Рішення № 85911003, 15.11.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2715/18

№ 2/207/368/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Кам`янське .

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Крупновій І.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/2715/18 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 116764 гривні 89 копійок , оскільки 28 жовтня 2011 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 16000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого ліміту на кредитний рахунок . Відповідачка своїх зобов`язань у повному обсязі не виконала .

Представник позивача у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі , заявлений позов підтримав повністю .

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не явилася , письмово просила розглядати справу без її участі .

Представник відповідача ОСОБА_2 заявлений позов не визнала і пояснила , що дійсно 28 жовтня 2011 року відповідачка ОСОБА_1 зверталася до позивача для отримання кредиту . Згідно заяви відповідачка отримала кредит у розмірі 16000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого ліміту на кредитний рахунок , їй була видана кредитна картка з кінцевим терміном строку дії картки до жовтня 2014 року , що відповідає строку повернення кредиту . Відповідачка була ознайомлена з правилами надання банківських послуг , але ніякої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку вона не підписувала та з довідкою ознайомлена не була . Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором на 31 березня 2018 року складала 116764 гривні 89 копійок , з яких : заборгованість за кредитом 15240 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками за період з 28 січня 2011 року по 31 липня 2017 року 101524 гривні 89 копійок , з чим відповідачка категорично не згодна , оскільки відповідно до наданої позивачем таблиці нарахувань , останній платіж відповідачкою було здійснено 25 травня 2015 року . Отже , позивачем пропущений строк позовної давності у межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою по захист свого цивільного права або інтересу , оскільки перебіг строку позовної давності почався з 26 травня 2015 року по 26 травня 2018 року , позивач звернувся до суду з позовом лише 1 серпня 2018 року , після спливу строку позовної давності . З розрахунком заборгованості відповідачка ОСОБА_1 не згодна та вважає , що розрахунок не є доказом її заборгованості , оскільки заборгованість документально не підтверджена . Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту та розміру заборгованості за кредитним договором . Також , заборгованість не відповідає дійсності , оскільки при зверненні відповідачки до позивача у червні 2016 року про укладення договору реструктуризації , сума заборгованості була значно менше , ніж вказана у таблиці на червень 2016 року . Вважає , що позовні вимоги безпідставні , просить застосувати позовну давніть та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що 28 жовтня 2011 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 16000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого ліміту на кредитний рахунок . Відповідачка своїх зобов`язань у повному обсязі не виконала .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором на 31 березня 2018 року складала 116764 гривні 89 копійок , з яких : заборгованість за кредитом 15240 гривень 00 копійок , заборгованість за відсотками за період з 28 січня 2011 року по 31 липня 2017 року 101524 гривні 89 копійок .

При цьому матеріали справи не містять підтверджень , що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними , підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку , а також те , що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови , зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах , що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того , роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може , оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку) , яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи .

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг , відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами , пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту , надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма , що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору , оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Тому відсутні підстави вважати , що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог , передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов , про які вважав узгодженими банк .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) , а відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України : при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права , викладені в постановах Верховного Суду . Окрім цього в ч.5 , 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено : висновки щодо застосування норм права , викладені у постановах Верховного Суду , є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень , які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт , що містить відповідну норму права . Висновки щодо застосування норм права , викладені у постановах Верховного Суду , враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права .

Відповідачкою ОСОБА_1 26 грудня 2018 року заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин , тобто до винесення рішення суду.

Згідно ст. 256 ЦК України 2003 року позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Згідно ст. 267 ЦК України 2003 року особа , яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності , не має права вимагати повернення виконаного , навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності . Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності . Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення . Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові .

Згідно ст. 257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Згідно ст. 258 ЦК України 2003 року позовна давність в один рік застосовується , зокрема , до вимог про стягнення неустойки ( штрафу , пені ) .

Згідно ст. 261 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила .

Таким чином , початок перебігу позовної пов`язується не стільки зі строком дії ( припинення дії ) договору , як з певними моментами ( фактами ) , які свідчать про порушення прав особи . Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов , тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд .

Згідно ст. 264 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії , що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку . Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників , а також якщо предметом позову є лише частина вимоги , право на яку має позивач . Після переривання перебіг позовної давності починається заново .

Судом не встановлено , переривання перебігу позовної давності за даними правовідносинами , оскільки відповідачкою не вчинено особою дій , що свідчить про визнання нею свого боргу .

Згідно розрахунку заборгованості ( а.с. 7 - 10 ) , а також що не заперечується представником відповідача у судовому засіданні , відповідачкою останній раз здійснено погашення заборгованості 25 травня 2015 року , згідно тарифів обслуговування кредитних карт ( а.с. 12 ) передбачено обов`язковий щомісячний платіж , тобто початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного з цих зобов`язань . Позивачем подано позовну заяву до суду 1 серпня 2018 року , тобто з пропуском строку позовної давності , яка визначена ст. 257 , 258 ЦК України 2003 року , є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» .

При розподілі судових витрат суд враховує , що у задоволенні позову відмовлено , тому судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .

Керуючись ст. 256 - 258 , 261 , 267 , 525 , 526 , 530 , 1046 - 1050 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , місцезнаходження : м. Дніпро , вулиця Набережна Перемоги , 50 , ідентифікаційний код юридичної особи : 14360570 , до ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба