Рішення № 85911747, 22.11.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1502/19

Провадження № 2/177/906/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з указаний позовом, уточнивши який просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошові кошти у розмірі 7000,00 доларів США, за курсом долара США встановленим НБУ станом на день платежу, тобто на день ухвалення судового рішення. Також просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позову вказував, що 06.03.2011 він уклав з ОСОБА_5 договір про завдаток, згідно з яким зобов`язався на умовах визначених договором, сплатити ОСОБА_5 грошову суму 18000,00 доларів США, що еквівалентно 144000,00 грн, в рахунок вартості домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 за даним договором зобов`язався привести в належну форму документи на спірне домоволодіння та продати його йому - ОСОБА_4 .

У моменту укладення даного договору він сплатив ОСОБА_5 2000,00 доларів США, а за наступним договором завдатку від 10.06.2011, - ще 5000,00 доларів США.

Остаточну суму вартості домоволодіння він повинен був сплатити ОСОБА_5 після отримання державної субвенції, як учаснику бойових дій. Однак, субвенція не була надана, а ОСОБА_5 , не бажаючи чекати отримання коштів, звернувся до суду з позовом про усунення йому перешкод у користуванні домоволодінням шляхом виселення.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2016, усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні житловим будинком з господарчими спорудами, шляхом виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_6 , з будинку АДРЕСА_1 . Постановою ВС від 03.07.2019 вказані рішення залишено без змін.

Нині він змушений виселитися з будинку, але відповідач не бажає повернути кошти отримані ним в якості платежів за майбутнім договором купівлі-продажу будинку, тому він вимушений звернутися до суду, вважаючи сплачені ОСОБА_5 кошти у розмірі 7000,00 доларів США авансом, який підлягає стягненню за курсом долара США встановленим НБУ станом на день платежу, тобто ухвалення судового рішення.

Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористався. Його представники, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в ході судового розгляду уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився. Його інтереси в судовому засіданні представляв ОСОБА_3 , який надав суду відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності. В обґрунтування заперечень проти позову вказував на невиконання ОСОБА_4 умов договору завдатку, що перешкодило нотаріальному посвідченню договору купівлі-пролажу будинку, у зв`язку чим вважав, що завдаток поверненню не підлягає. Стверджував, що позивач передавав Польовому 2000,00 доларів США та 10.06.2011 - 40000,00 грн., відповідно міг би розраховувати на повернення саме такої суми, а не суми 7000 доларів США.

Крім цього, вказував на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав та законних інтересів він дізнався в 2014 році, коли ОСОБА_5 звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом про виселення.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому заперечуючи проти тверджень відповідача вказував, що рішеннями судів у справі про виселення встановлено факт передачі ним ОСОБА_5 саме 7000,00 доларів США, а не їх еквіваленту в гривні.

Також, заперечуючи твердження про сплив строку позовної давності, вказував, що з зупиненням виконання рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015, ухвалою ВССУ з цивільних і кримінальних справі від 24.03.2016, строк позовної давності перервано, а тому на момент пред`явлення позову він не закінчився.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

Встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам безпосередньо дослідженим у судовому засіданні, зокрема поясненням сторін та їх представників, письмовим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Суд установив, що 06.03.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір «про завдаток», згідно з умовами якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 2000,00 доларів США, в гривні по курсу 1:8=16000 грн, в рахунок належних з нього платежів у розмірі 18000,00 доларів США (в гривнях 144000 грн), в рахунок купівлі-продажу житлового будинку (а.с.8).

Між сторонами 10.06.2011 укладено додатковий договір «про завдаток» частина ІІ, за умовами якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 отримав 40000,00 грн по курсу 1:8 = 5000,00 доларів США, в якості частини від повної вартості будинку (а.с. 9).

Факт передачі та отримання коштів в рахунок платежів за домовленістю щодо купівлі-продажу житлового будинку, які фактично є авансом, в силу не оформлення основного договору у формі визначеній законом, встановлено рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015 у справі № 177/1501/14-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2016 та постановою ВС від 03.07.2019. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини доказуванню не підлягають.

Змістом вказаних рішень суду встановлено факт передачі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , та відповідно прийняття останнім 06.03.2011 - 2000,00 доларів США та 10.06.2011 - 40000,00 грн, що спростовує твердження представників позивача про встановлення судами факту передачі 10.06.2011 коштів саме в розмірі 5000,00 доларів США, а не 40000,00 грн (а.с. 10-13, 40-43).

Вище вказаними рішеннями суду встановлено, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами не укладено, сума коштів передана ОСОБА_4 нібито в якості платежів за майбутнім договором купівлі-продажу є авансом (а.с. 10-13, 40-43), а тому твердження представника відповідача щодо відсутності обов`язку повернення завдатку, через порушення умов договору з боку ОСОБА_4 , суд розцінює критично.

Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач мав право на повернення його грошовому коштів в якості авансу в сумі 2000,00 доларів США та 40000,00 грн.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідачем подано письмову заяву про застосування строку позовної давності, з вимогами якої суд погоджується з огляду на таке.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015, яким визнано договір купівлі-продажу між сторонами неукладеним, та визначено обов`язок ОСОБА_4 виселитися з будинку ОСОБА_5 набрало законної сили 23.02.2016, тобто після постановлення ухвали судом апеляційної інстанції у даній справі. Таким чином, саме з вказаного моменту у позивача виникло право на позов до ОСОБА_5 про повернення сум одержаних в якості плати за майбутнім договором купівлі-продажу будинку.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 03.09.2019, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позов подано до суду з пропуском строку позовної давності, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Твердження представника позивача щодо переривання строку позовної давності зупиненням виконання рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015, відповідно до ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.03.2016, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні не надано доказів існування будь-яких обставин, визначених ст. 264 ЦК України, як підстави для переривання строку позовної давності, зокрема пред`явлення позову до відповідача, або вчинення ним будь-яких дій, що свідчило б про визнання ним боргу чи іншого обов`язку.

Зупинення виконання рішення суду, саме по собі, не є підставою для переривання строків позовної давності, та не позбавляло позивача права на звернення до суду з вказаним позовом до відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд керуючись ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.11.2019.

Суддя: