Рішення № 85890662, 22.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року № 320/5796/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальінстю "Фінансова компанія "Інвест Хаус" про визнання постанови про відкриття виконавчого провадження незаконною,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №59892711 від 23.08.2019 року і постанову про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження №59892711 від 23.08.2019 року, що винесені приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем (номер посвідчення 0072 від 26.06.2017 року, 04119 АДРЕСА_1 Київ, вулиця Хохлових Сім`ї, 9А, АДРЕСА_2 ) на підставі заяви про примусове виконання виконавчого напису, що вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., номер в реєстрі 588 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості, що виникла по кредитному договору №56 від 25 жовтня 2006 року, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 22 липня 2009 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 362 061,26 за період з 25 жовтня 2006 року по 25 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказані постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника є незаконними. Згідно паспортних даних, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 . При відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято виконавчий документ до виконання не за місцем реєстрації та проживання позивача, чим порушено її права у виконавчому провадженні. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2019 не направлялась на зареєстровану адресу місця проживання боржника, а була їй вручена 01.10.2019 під час проведення опису та арешту майна. Таким чином, всі рішення і дії, що прийняті в межах виконавчого провадження № 59892711 здійснені з порушень вимог закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус».

5 листопада 2019 року представник відповідача через службу діловодства суду подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стверджує, що ним 27.08.2019 (враховуючи, що 24-26 серпня 2019 року офіційно були неробочими днями у зв`язку із святкуванням Дня незалежності України) направлено на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, рекомендованими поштовим відправленням постанову про відкриття виконавчого провадження № 59892711 від 23.08.2019 та інші постанови винесені 23.08.2019 у даному виконавчому провадженні. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» з реєстрацією в м. Києві, в даному випадку відповідачем приймаючи виконавчий документ до виконання не порушено вимог закону.

6 листопада 2019 року представником третьої особи через службу діловодства суду подано письмові пояснення по справі. В яких зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, а відтак має бути залишена без руху та в подальшому (в разі неуснення недоліків) залишена без розгляду. Станом на дату відкриття виконавчого провадження боржник була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , за якою приватним виконавцем направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження.

14 листопада 2019 року представником третьої особи через службу діловодства суду подано письмові пояснення по справі. В яких зазначено, що приватним виконавцем Варавою Р.С. належним чином та вчасно було повідомлено боржника про наявність відкритого виконавчого провадження № 59892711. Законом України «Про виконавче провадження» № 1404- VІІІ не передбачено надання строку на добровільне виконання боржником рішення майнового характеру. На момент відкриття виконавчого провадження позивач мала відкриті рахунки в банківських установах. Що беззаперечно свідчить про те, відповідачем дотримано вимог ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо місця виконання рішення, а наявність відкритого рахунку боржника в Банку в м. Києві та грошових коштів на ньому остаточно виключає ймовірність порушення територіальної підвідомчості при прийнятті виконавчого напису приватного нотаріуса до виконання.

18 листопада 2019 року від представника позивача та відповідача через службу діловодства суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльвою Л.М. 07.08.2019 вчинено виконавчий напис реєстровий №588 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» грошові кошти у розмірі 362 061,26 грн., згідно кредитного договору № 56 від 25.10.2006 укладеного між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення прав вимоги № 42053 від 25.04.2019, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус», за невиплачену в строк заборгованість за період з 25.10.2006 по 25.04.2019 (а.с.17).

23 серпня 2019 року представник стягувача звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса. У заяві стягувач зазначив, що у боржника є рахунок № НОМЕР_3 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», який розташований в м. Києві, на якому наявні грошові кошти, (а.с. 102-103).

23 серпня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем відкрито виконавче провадження №59892711 з примусового виконання виконавчого напису № 588 від 07.08.2019 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (місце роботи – невідоме) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» грошові кошти у розмірі 362 061,26 грн., згідно кредитного договору № 56 від 25.10.2006 укладеного між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення прав вимоги № 42053 від 25.04.2019, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус», за невиплачену в строк заборгованість за період з 25.10.2006 по 25.04.2019, яка складається із: 143 978,87 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 218 082,39 – сума заборгованості за нарахованим відсотками. Даною постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також повідомлено сторін виконавчого провадження про стягнення з боржника основної суми винагороди приватного виконавця у розмірі 36 206,12 грн., яка може бути оплачена боржником в добровільному порядку на рахунок приватного виконавця Варави Романа Сергійовича або буде стягнута з боржника в примусовому порядку в процесі виконавчого провадження, згідно з вимогами ст. ст. 27, 45 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.13-14).

23 серпня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 398 836,38 грн. (а.с.35-37).

Також, 23 серпня 2019 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича стягнуто з боржника ОСОБА_3 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 569,00 грн. (а.с.114-115).

5 вересня 2019 року приватним виконавцем Варавою Романом Сергійовичем направлено на адресу Гостомельської селищної ради Київської області вимогу про надання інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.127-128).

Згідно відповіді наданої 11.09.2019 Гостомельською сільською радою Київської області, на теперішній час згідно реєстру територіальної громади селища Гостомель за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.135).

1 жовтня 2019 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича описано та накладено арешт на майно боржника: житловий будинок, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 180.7, житлова площа (кв.м):86,1. На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: заборонено відчужувати (а.с. 69-71).

10 жовтня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження № 59892711, з примусового виконання виконавчого листа №588 виданого 07.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. (а.с.73-74).

Згідно паспортних даних, позивач ОСОБА_3 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 59892711, змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон №1403) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 23 Закону №1403 у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 статті 25 Закону №1403 передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Відповідно до частиною 2 статті 25 Закону №1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Як передбачено частиною 2 статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Також суд звертає увагу на те, що Законом № 1404-VIII не передбачено надання боржнику часу для добровільного виконання у справах, де він має вчинити відповідні дії, а лише зазначається про необхідність його виконання протягом десяти робочих днів.

Спірні відносини виникли з приводу примусового виконання постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем про відкриття виконавчого провадження № 59892711 з примусового виконання виконавчого напису № 588 від 07.08.2019 та постанови про арешт майна боржника накладеного в рамках вказаного виконавчого провадження.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято виконавчий документ до виконання не за місцем її проживання.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.

З Єдиного реєстру приватних виконавців України вбачається, що виконавчим округом приватного виконавця Варави Романа Сергійовича є - м. Київ.

Згідно наявної в матеріалах справи копії виконавчого напису № 588 від 07.08.2019 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказана адреса місця реєстрації боржника зазначена і в заяві ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено місце реєстрації ОСОБА_1 – АДРЕСА_3 .

Відповідно до абз. 9 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Судом встановлено та підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_4 виданого Ірпінським МВ ГУ МСД України в Київській області 22.07.2009, що з 15.07.2003 по 03.09.2019 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 була наступна адреса: АДРЕСА_3 (а.с.21).

Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження № 59892711 боржник була зареєстрована у Київській області, що не відноситься до виконавчого округу відповідача.

03.09.2019 позивача знято з реєстрації місця проживання та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Заперечуючи проти доводів позовної заяви приватним виконавцем вказано, що стягувачем було надано заяву про відкриття виконавчого провадження із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – особового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві на якому обліковуються грошові кошти. Тому, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням майна боржника.

Так, статтею 24 Закону №1404 передбачена можливість відкриття виконавчого провадження, як за місцем проживання, перебування боржника, так і за місцезнаходженням майна боржника.

Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Р.С. у даному випадку у відповідності до частини 2 статті 24 Закону №1404 мав підстави для відкриття виконавчого провадження у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ.

Однак, відкриваючи виконавче провадження відповідач належним чином не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі м. Києва.

Зазначення стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження відомостей, щодо ідентифікації боржника чи відомостей, які можуть сприяти примусовому виконанню рішення, в тому числі рахунків боржника в банківських установах, визначено ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження». Разом з тим, зазначені відомості підлягають перевірці при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19 жовтня 2005 року «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30 квітня 2010 року.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст.190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

В пункті 19 Постанови Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 року зазначено: ч. 3.1. ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відтак, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, на переконання суду, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки документальне підтвердження того, що на відповідному рахунку обліковувались грошові кошти, належні боржнику, на час відкриття виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутнє.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що наявність вказаного стягувачем відкритого рахунку у в АТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві також підтверджується відповіддю ДФС України № 1056184584 наданою на електронний запит виконавця від 23.08.2019. Разом з тим, до матеріалів справи приватним виконавцем долучено лише відповідь ДФС України від 13.09.2019 наданої на запит приватного виконавця від 12.09.2019. Тобто, дана інформація була отримана вже після відкриття виконавчого провадження. Більш того, у вказаній відповіді зазначений лише номер рахунку боржника відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» та не зазначено чи обліковуються на ньому грошові кошти (а.с.134).

Суд критично ставиться до долученої відповідачем до матеріалів справи відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 05.11.2019 наданої на запит приватного виконавця, згідно якої ОСОБА_1 станом на 05.11.2019 має в АТ КБ «ПриватБанк» три карткових рахунки відкриті в 2007, 2015 та в 2016 роках. Адже дана інформація отримана приватним виконавцем лише 13.11.2019, тобто також після відкриття виконавчого провадження.

На момент вирішення питання щодо прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса у приватного виконавця було відсутнє належне документальне підтвердження щодо наявності у боржника карткового рахунку відкритого у АТ КБ «ПрватБанк» на якому обліковувалися грошові кошти.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 10.09.2018 по справі №905/3542/15, суд зазначає, що у вказаній справі була надана оцінка подібним правовідносинам накладення арешту, однак при наявності грошових коштів на банківських рахунках, коли в даній справі відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відомості про наявність у боржника коштів на рахунках у банках, що розташовані у м. Києві. Крім того, Касаційний господарський суд, надаючи правову оцінку, виходив з того, що боржником у виконавчому провадженні була юридична особа, а не фізична. Отже правовідносини, яким надавав оцінку Касаційний господарський суд під час розгляду господарської справи, не є аналогічними правовідносинам, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимог ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

За приписами п. 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).

Суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи про те, що виконавець не має права витребовувати у стягувача будь-якиї додаткових документів, не передбачених ст. 26 Закону № 1404. Однак, відповідач всупереч вищезазначеним нормам при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі, у зв`язку з чим суд приходить висновку про порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 24 Закону № 1404 та наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №59892711 від 23.08.2019.

Такі дії приватного виконавця порушують права та обов`язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно із пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, враховуючи, що на дату відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не мав відомостей про наявність майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва.

Прийнята відповідачем постанова про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження № 59892711 є наслідком прийняття відповідачем саме постанови про відкриття виконавчого провадження, тому також підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий напис нотаріуса до виконання. Статтею 91 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993 визначено, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII (чинний), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Більш того, у самому виконавчому написі №588 від 07.08.2019 вказано, що такий може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років з дня його вчинення, тобто з 07.08.2019.

В наданих письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 КАС України (не зазначено доказів викладених в позові обставин, номер електронної пошти та офіційної електронної адреси сторони, відомостей стосовно представника визначених ч. 6 ст. 160 КАСУ, не надано копій доказів, що зазначені у переліку доданих до заяви документів, долучені копії документів не засвідчені належним чином) та підлягає залишенню без руху.

Разом з тим, виявлені недоліки позовної заяви мають формальний характер і не перешкоджали суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі, та розглянути спір по суті заявленого позову, зазначені недоліки є незначними та не можуть бути обмеженням у доступі до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

Посилання представника третьої особи на те, що боржник у виконавчому провадженні № 59892711 змінила місце своєї реєстрації після відкриття виконавчого провадження також не впливають на висновки суду щодо порушення відповідачем правил територіальної діяльності. Адже на момент відкриття виконавчого провадження позивач була зареєстрована в Київській області.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням № 23304580 від 18.10.2019.

Суд, керуючись ч. 1ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача 768,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича про визнання постанови про відкриття виконавчого провадження незаконною – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про відкриття виконавчого провадження №59892711 від 23.08.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про арешт майна боржника накладеного в рамках виконавчого провадження №59892711 від 23.08.2019 року.

Стягнути з Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича (номер посвідчення 0072, видане 26.06.2017, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, 9А, оф АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 22.11.2019

Суддя Я.В. Горобцова