Рішення № 85899527, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 826/15952/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська хімічна компанія» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська хімічна компанія» (надалі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м Києві (надалі також - відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 липня 2018 року №00007881402 та №00007891402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що під час перевірки безтоварність господарських взаємовідносинах з контрагентами позивача, а також наявне кримінальне провадження відносно контрагента позивача, а отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності вимог законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі направлення від 06.03.2018 року №346/26-15-14-02-04, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві Аввакумовою Є.К., головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи III рангу, відділу перевірок у телекомунікаційній та ІТ сферах управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.03.2018 р. № 3396, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» (код 33226752), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» (код 40139962) за серпень 2016 року та з ТОВ «ДРОНТ» (код 40639920) за грудень 2016 року.

За результатом перевірки складено акт від 19.06.2018 р. №403/26-15-14-02-04/33226752 (надалі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року та з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року встановлено його заниження всього у сумі 117891 грн, в тому числі за серпень місяць 2016 року в сумі 74760 грн та за серпень місяць 2016 року в сумі 43131 грн, та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2016 рік, на загальну суму 1036 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2018 року: №00007881402 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 147364,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 117891,00 грн та штрафними санкціями на суму 29473,00 грн; №00007891402 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 р. на суму 1036 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що первинні документи, укладені між позивачем та ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД», ТОВ «ДРОНТ», складені всупереч вимогам діючого законодавства України внаслідок непідтвердження факту придбання товару (послуги) та наявне кримінальне провадження по посадовим особам зазначених контрагентів, пояснення гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, у розумінні Податкового кодексу України.

Ознайомившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки та в письмовому відзиві на позовну заяву, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що для врахування витрат на послуги (товар) при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Під час перевірки встановлено, а сторонами не заперечується, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» (Постачальник), з іншої сторони, 05.08.2016 р. укладено Договір поставки №02/08 (надалі - Договір №02/08).

У відповідності до п. 1.1 - 2.3 Договору №02/08, на умовах даного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2. цього Договору (надалі іменується "Товар"'), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договорим, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікаціями (надалі іменується «Специфікація ), що є у відповідних Додатках до цього Договору. Додатки укладаються на кожну окрему партію Товару і є невід`ємною частиною Договору. Якість Товару, що поставляється за цим договором, має відповідати технічній документації, що супроводжується з відповідною партією Товару. Гарантійний строк Товару, який поставляється за цим Договором, вказується в технічній документації, що супроводжується з відповідною партією Товару. Умови поставки кожної окремої партії Товару визначаються в Додатках до Договору. Умови поставки кожної окремої партії Товару визначаються в Додатках до Договору. Строки передачі Товару за цим Договором визначаються в Додатках до Договору. При цьому Постачальник залишає за собою право на дострокову поставку Товару у випадку наявності в останнього Товару (частинами або в повному обсязі). Місце здійснення поставки Товару Постачальником визначаються в Додатках до Договору. Товар передається в тарі і упаковці, що відповідає вимогам для визначеного виду Товару.

Позивачем надано суду в підтвердження виконання умов вищезазначених договору наступні документи: Специфікація (товар: Пневмоударник П110Р), в кількості 42 шт., на загальну суму в сумі з ПДВ 448560,00 грн, в т.ч. ПДВ 74760,00 грн; Податкова накладна від 17.08.2016 р. №217 на загальну суму в сумі з ПДВ 448560,00 грн, в т.ч. ПДВ 74760,00 грн, копії, яких залучено до матеріалів справи.

Так, між позивачем (довіритель), з однієї сторони, та ТОВ «Дронт» (Комерційний агент), з іншої сторони, 09.12.2016 р. укладено Договір про надання послуг №12/09/2016 (надалі - Договір №12/09/2016).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.4, п. 3.3 Договору №12/09/2016 Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов`язується надавати Довірителю агентські послуги із сприяння в укладенні від імені та за рахунок Довірителя або третіх осіб договорів поставки нафто- і газодобувного обладнання та/або договорів щодо монтажу, технічного обслуговувана нафто- і газодобувного обладнання, а також послуги з підготовки та супроводу договірної документації (надалі іменуються "послуги"). Агент одержує право здійснювати вищевказані дії на території України (надалі іменується "Територія"). Комерційний агент зобов`язаний: вивчати Територію з метою виявлення потенційних замовників на продукцію або послуги Довірителя; формувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних контрагентів Довірителя; інформувати Довірителя про необхідність проведення переговорів з потенційними замовниками шляхом повідомлення Довірителя у строк 1 (одного) робочого дня; сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками Довірителя й контрагентів щодо укладення договорів поставки. Комерційний агент зобов`язується надавати Довірителю звіти в усній формі про надання послуг щотижня з дня підписання даного Договору. На вимогу Довірителя Комерційний агент надає необхідні докази витрат, здійснених ним за рахунок Довірителя. Комерційний агент має право вимагати від Довірителя своєчасної сплати агентської винагороди. Оплата агентської винагороди Довірителем здійснюється протягом 20 днів після підписання Сторонами Акту наданих послуг.

Позивачем надано суду в підтвердження виконання умов вищезазначених договору наступні документи: Податкова накладна від 19.12.2016 р. №122 на загальну суму в сумі з ПДВ 265000,00 грн, в т.ч. ПДВ 44166,67 грн, копії, яких залучено до матеріалів справи.

Так, позивач в уточненому позові зазначає, що первинні документи та банківські виписки будуть надані у найкоротший строк, оскільки на сьогоднішній день перебувають у контрагентів.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано докази того, яким чином поставлявся товар та на який адрес по договору №02/08; відсутні Акту наданих послуг №12/09/2016; відсутні докази оплати товару (банківські виписки).

Крім того, суд звертає увагу, що по договору №12/09/2016 взагалі відсутні документи, які б підтверджують отримання позивачем послуг та де використані доні послуги в господарській діяльності.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Крім того, щодо посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 року по справі №757/26000/17-к про визнання винуватим за ч.1 ст. 205 КК України ОСОБА_1 , як на підставу щодо нереальності господарських відносин позивача з «АПЕКСТРЕЙД ЛТД», суд зазначає наступне.

Стосовно використання вироків суду під час розгляду адміністративних справ слід врахувати правову позицію Верховного Суду (викладена у постанові від 08.08.2018р., справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18): "Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь - яких відомостей про господарські операції між ТОВ "Форум Брандіг" та позивачем.

"Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону".

Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18) містить правовий висновок про те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) зазначено, що: "жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необґрунтованим".

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) зазначено, що: "сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили".

Суд зазначає, що вирок щодо посадової особи контрагента позивача «АПЕКСТРЕЙД ЛТД» не містить будь яких посилань на операції з позивачем.

Однак наявність даного вироку в сукупності з іншими доводами контролюючого органу підтверджують правильність висновків відповідача.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, в урахуванням вищенаведених висновків суду, даний вирок додатково свідчить про правомірність доводів та обґрунтувань контролюючого органу під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №820/4729/16 (№К/9901/55978/18) зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

В матеріалах справи відсутні довіреності, докази постачання на склад товару, докази надання послуг, які підтверджують отримання товару (послуг).

Отже, під час розгляду справи позивачем не доведено фактичного виконання саме контрагентами спірних операцій та не встановлено у цьому контексті наявності у контрагентів ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій зокрема.

В даному випадку, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи (договори та податкові накладні) без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 у справі №826/1374/16, від 28.02.2019 у справі №826/10838/15, від 11.09.2018 у справі №806/1454/15.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Українська хімічна компанія» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б) - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій