Рішення № 85890654, 25.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року справа № 320/2462/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області та Київської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Таращанської районної державної адміністрації, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації щодо надання висновку про незаконність встановлення статусу громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №4-19 від 06.03.2019, про визнання посвідчення категорії 4 НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , недійсним;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №4-19 від 06.03.2019, про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії:

- зобов`язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, як громадянин, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.10.1994.

Позивач повідомив, що він звернувся до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації із заявою про встановлення йому статуту потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 1 та видачу відповідного посвідчення, за результатами розгляду якої Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян було прийнято рішення, яким визнано недійсним посвідчення позивача категорії 4 серії НОМЕР_2 І НОМЕР_3 від 26.10.1994, та відмовлено у визначенні позивачу статуту особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з підстав неправомірної видачі позивачеві у 1994 році посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 та не підтвердження його проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач не погоджується зі спірними рішенням та висновком відповідачів та стверджує, що період його проживання на території забрудненої зони підтверджується належними доказами, а дій відповідачів суперечать принципу «належного урядування» згідно практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі.

Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації проти позову заперечував та пояснив, що на розгляд комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чонобильської катастрофи, надійшов висновок Таращанської районної державної адміністрації Київської області про те, що довідка згідно з Додатком №7 про період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю не оформлялася, а подання про визначення позивачеві статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії до Київської обласної державної адміністрації не вносилося. Вказані обставини і стали підставою для визнання недійсним посвідчення категорії 4 НОМЕР_1 та відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про встановлення йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, під час опрацювання якої встановлено: відсутність записів про оформлення довідки встановленого зразка форми 7, яка слугувала підставою для видачі посвідчення потерпілого категорії 4 у 1994 році; відсутність прізвища позивача серед наявних списків осіб для видачі посвідчень категорії 4 за 1994 рік; відсутність інформації про отримання позивачем посвідчення категорії 4 в електронному реєстрі всіх категорій постраждалого населення від наслідків аварії на ЧАЕС по Таращанському району.

Крім того, відповідач зазначив, що під час огляду оригінала посвідчення позивача категорії 4 було встановлено, що печатка, яка скріплює посвідчення, не є печаткою уповноваженого органу, оскільки вона була проставлена Таращанською міською радою, яка станом на 1994 не була уповноваженим органом при встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також відповідач звернув увагу на те, що записи в посвідченні позивача здійсненні кульковою ручкою з чорнилом синього кольору, у той час як відповідні посвідчення виписувались чорнилами чорного кольору.

У доповнені до відзиву відповідач повідомив, що Обласною спеціалізованою МСЕК було переглянуто причину інвалідності ОСОБА_1 та видано довідку серії АВ №1043710 від 02.05.2019, відповідно до якої причиною інвалідності позивача є загальне захворювання, а тому позивач на теперішній час не має підстав для отримання посвідчення категорії 1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Київську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Таращанську районну державну адміністрацію.

Таращанська районна державна адміністрація у поясненнях по справі зазначила, що видана нею довідка від 02.05.2019 підтверджує лише проживання позивача у м.Тараща Київської області в період з 26.04.1986 по 01.01.1993, оскільки в ній були закреслені слова про те, що вона є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) відповідно до ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і дає право на пільги, передбачені зазначеним Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019.

Присутні у судовому засіданні 24.09.2019 представники Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2019 було вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , виданим Таращанським РВ ГУ МВС України у Київській області 04.10.1996 (а. с. 16-18).

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.1994 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення дитини, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_5 , яке було дійсно до повноліття дитини (а. с.19)

26.10.1994 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, серії НОМЕР_1 (категорія 4) (а. с. 20).

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 11.07.2016 №9496 було підтверджено зв`язок захворювання позивача з впливом аварії на ЧАЕС (а. с. 21).

Згідно з довідкою Обласної Спеціалізованої МСЕК до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0513719 від 19.10.2016, позивачу з 17.10.2016 довічно призначено ІІ групу інвалідності. Причини інвалідності: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а. с. 22).

З матеріалів справи вбачається, що позивач через Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області звернувся до Київської обласної державної адміністрації із заявою від 28.11.2019, у якій просив визначити йому статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (а.с.63).

