Ухвала суду № 85895547, 26.11.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3205/17

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

«22» листопада 2019 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.,

секретар судового засідання Романчук М.С.

склад учасників справи:

прокурор Сороківський М.

обвинувачений ОСОБА_1

захисники обвинуваченого

адвокат Ощипок О.З.

потерпілий ОСОБА_2

представники потерпілих:

потерпілої ОСОБА_3 адвокат Кінаш З.Ф.

потерпілого ОСОБА_2 адвокат Гривняк В.М.

Справа № 466/3205/17

Провадження № 1-кп/466/506/19

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова, обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

встановив:

06 серпня 2019 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

10 вересня 2019 року від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представника потерпілого - ОСОБА_2 - адвоката Гривняка В.М. поступили клопотання про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Свої вимоги мотивують наступним, органом досудового розслідування, слідчим та процесуальним прокурором не проведено об`єктивне досудове розслідування за заявами потерпілого ОСОБА_2 від 12 листопада 2016 року, від 30 листопада 2016 року, 19 грудня 2016 року, 22 травня 2017 року, 02 листопада 2017 року, 13 березня 2018 року та іншими заявами, не прийняті жодні процесуальні рішення, згідно з вимог ч. 3, ч. 4 ст. 110 КПК України, ч. 2 ст. 283 КПК України, не виконані ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2017 року, ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2017 року, ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року, ухвала слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2017 року, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року, копії яких додані до матеріалів справи потерпілим.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (кримінального провадження) обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено не в повному обсязі та не визначено мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а деякі встановлені факти є не конкретними і суперечать іншим зібраним доказам та не зазначенні в обвинувальному акті.

Прокурором не усунуті недоліки, зазначені в ухвалах суду від 23 червня 2017 року, від 15 вересня 2017 року, від 26 грудня 2017 року та від 02 квітня 2018 року, 11 жовтня 2018 року, 14 січня 2019 року, що набрали законної сили, а відтак є обов`язковими до виконання. Зокрема:

- неповністю викладено фактичні обставини кримінального правопорушення щодо повного дослідження обставин смерті потерпілого, з`ясування кола осіб, причетних до кримінального провадження;

- не зазначено обставин, за яких потерпілому було нанесено кілька тяжких тілесних ушкоджень про які зазначено в описовій частині обвинувального акту і хто їх вчиняв;

- не встановлено обставин нанесення потерпілому кількох тілесних ушкоджень, як відображено у висновках судово-медичної експертизи № 937/216 від 12.12.2016 року та визнано апеляційним судом від 27.07.2017 року;

- не з`ясовано коло осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, що стверджується відсутністю відповідних процесуальних рішень в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- складання обвинувального акту слідчим та затвердження його прокурором від 07.12.2018 року, здійснено після завершення досудового розслідування та без продовження строків такого. Разом з тим, за змістом повноважень прокурора, визначених ст. 36 КПК України він має право затверджувати обвинувальний акт виключно під час досудового розслідування та у межах його строків;

- як вбачається із змісту обвинувального акту, що поступив до Шевченківського районного суду м. Львова 07 грудня 2018 року, такий по своїй суті не відрізняється від тексту обвинувальних актів, що повертались ухвалами суду від 23 червня 2017 року, 15 вересня 2017 року, 08 грудня 2017 року, 02 квітня 2018 року, 11 жовтня 2018 року, 14 січня 2019 року;

- органом досудового розслідування не зазначено обставин, за яких потерпілому було нанесено кілька тяжких тілесних ушкоджень, про які зазначено у описовій частині обвинувального акту;

- між тим у самому формулюванні обвинувачення орган досудового розслідування зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 наніс кілька тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, але це не відповідає висунутій підозрі від 05 травня 2017 року;

- обвинувальний акт від 04.04.2019 року не містить викладу усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, що відзначалось B ухвалах про його неоднаразове повернення прокуророві, які не були виконанні. Прокурор, скеровуючи обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , не виконав в повній мірі вказівок, які були зазначені в раніше постановлених ухвалах районного суду про повернення обвинувального акту прокуророві, зокрема щодо встановлення обставин нанесення потерпілому кількох тілесних ушкоджень, не з?ясовано коло осіб можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, що стверджується відсутністю відповідних процесуальних рішень в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- процесуальний прокурор сьомим обвинувальним актом від 04.04.2019, за cт. 121 ч.2 КК України звинуватив ОСОБА_1 у вчиненні тяжких тілесних ушкоджень від не менше як 2-х ударів лівої руки в голову які спричинили смерть ОСОБА_4 є неточним, неправдивим твердженням, оскільки виходячи з висновку слідства яке описане B першому обвинувальному акті від 10.05.2019 року за яким П. ОСОБА_5 завдав лише один удар в голову. Без слідчих дій зміна 1-го удару на не менше двох є доказом службової недбалості;

- відповідні удари ОСОБА_6 за версією процесуального прокурора спричинили ОСОБА_4 «тупу травму голови у вигляді: крововиливу 8 м`які покрови потиличної ділянки по центру; суцільного крововиливу в м`які покрови голови починаючи від лобної ділянки справа та по центру, проходячи через всю тім?яну ділянку по центру до рівня потиличного горба; лінійного перелому правої лобної та тім?яної кістки 3 переходом на основу черепу, крововиливу під тверду оболонку (субдуральна гематома, об`ємом 140 мл); крововиливів під м ”які мозкові оболонки у двох лобних та правій скроневій». Прокурор не брав участі в розтині трупа ОСОБА_4 та не ознайомлювався досконало з матеріалами кримінального провадження і очевидно просто вибірково переписав смертельні ушкодження, які стали причиною смерті ОСОБА_4 однак не послався на висновки експерта № 937/2016, N 60/17 в яких ушкоджень значно більше, є перерва з їх виникнення є від чого вони отримані.

- згідно висновків експерта № 937/2016, аркуш 5, починаючи з рядка ушкоджень виявлено в рази більше «При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 було виявлено тупу травму голови у вигляді крововиливу у м`які покрови потиличної ділянки по центру, суцільного крововиливу в м`які покрови голови починаючи від лобної ділянки справа та по центру, проходячи через всю тім`яну ділянки по центру до рівня потиличного горба, лінійного перелому правої лобної та тім`яної кістки з переходом на основу черепу, крововиливу під тверду мозкову оболонку (субдуральна гематома, об`ємом 140мл), крововиливів під м`які мозкові оболонки у обох лобних та правій скроневих частках, під оболонки обох півкуль, мозочка, крововиливів у тканину правої лобної частки (ділянки забою), які було виявлено макроскопічно та крововиливів обох тім`яних частках, лівій скроневій частці, в тканині варолієвого моста, які було виявлено макроскопічно. Виявлена тупа травма голови має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя як в момент їx отримання так і в подальшому посттравматичному періоді та в даному випадку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку 3 настанням смерті. Враховуючи характер локалізацію крововиливів в м ”які покрови голови, перелому кісток черепу та крововиливів тканину головного мозку, в м ”які мозкові оболонки та під тверду мозкову оболонку, можна вважати, що тупа травма голови могла виникнути від неодноразової дії твердого предмету (предметів). Тупа травма голови є прижеттевою та згідно даних судово-гістологічної експертизи крововиливів м`які оболонки та речовині лівої скроневої долі головного мозку з помірно вираженими реактивними змінами могли утворитись не менше як за 10-12 годин до моменту настання смерті, а крововиливи в м`які оболонки та речовині головного мозку (див. опис) та м`яких тканинах «лобно-тім?яної» та «потиличної ділянки по центру» з початковими реактивними змінами могли утворитись не менше 30-60 хв. до моменту настання смерті».

Також відповідно до висновку експерта Комунального Закладу Львівської обласної ради Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи Боднар Н.М. № 937/ 2016 (трупа, гр. ОСОБА_4 ) від 12.12.2016 року у підсумках зазначається, що виявлена тупа травма голови має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя як в момент її спричинення, так і в подальшому посттравматичному періоді та в даному випадку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв”язку з настанням смерті. Враховуючи характер та локалізацію крововиливів в м?якій покрови голови, перелому кісток черепу та крововиливів в тканину головного мозку в м?які мозкові оболонки та під тверду мозкову оболонку, можна вважати, що тупа травма голови могла виникнути від неодноразової дії тупого твердого предмету.

Так, згідно з висновків експертів Комунального Закладу Львівської обласної ради Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи Коваль Ю.В. №48/2017ц від 03.03.2017 року ( а/с 150-151), Комунального Закладу Львівської обласної ради Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи Михалевич Л.Я. №1567/2016ім від 24.11.2016 року (а/с 122-125), Комунального Закладу Львівської обласної ради Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи Михалевич Л.Я. №1566/2016ім від 25.11.2016 року (а/с 147-150), Комунального Закладу Львівської обласної ради Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи Леонтьев І.В. №1563/2016ім від 30.11.2016 року (а/с 130-134) на постелі, на табуретці, на палці з квартири АДРЕСА_1 та на одязі ОСОБА_4 є численні сліди крові, які належать саме вбитому ОСОБА_4 .

З показів обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з протоколів їх допитів вбачається, що після удару ОСОБА_1 на обличчі ОСОБА_4 не було крові чи слідів побиття, які були разом у момент нанесення удару (ударів) ОСОБА_4 .

З вищевказаних матеріалів випливає співучасть у вбивстві гр. ОСОБА_4 інших учасників злочину гр. ОСОБА_7 і гр. ОСОБА_8 на АДРЕСА_2 чи в квартирі АДРЕСА_1 . Так як настання смерті гр. ОСОБА_4 охоплювалось умислом як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 , оскільки, якби не охоплювалось їхнім умислом, вони би прийняли міри для припинення нанесення тілесних ушкоджень та виклику швидкої допомоги для надання медичної допомоги за результатами нанесених тілесних пошкоджень. А їхні свідчення про відсутність такого умислу на вбивство необхідно оцінювати критично та з врахуванням інших обставин справи та доказів і експертиз зазначених вище.

Вважає, що такі дії винних осіб слід кваліфікувати за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб і аж ніяк за ч.2 ст.121 КК України, заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, як це кваліфікує прокурор в обвинувальному акті.

Частиною обвинувального акту є реєстр досудового розслідування, зокрема його складова - Том №2 ( а с 1-406), де зазначенні ( зберігаються) заяви, клопотання скарги потерпілого гр. ОСОБА_2 з № 1 - 13 ( а/с 1- 45), № 20-25 (а/с 55-72), № 1- 12 ( а/с 74- 86), № 26с (а/с 89-90). 27с ( а/с 100-101), 29с (а/с 113-114), 31с - 34с, 35с, 36с (а/с 119 - 140), № 9-19 ( ас 231-260), № 21 - 27 ( а/с 265 - 296 ), № 28 - 51 (а/с 335-406) про вчинення необхідних, невідкладних слідчих дій, скарги на дії, бездіяльність слідчих, але більшість таких заяв та клопотань були залишені без задоволення. В таких випадках потерпілий ОСОБА_2 звертався до суду з скаргами. За результатами розгляду таких скарг виносились судові рішення в його користь. Такими судовими рішеннями є ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 29.12.2016 року (по справі №462/6823/16-к), ухвала Галицького районного суду м. Львова від 26.01.2017 року (по справі № 461/7932/16-к), ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 17.11.2017 року (по справі № 466/8466/17-к), які долучені до матеріалів кримінального провадження. Однак, прокурор не виконав судові рішення за скаргами потерпілого ОСОБА_2 щодо розгляду заяв про злочини ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в межах кримінального провадження №12016140060004073, що мають суттєве значення для вирішення питання по суті і є підставою повернути обвинувальний акт прокурору на доопрацювання.

07 травня 2018 року постановлена ухвала слідчим суддею Залізничного районного суду м. Львова Боровковим Д.О., якою частково задоволено скаргу потерпілого ОСОБА_2 та скасовано постанову старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП України у Львівській області Сеньківим Н.Т. від 30.11.2017 року про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні № 42017141090000082, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 4, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Матеріали кримінального провадження направлено для продовження досудового розслідування та вирішення питання підслідності такого.

Фактично на даний час є два провадження за вчинення одного і того ж кримінального правопорушення, але це є безумовною перешкодою для призначення судового розгляду на підставі поданого до Шевченківського районного суду м. Львова останнього обвинувального акту від 04.04.2019 року.

06 листопада 2018 року старшим слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області Савчиним В.І. винесена постанова про закриття кримінального провадження № 42017141090000082 від 20.11.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

28 листопада 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова дана постанова слідчого скасована, а матеріали кримінального провадження направлено для продовження досудового розслідування та вирішення питання підслідності такого.

07 грудня 2018 року старшим слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області Савчиним В.І. винесена постанова про закриття кримінального провадження № 42017141090000082 від 20.11.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

27 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова дана постанова слідчого скасована, а матеріали кримінального провадження направлено для продовження досудового.

Таким чином, потерпілий гр. ОСОБА_2 вважає, що без усунення виявлених та зазначених недоліків, кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, оскільки обвинувачених в цій справі повинно бути, як мінімум троє осіб, а не один, а решта двоє свідками, оскільки при такому не професійному розслідуванні цієї справи, винні уникнуть відповідальності, а суд у такій ситуації не зможе об`єктивно розглянути цю справу та притягнути до відповідальності усіх осіб причетних до вбивства гр. ОСОБА_4 .

Таким чином, поданий до судового розгляду обвинувальний акт від 04 квітня 2019 року є необгрунтованим, оскільки не містить усі фактичні обставини кримінального правопорушення, згідно з вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_2 , його представник – адвокат Гривняк В.М., представник потерпілої ОСОБА_3 – адвокат Кінаш З.Ф. під час підготовчого судового засідання клопотання про повернення обвинувального акту підтримали.

Прокурор – Сороківський М.П. в підготовчому судовому засіданні відносно повернення обвинувального акту заперечував, вважає, що обвинувальний акт від 04.04.2019 року відповідає вимогам КПК України, вважає, що підстави викладені в клопотаннях потерпілих та їх представника є не обґрунтованими. Просив призначити справу до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат – Ощипок О.З. в підготовчому судовому засіданні відносно повернення обвинувального акту заперечувала, вважає, що всі розбіжності викладені у клопотаннях про повернення обвинувального акту можна усунути півд. час судового розгляду справи із застосуванням принципу змагальності тому просила відмовити у поверненні обвинувального акту та призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 , підтримав позицію свого захисника – адвоката Ощипок О.З. та просив відмовити у поверненні обвинувального акту.

Заслухавши думку учасників процесу з приводу заявлених клопотань, а саме: думку прокурора Сороківського М. П., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Ощипок О. З. про можливість призначення справи до судового розгляду, думку потерпілого ОСОБА_2 , представників потерпілих Гривняка В. М., Кінаша З.Ф. про повернення обвинувального акту прокурору, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Так, одним із завдань кримінального провадження у відповідності до положень ст.2 КПК України є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні. У випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає ст. 291 КПК України, суд, згідно вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України повинен повернути прокурору обвинувальний акт.

Відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт - процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

При цьому обвинувачення, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні був повернутий прокурору ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. Ухвала суду першої інстанції була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2017 року.

Вдруге обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КПК України поступив до суду 16 серпня 2017 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2017 року вказаний обвинувальний акт було повторно повернуто прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. Як в ухвалі суду першої інстанції, так і в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року зазначено, що без усунення порушень, викладених в ухвалі суду стосовно викладу фактичних обставин правопорушення, а саме без повного дослідження обставин смерті потерпілого, з`ясування кола осіб, причетних до кримінального провадження обвинувальний акт повторно направлений до суду.

08 грудня 2017 року до Шевченківського районного суду м. Львова втретє надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016140060004073 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який ухвалою підготовчого засідання від 26 грудня 2017 року було повернуто прокуророві. Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2018 року ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140060004073 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України було повернуто прокурору. Підставою для цього було те, що обвинувальний акт не містив викладу фактичних обставин кримінального правопорушення. Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Львівської області від 05 червня 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2018 року було залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України було повторно повернуто прокурору. Підставою для повернення було те, що при формулюванні обвинувачення прокурор не дотримався вимог ст. 291 КПК України, що вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд прийняти об`єктивне рішення по справі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, ухвала суду першої інстанції є законною, оскільки судом встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме – обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 січня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України було повторно повернуто прокурору. Підставою для повернення було те, що при формулюванні обвинувачення прокурор не дотримався вимог ст. 291 КПК України, що вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд прийняти об`єктивне рішення по справі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 січня 2019 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, ухвала суду першої інстанції є законною, оскільки судом встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме – обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України було повторно повернуто прокурору. Підставою для повернення було те, що при формулюванні обвинувачення прокурор не дотримався вимог ст. 291 КПК України, що вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд прийняти об`єктивне рішення по справі.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що із часу останнього повернення прокуророві обвинувального акту жодних процесуальних дій здійснено не було, тобто вказані ухвали суду як першої, так і апеляційної інстанції виконані не були .

Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.

Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного). Недотримання цих принципів є неприпустимим.

Натомість, як вбачається з обвинувального акту при формулюванні обвинувачення прокурор не дотримався вимог ст. 291 КПК України.

Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд прийняти об`єктивне рішення по справі.

На думку суду, обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, що надійшов Шевченківського районного суду м. Львова 04 квітня 2019 року, не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, що відзначалось в ухвалах про його неодноразове повернення прокуророві, які не були виконані.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника потерпілого Гривняка В.М. про необхідність у відповідності з вимогами п.3 ч.3 ст. 314 КПК України повернути даний обвинувального акт прокурору для приведення його у відповідність з вимогами ст. 291 КПК України, оскільки його недоліки унеможливлюють призначення кримінального провадження за даним обвинувальним актом до судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291 , 314 КПК України, -

постановив:

Клопотання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.09.2019 року та клопотання представника потерпілого- ОСОБА_2 - адвоката Гривняка В.М. від 10.09.2019 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016140060004073 від 12.11.2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - повернути прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.

Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення, а саме через Шевченківський районний суд м. Львова до Львівського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб - порталі судової влади України

- http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2019 року.

Суддя О. Ф. Федорова