Рішення № 85893860, 15.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.11.2019

Справа № 320/1911/19

2/320/1833/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - ОСОБА_7., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу від 22.03.2017 у сумі 128 668, 56 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час ведення спільної підприємницької діяльності закупили торгівельне обладнання та лінолеум на загальну суму 8000 доларів США, кожен вніс по 4000 доларів США. Вказаний товар був доставлений до магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Через два місяця роботи магазину ОСОБА_3 вирішив його закрити, а товар та обладнання передали в магазин "Екватор" з відстрочкою платежу на 7 календарних місяців.

22 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 - з іншого, укладено договір, відповідно до якого на підставі видаткової накладної №ПП-000063 від 22.03.2017 ОСОБА_4 отримав лінолеум на загальну суму 175 076, 85 грн. з відстрочкою платежу з наступними виплатами щомісячно, сумами по 25 тис. грн. Відповідно до умов договору, виплати починаються з 15.04.2017, розрахунок здійснюється в гривнях, сума за накладною №ПП-000063 не змінюється від курсу долара. У договорі зазначено, що він підписаний без примусу з боку будь-кого.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не розрахувалися із ОСОБА_1 за проданий товар, остання вимушена була звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим відділенням Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження №12017080140005174, відомості про яке за заявою ОСОБА_1 внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.12.2017 за ст. 356 КК України.

Будучи допитаним під час досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_4 показав, що він є директором магазину «Екватор», здійснює продаж будівельних матеріалів. 22.03.2017 ним укладено договір з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про продаж лінолеуму на суму 175 076, 85 грн. з відстрочкою платежу та послідуючими виплатами щомісячно сумами по 25 тис. грн. Після укладення договору грошові кошти кожен місяць забирав ОСОБА_3 , про що свідчать його підписи на договорі. На теперішній час грошові кошти в сумі 175 076, 85 грн. виплачені ним повністю. На його питання ОСОБА_3 яким чином він буде розраховувались із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відповів, що це його проблеми.

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , які він надав слідчому під час досудового розслідування, нібито в магазині, в якому працювала ОСОБА_1 виявлено недостачу, він вирішив вигнати ОСОБА_1 з магазину та відповідно не повертати їй грошові кошти від спільного бізнесу.

Проте, як зазначає позивач, вказані пояснення ОСОБА_3 є неправдивими, жодних перевірок або ревізій з цих питань у магазині не проводилось та відповідно недостач не виявлялося.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку і ОСОБА_4 - з іншого, знаходилися у договірних стосунках, так як фактично уклали договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 з подальшою щомісячною оплатою товару. Усі грошові кошти від реалізації товару ОСОБА_4 були передані ОСОБА_3 , який у свою чергу не розрахувався із ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання сума пені складає 30 578, 34 грн.

Згідно з розрахунками інфляційні збитки складають 7 335, 68 грн. та 3% річних від простроченої суми - 3 216,12 грн. Розрахунки додаються до позову.

Загальна сума заборгованості складає: 87 538, 42 грн. (сума боргу за договором) + 30 578, 34 грн. (пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання) + 7 335, 68 грн. (інфляційні збитки) + 3 216, 12 грн. (3% річних від простроченої суми) = 128 668, 56 грн.

Вищевикладені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність належних доказів для цього. Вказав, що позов не містить доказів, які свідчать про наявність господарчих операцій між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказав на погану якість копій доказів, а саме- договору від 22.03.2017, на який посилається позивач, оригіналу якого немає. Крім того, копія договору не містить даних про те, кому будуть передаватися кошти. Даним договором також не передбачено нарахування неустойки та пені, а видаткова накладна №ПП-000063 не містить підпису особи, яка отримала зазначений в ній товар. Відсутні докази того, що позивачу належить товар, відносно якого йде мова в позові. Також зазначив, що такий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого не укладався. Всі домовленості відбувалися між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; позивач ніколи не була власницею лінолеуму. При наданні пояснень слідчому ОСОБА_4 теж підтверджував наявність певних домовленостей між ним та ОСОБА_3 .

Суд, вислухавши думку представників сторін, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Так, згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст..76,78 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Позивач має довести, а суд встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог чи відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним. Він є відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Отже, договір купівлі-продажу опосередковує процес динаміки (переходу) майна (товару) від однієї сторони до іншої. Продавцем за договором купівлі-продажу може бути будь-який учасник цивільних відносин, який відчужує майно, що знаходиться у його власності.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 - з іншого, відповідно до якого на підставі видаткової накладної №ПП-000063 від 22.03.2017 ОСОБА_4 отримав лінолеум на загальну суму 175 076, 85 грн.. Оригінал вказаного договору в матеріалах справи відсутній. Текст копії договору не містить даних про те, кому будуть передаватися кошти; про нарахування неустойки та пені. Копія видаткової накладної №ПП-000063 не містить підпису особи, яка отримала зазначений в ній товар.

Позивачем не надано докази того, що позивачу належить товар, відносно якого йде мова у вказаному договорі купівлі-продажу.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Суд також звертає увагу на те, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а представником позивача в ході розгляду справи не заявлено будь-яких клопотань (щодо допиту свідків тощо) для підтвердження фактів та обставин, зазначених в позові.

Відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представником позивача було заявлено клопотання про тимчасове вилучення на підставі ст. 146 ЦПК України у відповідача ОСОБА_4 доказів для дослідження судом, а саме оригіналу договору купівлі-продажу від 22.03.2017 та видаткової накладної № ПП-000063 від 22.03.2017. Клопотання мотивував тим, що ухвалою суду від 08.05.2019 постановлено витребувати у ОСОБА_4 вказані документи, однак до теперішнього часу вони надані не були.

Однак, ухвалою суду від 17.09.2019 у клопотанні було відмовлено, оскільки представником позивача у судовому засіданні не доведено та не надано до клопотання жодних доказів в підтвердження того, що витребувані документи знаходяться у ОСОБА_4 .

Отже, факт належного укладення договору позивачем не доведено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, не довів факту укладення договору купівлі-продажу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи представника позивача щодо підтвердження позовних вимог матеріалами кримінального провадження, які досліджено в судовому засіданні, суд знаходить неспроможними з огляду на наступне.

Так, слідчим відділенням Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження №12017080140005174, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.12.2017 за ст. 356 КК України.

В ході судового розгляду від Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області були витребувані матеріали кримінального провадження №12017080140005174, з яких вбачається наступне.

Будучи допитаним під час досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_4 показав, що він є директором магазину «Екватор», здійснює продаж будівельних матеріалів. 22.03.2017 ним укладено договір з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про продаж лінолеуму на суму 175 076, 85 грн. з відстрочкою платежу та послідуючими виплатами щомісячно сумами по 25 тис. грн. Після укладення договору грошові кошти кожен місяць забирав ОСОБА_3 , про що свідчать його підписи на договорі. На теперішній час грошові кошти в сумі 175 076, 85 грн. виплачені ним повністю. На його питання ОСОБА_3 яким чином він буде розраховуватись із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відповів, що це його проблеми /а.с.65-66/.

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , які він надав слідчому під час досудового розслідування 05.03.2018, з березня 2016 року він, домовившись про спільну діяльність з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно відкрили магазин матеріалів по АДРЕСА_1 . Кошти були внесені в рівній мірі кожний по 3000доларів США. Загальна сума на момент відкриття магазину складала 240000грн. Після 10 місяців роботи ОСОБА_1 він вирішив перевірити діяльність магазину. В ході перевірки було виявлено недостачу в розмірі 300000грн. у зв`язку з чим він вирішив вигнати ОСОБА_1 з магазину та відповідно не повертати їй грошові кошти від спільного бізнесу/а.с.61-62/.

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , які він надав слідчому під час досудового розслідування 12.04.2018, між ним та ОСОБА_1 не укладалися цивільно-правові договори. Вся діяльність була на довірчих відносинах. Роль ОСОБА_1 - ведення господарчої діяльності, тобто укладення договорів з постачальниками, ведення бухгалтерії, укладення трудових договорів, виплата заробітної плати /а.с.63-64/.

Отже, вказані пояснення ОСОБА_3 та показання допитаного в якості свідка ОСОБА_4 , надані в ході досудового розслідування кримінальної справи не свідчать про доведеність факту укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 - з іншого, не підтверджують належність позивачу товару, а саме-лінолеуму, відносно якого йде мова в позові.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 633, 655 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76,78,81, 82, 280 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У позовній заяві ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,

Повний текст рішення складено 25.11.2019.

Суддя: Ю.В. Ковальова