення його відповідачу, позивачем не надано.

За таких підстав позовні вимоги в частині визнання неправомірним підвищення процентної ставки з 01.09.2014 року в односторонньому порядку АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» за угодою SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року, укладену між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вимоги про зобов`язання відповідача АТ «КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок відсоткової ставки за угодою № SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року, укладеною між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 на рівні 2,3% є похідними та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсязі наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг), 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач просить стягнути з АТ «КБ «Приватбанк» на його користь судові витрати зі сплати витрат на професійну допомогу у розмірі 26250 грн., та надає договір про надання правничої (правової) допомоги від 24.06.2019 року ( а. с. 43), додатковий договір до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 28/2019 від 24.06.2019 року, з якого випливає, що сума в розмірі 26250 грн. є предоплатою, квитанцію (а.с.46).

В договорі № 28/2019 в п. 3.1 зазначено, що бюро приймає на себе виконання наступної роботи: консультування клієнта, вивчення аналіз документів, збір доказів, складання процесуальних документів, подання документів в суди всіх ланок, представництво інтересів (надання правничої допомоги) клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції щодо розгляду цивільної справи за позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити дії, тобто зазначено лише назва робіт, однак відсутній час, який потрачений на виконання правових послуг та детальна вартість оплати за виконану роботу, а тому суд, з урахуванням норм ст. 137 ЦПК України, обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Позивачем заявлено вимоги: зобов`язати відповідача скасувати нараховані пеню і штрафні санкції; визнати неправомірним підвищення процентної ставки та зобов`язати здійснити її перерахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до п. п. 12,13 Постанови у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1536,80 грн. ( 768,40+768,40=1536,80).

На підставі викладеного, ст.ст. 530,610,611,1048,1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Зобов`язати акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 за угодою SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року пеню та штрафні санкції за період з 10.06.2015 року по дату ухвалення судового рішення.

Визнати неправомірним підвищення процентної ставки з 01.09.2014 року в односторонньому порядку Акціонерним Товариством «Комерційний Банк « Приватбанк» за угодою SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року та зобов`язати Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» здійснити перерахунок відсоткової ставки за угодою SAMDN34000023038365 від 18.08.2008 року на рівні 2,3%.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: