Рішення № 85890912, 26.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4388/19

Суддя Луганського окружного аміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати в повному обсязі заборгованості з пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 39878,82 грн ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 39878,82 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 2001 року він перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі Постанова № 103), відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачу за довідкою про розмір грошового забезпечення від 21 березня 2018 року № 1855-ЛК, виданою ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганській області. Сума по проведеному перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 склала 46687,44 грн.

З січня 2019 року по липень 2019 року на картковий рахунок позивача була зарахована доплата по перерахунку пенсії, відповідно до Постанови № 103, у сумі 6808,62 грн, виплату якої було припинено, у зв`язку з переходом позивача на отримання пенсії згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01.08.2019.

Відповідач повідомив, що виплата різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, та місячним розміром отриманої пенсії за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017 року буде відбуватися за умови, якщо ОСОБА_1 вияве бажання отримувати пенсію відповідно до Закону № 2262. Дії відповідача позивач вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

24.10.2019 через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позовних вимог не визнає з таких підстав (а.с.34-35).

Станом на 01.01.2016 позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262) по лінії Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 63 Закону №2262, постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” № 988 від 11.11.2015, постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 № 103, пенсія позивачу 05 квітня 2018 року була перерахована з 1 січня 2016 року і склала 4291,72 грн, яка стала виплачуватися з квітня 2018 року, при цьому була виплачена сума підвищення за період з січня по березень 2018 року в розмірі 5835,93 грн.

Сума заборгованості, перерахованої пенсії з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року склала 46687,44 грн, яка відповідно до Постанови №103 повинна виплачуватися з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 50% місячного підвищення пенсії, тобто 972,66 грн, а з 1 січня 2020 року до остаточної виплати в розмірі 100 % місячного підвищення пенсії, тобто 1945,31 грн.

16.07.2019 відповідач отримав лист Марківського ОУПФУ Луганської області від 11.07.2019 № 3951/02.2/4-26, яким було повідомлено, що позивач виявив бажання перейти на пенсію згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

На підставі цього, Головним управлінням з 18.07.2019 позивача було знято з обліку та атестат про зняття з обліку № 80 направлено до Марківського ОУПФУ Луганської області.

Останню виплату пенсії позивач отримав за липень 2019 року у розмірі 4291,72 грн (основний розмір) та 972,66 грн (сума доплати).

Таким чином, сума заборгованості перерахованої пенсії з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року зменшилася до 39878,82 грн.

Згідно атестату про зняття з обліку, у зв`язку з переходом на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV, позивачу припинили виплату пенсії з 01.08.2019.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, особі, яка одночасно має право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідач вважає, що оскільки позивачу з липня 2019 року призначено пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, виплата пенсії згідно Закону №2262-ХІІ з 01.08.2019 припинена. Підстав для виплати нарахованої доплати в розмірі 39878,82 грн до пенсії за вислугу років за період з 01.01.2016 по 31.12.2007 відповідно до вимог Постанови №103 на час виплати пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV, не має.

Оскільки позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні, проводити будь-які виплати позивачу не має можливості.

Виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, на думку відповідача, здійснюються тільки за умови, якщо пенсіонер отримує пенсію відповідно до Закону України №2262.

Також відповідач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103, згідно із яким позивач просить виплатити заборгованість з пенсії.

На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

07.11.2019 представником відповідача через канцелярію суду було надано доповнення до відзиву, відповідно до яких зазначено, що оскільки ОСОБА_1 з липня 2019 року призначено пенсію відповідно до Закону № 1058-ІV, виплата пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 з 01.08.2019 припинена. Підстав для виплати нарахованої доплати в розмірі 39878,82 грн до пенсії за вислугу років за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 відповідно до вимог Постанови № 103 на час виплати пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-ІV, не має (а.с.73).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, розгляд справи проси проводити без його участі та участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України вбачається, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення статті 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.12-14), з 2007 року перебував на обліку в ГУПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” по лінії МВС.

З 01.08.2019 позивач перебуває на обліку в Марківському ОУПФУ Луганської області та отримує пенсію згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.20).

На підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 21.03.2018 № 1855 ЛК про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), відповідачем 05.04.2018 було здійснено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі постанов КМУ № 988, № 103, розмір пенсії склав 4291,72 грн, різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року – 46 687,44 грн, визначено порядок виплати: з 01.01.2019 по 31.12.2019 – по 972,66 грн, з 01.01.2020 до повної виплати розрахованої суми – 1945,31 грн щомісяця (а.с.56,57, 59).

11.07.2019 Марківське ОУПФУ направило ГУПФУ запит № 3951/02.2/4-26 про надання атестату позивача (а.с.36).

Відповідно до атестату ГУПФУ в Луганській області від 18.07.2019 №80 позивача знято з обліку як отримувача пенсії за вислугу років, пенсію виплачено по 31.07.2019. Відомості про передачу заборгованості з пенсійних виплат в атестаті відсутні (а.с.60).

Зазначений атестат направлений відповідачем на адресу Марківського ОУПФУ 11.07.2019 за № 3951/021.2.4/4-26 (а.с.61).

Листом від 17.09.2019 на адвокатський запит, ГУПФУ в Луганській області повідомило, що виплату пенсії позивачу відповідно до Закону № 2262 було припинено з серпня 2019 року у зв`язку з переходом на пенсію за Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. На підставі запиту Новопсковського відділу обслуговування громадян Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 11.07.2019 № 3951/02.2/4-26, атестат про зняття з обліку ОСОБА_1 було сформовано та надіслано листом від 22.07.2019 №11071/03-02 на адресу запитувача з зазначенням суми пенсії та місяцем останньої виплати пенсії. Виплата різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, та місячним розміром отриманої пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде відбуватись за умови, якщо ОСОБА_1 вияве бажання отримувати пенсію відповідно до Закону № 2262 (а.с.16-19,21).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірним питанням у даній справі є правомірність припинення відповідачем виплати сум перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, внаслідок переходу позивача з пенсії за вислугу років на інший вид пенсії та зняття у зв`язку з цим позивача з обліку в ГУПФУ в Луганській області.

Відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. – щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р.;

з 1 січня 2020 р. – щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Матеріалами справи підтверджується, що перерахунок пенсії за вислугу років позивача було здійснено у квітні 2018 року, сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 склала 46 687,44 грн. Останню виплату позивач отримав за липень 2019 року у розмірі 4291,72 грн (основний розмір) та 972,66 грн (доплата), при цьому сума заборгованості перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 зменшилась до 39878,82 грн, що не заперечують сторони по справі та з серпня 2019 року позивача знято з обліку в ГУПФУ в Луганській області.

Отже, сума заборгованості перерахованої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 зменшилася до 39 878,82 грн, не була виплачена позивачу при знятті з обліку та не передана до управління ПФУ за новим місцем обліку, що визнається відповідачем та підтверджується листом Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15.11.2019 № 3713/02/н-26 (а.с.83).

Оскільки сума заборгованості не зазначена в атестаті, у суду відсутні підстави вважати, що вона буде виплачена позивачеві Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області.

Посилання відповідача як на підставу для невиплати позивачу заборгованості у сумі 39 878,82 грн на частину першу статті 10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, суд вважає безпідставним, оскільки в межах спірних правовідносин не йдеться про право позивача на отримання різних видів пенсії, а спірним питанням є саме невиплата ГУПФУ в Луганській області вже нарахованої суми пенсії за попередній період, поетапна виплата якої з січня 2019 року передбачалася пунктом 3 постанови КМУ № 103.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, яке за даними ЄДРСР набрало законної сили 14.06.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Доводи відповідача про те, що пункт 3 постанови КМУ № 103 скасовано, тому відсутні підстави продовжувати виплату заборгованості позивачу, суд вважає необґрунтованими, оскільки скасування пункту 3 постанови КМУ № 103 не нівелює обов`язку виплатити вже нараховану суму заборгованості за попередній період, а лише передбачає відсутність правових підстав виплачувати таку заборгованість поетапно.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі “Федоренко проти України” (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути “існуючим майном” або “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями” отримання права власності.

З огляду на наведене, нарахована у квітні 2018 року сума заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яка станом на дату зняття позивача з обліку в ГУПФУ в Луганській області становила 39878,82 грн, є майном позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а відмова відповідача виплатити її позивачеві є невиправданим втручанням в мирне володіння таким майном, яке не є законним, не переслідує легітимну мету в інтересах суспільства, та не є пропорційним переслідуваній меті.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з нарахованої пенсії є протиправною.

Не здійснивши позивачу в порушення вимог статті 46 Закону № 1058-IV виплату заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, відповідач допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 39878,82 грн та зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 39878,82 грн.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Оскільки позвні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості нарахованої суми пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 39 878,82 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої суми пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 39 878,82 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян