Рішення № 85897405, 25.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 р. Справа № 480/3765/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3051 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 3051 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3051 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби;

- стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 14 048,89 грн.;

- стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) на користь ОСОБА_1 за період з 20.07.2018 по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 25.09.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення зі служби, ВЧ 3051 не провела кінцевий розрахунок із позивачем, а саме не виплатила грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 14048,86 грн. Позивач звертався до ВЧ 3051 із заявою виплату зазначеної заборгованості, однак у проведенні виплати компенсації йому було відмовлено з посиланням на відсутність фінансування. У зв`язку із невиплатою компенсації вартості грошового забезпечення речового майна в сумі 14048,86 грн., позивач також просить стягнути з ВЧ 3051 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.07.2018 (на момент виключення зі списків військової частини) по день ухвалення судового рішення.

Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Також, зазначив, що 04.09.2019 позивач звернувся з заявою на ім`я командира військової частини 3051 щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно. Листом від 17.09.2019 № 40/51/27/3-1921 військова частина 3051 повідомила позивача про наявність підстав для виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно, відобразила в звіті та направила до Східного територіального управління НГУ для обліку та виділення коштів для виплати такої компенсації. Станом на день звернення позивача до суду кошти для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно на рахунок військової частини 3051 від головного розпорядника бюджетних коштів (Головного управління Національної гвардії України) не надходили. Оскільки виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених МВС на відповідний рік, то заборгованість перед позивачем буде погашена після надходження коштів на рахунок військової частини 3051 Національної гвардії України.

Відповідач зауважив, що відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Разом з тим, позивачем не оскаржується порядок звільнення його з військової служби. Тобто, надавши згоду на звільнення позивач погодився з тим, що належні йому виплати можуть бути проведені після його звільнення з військової служби (виключення зі списків особового складу військової частини).

Враховуючи зазначене, відповідач категорично не погоджується з визнанням бездіяльності протиправною, оскільки ним було дотримано всіх процедур як під час звільнення позивача з військової служби так і при зміні права позивача з отримання речового забезпечення на нарахування грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.

Щодо позовних вимог в частині виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідач зазначив, що на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України. При цьому 20.07.2018 позивач був звільнений у запас з військової служби, тоді як з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся 25.09.2019, тобто понад встановлений тримісячний строк звернення. Просив позовну заяву в цій частині позовних вимог залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 25.11.2019 у задоволенні клопотання Військової частини 3051 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог відмовлено.

На вказаний відзив представником позивача подана відповідь, у якій останній не погоджується з доводами, наведеними у відзиві та звертає увагу на те, що заборгованість з виплати компенсації за неотримане речове майно існувала на день звільнення позивача, тобто її нарахування відбулось в день звільнення ОСОБА_1 , а не за його заявою від 04.09.2019, як зазначає відповідач.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем на час звільнення, але вказана заборгованість складалась виключно з майна речового забезпечення, яке не було отримано позивачем під час проходження служби і яке позивач бажав отримати. В свою чергу військова частина 3051 Національної гвардії України жодним чином не перешкоджала у реалізації права позивача на отримання належного йому речового забезпечення. На складі військової частини 3051 в наявності були предмети речового забезпечення, що належали до видачі позивачу, однак ним не було заявлено клопотань про зміну шляху реалізації права з отримання речового забезпечення в натурі на грошову компенсацію за неотримане речове майно аж до 04.09.2019.

Крім того, у запереченні відповідач просив викликати в суд у якості свідка ОСОБА_2 , який здійснював розрахунок речового забезпечення ОСОБА_1 .

Проте, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки допит свідка можливий лише під час судового засідання, в той час як розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику сторін), а тому судове засідання по даній справі не проводиться. З огляду на характер спірних правовідносин, обсяг і зміст доказів у справі суд не вбачає необхідності проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом командира ВЧ 3051 від 20.07.2018 № 168 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення майора ОСОБА_1 заступника начальника штабу (з комплектування та проходження служби рядовим, сержантським і старшинським складом), відповідно до ст. 26 за підпунктом «г» пункту два частини п`ятої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби наказом командуючого Національної гвардії України від 08.06.2018 № 74 о/с у запас Збройних Сил України (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі), з 20.07.2018 року (а.с. 9).

21.08.2019 представник позивача звернувся до ВЧ 3051 із адвокатським запитом, у якому серед іншого просив надати інформацію про отримання ОСОБА_1 речового майна та про розмір грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (а.с. 10).

04.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ 3051 із заявою, в якій просив виплатити йому грошову компенсацію за не отримане речове майно під час проходження служби (а.с. 11).

17.09.2019 відповідачем було складено висновок про результати розгляду заяви про виплату компенсації за неотримане речове майно громадянина ОСОБА_1 (а.с. 13), відповідно до якого вирішено: інформацію про нарахування грошової компенсації ОСОБА_1 відобразити в звіті про роботу речової служби та надіслати до СхТУ для обліку та виділення коштів для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; повідомити заявника про розгляд заяви щодо можливості виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; надати заявнику довідку-розрахунок про вартість належ предметів форменого обмундирування» від 04.09.2019 року № 30.

Листом від 17.09.2019 № 40/51/27/3-1921 (а.с. 12) ВЧ 3051 повідомила позивача про результати розгляду його заяви та надала копію висновку та довідку-розрахунок про вартість належних предметів форменого обмундирування від 05.09.2019 № 30 (а.с. 14).

Згідно із довідкою від 05.09.2019 № 30, розмір грошової компенсації вартості за не отримане ОСОБА_1 речове майно складає 14048,89 грн. Підстава для нарахування: наказ командира військової частини 3051 № 168 від 20.07.2018.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, з моменту звільнення, грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється, а тому необґрунтованим є посилання відповідача на те, що надання позивачем згоди на виключення його зі списків особового складу звільняє військову частину від обов`язку нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно під час звільнення військовослужбовця.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань суд, також, вважає необґрунтованими.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

В рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Враховуючи те, що право на отримання грошової компенсації виникає з моменту звільнення з військової служби, ВЧ 3051 самостійно здійснила нарахування суми такої компенсації та протиправно її не виплатила, суд задовольняє позовні вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ 3051 щодо невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно та стягнення з відповідача грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 14048,89 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 20.07.2018 по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

В даному випадку ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 20.07.2018, що підтверджується копією наказу від 20.07.2018 № 168.

Як встановлено судом, при звільненні зі служби компенсація за неотримане речове майно не була виплачена позивачу.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України).

Відповідно до п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була.

Заборгованість зі сплати компенсації за неотримане речове майно не була сплачена станом і на момент розгляду справи. Вказані докази, на переконання суду, свідчать про те, що відповідач не провів повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2018 по 20.07.2018 ОСОБА_1 (а.с.15) за два останні календарні місяці перед звільненням травень-червень 2018 року виплачено 29506,20 грн. Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення складає 483,71 грн. (29506,20 грн./61 день).

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 20.07.2018 по день ухвалення судового рішення у даній справі. Як вбачається з копії наказу № 168 від 20.07.2019 (а.с. 9) позивача виключено зі списків особового складу з 20.07.2018. Тобто, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з наступного дня після звільнення - з 21.07.2018.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за невиплату компенсації за речове майно, з 21.08.2018 по 25.11.2019 складає 222990,31 гри. (483,71 грн. х 461 день).

Разом з цим, як вбачається з довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , при звільненні позивачу було виплачено грошове забезпечення за липень 2018 року та одноразова грошова допомога при звільненні на загальну суму 159283,58 грн.

При цьому, відповідачем повинно було бути сплачено позивачу суму у розмірі 173332,47 грн. (компенсація за неотримане речове майно 14048, 89 грн. + грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні на загальну суму 159283,58 грн.).

При цьому, процентна частка невиплачених при звільненні сум складає 8,11 % (14048, 89 грн./173332,47 грн.*100%).

Тобто, сума своєчасно виплаченого грошового забезпечення позивачу є значно більшою, ніж несвоєчасно виплачені суми.

Таким чином, в даному випадку, суд враховує, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16 (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 75424715).

В контексті викладеного, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.

Відтак, остаточно на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі: 222990,31 грн. * 8,11% = 18 084,51 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3051 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3051 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України (40002, м. Суми, вул. Плодова, 2, ідентифікаційний код 08803773) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 14 048 (чотирнадцять тисяч сорок вісім) грн. 89 коп.

Стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України (40002, м. Суми, вул. Плодова, 2, ідентифікаційний код 08803773) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) у розмірі 18 084 (вісімнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 51 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко