Рішення № 85891558, 26.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5590/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Каплун І.О.,

представників відповідача: Танасійчука О.М., Крамаренко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А; код ЄДРПОУ 38017026) до Південного офісу Держаудитслужби (місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» (місцезнаходження: 68093, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б; код ЄДРПОУ 32333962) про визнання протиправним та скасування висновку від 11.09.2019 року № UA-M-2019-08-23-000014,-

Встановив:

До суду надійшла позовна заява Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Південного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі від 11 вересня 2019 року (UA-M-2019-08-23-000014);

- судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою від 27.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.10.2019 року (вх. № 37531/19) представником 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до канцелярії суду подано пояснення.

16.10.2019 року (вх. № 38876/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

24.10.2019 року (вх. № 39223/19) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив на адміністративний позов.

05.11.2019 року (вх. № 41101/19) представником відповідача до канцелярії суду подано заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.07.2019 року між Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» та Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» укладено договори про закупівлю: Лот 1 – договір № 122-В-19, Лот 2 – Договір №123-В-19. 23.08.2019 Південним офісом Держаудитслужби видано наказ «Про початок моніторингу закупівель». 11.09.2019 року, за результатами моніторингу закупівлі UA-M-2019-08-23-000014 Південним офісом Держаудитслужби прийнято Висновок про результати моніторингу, в якому зазначено про порушення позивачем законодавства в частині визначення предмету закупівлі та розгляду та/або відхилення (не відхилення) замовником тендерної (тендерних) пропозиції (пропозицій). Позивач вважає даний висновок необґрунтованим, протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

16.10.2019 року (вх. № 38876/19) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 05.11.2019 року (вх. № 41101/19) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов. Згідно зазначених заяв по суті, відповідач не погоджується з позовними вимогами, та вказує, що Південний офіс Держаудитслужби відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель шляхом проведення моніторингу закупівлі, у порядку, встановленому статтею 71 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII. У зв`язку з цим та на підставі наказу Південного офісу Держаудитслужби від 23.08.2019 року №305, відповідачем було проведено моніторинг процедури закупівлі за кодом: ДК 021:2015:50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги. При проведенні моніторингу було виявлено порушення вимог ч.7 ст.2 Закону № 922, у зв`язку з чим складено Висновок №407 від 11.09.2019 року. Відповідач зазначає, що діяв в рамках своїх повноважень, а тому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

15.10.2019 року (вх. № 37531/19) від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли пояснення, в яких представник третьої особи підтримав адміністративний позов та просив його задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, 29.05.2019 року казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» оголошено на електронному майданчику PROZORRO (за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-05-29-002842-c) процедуру відкритих торгів з публікацією англійською мовою на закупівлю за 2-ма лотами: Лот 1. Послуги з ремонту суднових технічних засобів та корпусних конструкцій р/с «Сапфір»; Лот 2. Капітальний ремонт суднових технічних засобів та корпусних конструкцій плав причалу «ПРП-52 мс» за кодом: ДК 021:2015:50240000-9 «Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги» з очікуваною вартістю закупівлі 15 800 000,00 грн.

За результатами розгляду тендерних пропозицій, між КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та ПАТ «ІСРЗ» було укладено договір № 122-13-19 від 30.07.2019 року (т.1, а.с. 17-22) та договір № 123-13-19 від 30.07.2019 року (т.1, а.с. 39-44).

На підставі наказу Південного офісу Держаудитслужби від 23.08.2019 року №305 (т.2, а.с.41), відповідачем було проведено моніторинг процедури закупівлі за кодом: ДК 021:2015:50240000-9 Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги, яка проводиться КП «Морська пошуково-рятувальна служба», очікуваною вартістю закупівлі 15 800 000,00 грн., в частині дотримання позивачем законодавства у сфері публічних закупівель.

За результатами аналізу питання дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель при плануванні закупівлі, визначенні предмета закупівлі, відображені закупівлі в річному плані та оприлюднення інформації щодо закупівлі, установлено порушення вимог ч.7 ст. 2 Закону № 922, що відображено у Висновку про результати моніторингу закупівлі від 11.09.2019 року № 407, (т.2, а.с. 43-45), яким встановлено наступні порушення:

- в порушення вимог п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» та розділу ІІІ наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 березня 2016 року №454 «Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі» Замовником предмет закупівлі у лоті 2 Капітальний ремонт суднових технічних засобів та корпусних конструкцій плав причалу «ПРП-52 мс» визначено, як послуга, коли відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі», капітальний ремонт та реставрація існуючих об`єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення є роботою;

- в порушення вимог ч.1 ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі» та додатку 1 до тендерної документації учасником не надано документи, які підтверджують рівень освіти окремих працівників, оскільки Замовник в додатку 1 вимагає обов`язкову наявність спеціалістів серед наявних працівників, які мають відповідні діючі атестаційні документи та свідоцтва Класифікаційного Товариства «Регістр судноплавства України», тоді як Приватним акціонерним товариством «Іллічівський судоремонтний завод» надано зазначене свідоцтво лише одного працівника.

Південний офіс Держаудитслужби зобов`язав Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення в установленому законодавством порядку та протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

13.09.2019 року позивач звернувся до Південного офісу Держаудитслужби за роз`ясненням змісту Висновку та його зобов`язань, зокрема, щодо того, як саме Замовнику усунути виявлені порушення. (т.1, а.с. 91-92)

20.09.2019 року від відповідача надійшла відповідь на звернення (т.1, а.с. 93-94), яка, як вважає позивач, не містить вичерпної відповіді на поставлені Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» питання.

Позивач вважає такі дії контролюючого органу протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси позивача, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 року (далі - Положення №43) визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба, відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №43, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до пункту 7 Положення, №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2 статті 1 Закону №2939).

Відповідно до статті 5 Закону №2939 контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року № 922-VIII (далі - Закон №922), проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Відповідно до частини 1 статті 7-1 Закону №922 моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

На підставі частини 2 статті 7-1 Закону №922 рішення про початок моніторингу закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник за наявності однієї або декількох із таких підстав:

1) дані автоматичних індикаторів ризиків;

2) інформація, отримана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;

3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;

4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель;

5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 9 цього Закону.

Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, можуть використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю; дані органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, замовників та учасників процедур закупівель, що можуть бути отримані органами державного фінансового контролю у порядку, встановленому законом.

Як передбачено у частині 3 статті 7-1 Закону №922, рішення про початок моніторингу закупівлі оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття в електронній системі закупівель органом державного фінансового контролю із зазначенням унікального номера оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу, а також опису підстав для здійснення моніторингу закупівлі. Рішення про початок моніторингу закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" строк здійснення моніторингу закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з дати оприлюднення рішення про початок моніторингу закупівлі в електронній системі закупівель.

Згідно з частинами 6, 7 статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У висновку обов`язково зазначаються:

1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження;

2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість;

3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу;

4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі;

5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі.

Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" веб-портал Уповноваженого органу з питань закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять модуль електронного аукціону і база даних, та який є частиною електронної системи закупівель та забезпечує створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про закупівлі, проведення електронного аукціону, автоматичний обмін інформацією і документами та користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет, а електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує проведення процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами.

Форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (ч. 20 ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі").

На виконання даних положень, наказом Державної аудиторської служби України від 23.04.2018 № 86 затверджено форму висновку про результати моніторингу закупівлі та Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі.

Згідно із п. 3 Розділу ІІІ Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, у разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якої орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Південного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі від 11 вересня 2019 року (UA-M-2019-08-23-000014).

В судовому засіданні 21.11.2019 року було з`ясовано, що позивачем у позовній заяві вказано невірний номер Висновку і оскаржується Висновок № 407 від 11 вересня 2019 року.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Проте, оскаржуваний Висновок не породжує обов`язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких не суперечить чинному законодавству. Ці твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Суд зазначає, що Висновок № 407 від 11.09.2019 року лише підтверджує факт проведення моніторингу, відображає його результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства у сфері закупівель, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У даному випадку, висновок, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання такого висновку, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Висновки не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких не суперечить чинному законодавству. Ці твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Висновок про результати моніторингу закупівлі від 11.09.2019 року №407 (т.2, а.с.43-45) не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому даний висновок не може бути предметом спору.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

За наведених підстав та вказаних правових норм суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними та підтверджуються встановленими судом обставинами у справі.

Враховуючи викладене, вказаний Висновок про результати моніторингу закупівлі від 11.09.2019 року №407, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.ст. 4,5 КАС, сам по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Вказаний Висновок може бути документом, з урахуванням якого буде прийнято відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого висновку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем доведено обґрунтованість та законність оскаржуваного Висновку, тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А; код ЄДРПОУ 38017026) до Південного офісу Держаудитслужби (місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» (місцезнаходження: 68093, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б; код ЄДРПОУ 32333962) про визнання протиправним та скасування висновку від 11.09.2019 року № UA-M-2019-08-23-000014 – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина

.