У вказаній заяві зазначено, що до неї додані такі документи: посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 21.10.1994; довідка МСЕК серії АВ №0513719 від 19.10.2016; експертний висновок від 11.07.2016 №9496; довідка від 23.11.2018 №1448; акт від 03.06.2016, довідка ЗОШ №2 від 28.11.2018 №106; довідка гімназії від 28.11.2018 №87; копія свідоцтва про освіту від 05.06.1991; копія диплому про освіту від 29.06.1995; копія свідоцтва про народження від 24.08.1976; особисті пояснення.

Таращанська районна державна адміністрація листом від 28.12.2018 №05-13/2279 повідомила Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, що при формуванні особової справи позивача Управлінням соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації встановлено, що серед архівних документів відсутні будь-які докази оформлення подання до обласної державної адміністрації для надання ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримання ним зазначеного посвідчення:

- відсутні записи про оформлення довідки встановленої форми 7, яка згідно з Порядком видачі посвідчено особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, який був чинним в 1994 році, слугувала підставою для видачі посвідчень потерпілого категорії 4;

- наявні списки осіб для видачі посвідчень категорії 4 за 1994 рік, і в т.ч. за 26.10.1994 року, погоджені начальником управління Київської облдерждержадміністрації у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, не містять прізвища даного громадянина;

- в електронному реєстрі всіх категорій постраждалого населення від наслідків аварії на ЧАЕС відсутня інформація про отримання посвідчення категорії 4 громадянином ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим в листі зазначено про відсутність у управління можливості оформити та подати до особової справи ОСОБА_1 довідку про підтвердження вручення йому відповідного посвідчення.

У листі вказано, що при передачі управлінню функцій згідно з розпорядженням голови адміністрації від 30.12.2005 №563 «Про передачу частини завдань та функцій відділу з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи управлінню праці та соціального захисту населення райдержадміністрації» у відповідності з актом від 27.02.2006 звіти про рух бланків посвідчень за період 1992-2005 роки до управління не передавались.

Разом з тим, за даними департаменту бланк посвідчення категорії 4 за №985283 було отримано уповноваженою особою Таращанської райдержадміністрації згідно з накладною №19 за січень 1992 року (а.с.91-92).

В подальшому, на засіданні комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян було прийнято рішення про визнання недійсним посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 06.03.2019 на підставі таких обставин:

1. Висновок Таращанської райдержадміністрації про те, що довідка – додаток 7 про період проживання на території забрудненої зони не оформлялась, відповідне подання для визначення ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 до Київської облдержадміністрації не вносилось;

2. Статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 ОСОБА_1 Київською облдержадміністрацією не встановлювався, а зазначене посвідчення не видавалось.

Також у вказаному протоколі вказано про те, що комісія вирішила відмовити позивачу у визначені статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 у зв`язку з відсутністю статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (а.с.23).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазнач таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1994 року № 796-XII (далі по тексту - Закон № 796, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача із заявою від 28.11.2018).

Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Частинами 3-4 статті 15 Закону №796 передбачено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону №796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.

При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні (частина друга статті 65 Закону №796).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 65 Закону №796 посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача із заявою від 28.11.2018) посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 1) серії Б синього кольору.

Посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються: особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6).

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.

Пунктом 13 Порядку визначено, що спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.

Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.

Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами (пункт 14 Порядку).

Як зазначено вище, спірним рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформленим протоколом №4-19 від 06.03.2019, видане позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 26.10.1994 було визнано недійсним з огляду на висновок Таращанської райдержадміністрації про те, що довідка про період проживання позивача на території забрудненої зони не оформлялася, а статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 не встановлювався.

Відповідно до статті 9 Закону №796 (в редакції, яка була чинна станом на дату отримання позивачем посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.10.1994) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, були, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать діти, у яких доза опромінення щитовидної залози перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров`я України (частина друга статті 11 Закону №796).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 15 Закону №796 підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пункту 1 статті 65 Закону №796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.

Частиною третьою статті 65 Закону №796 визначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (частина четверта статті 65 Закону №796).

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі – Порядок №501, який був чинний на момент отримання позивачем посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 1986 р., категорії 4), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 р. із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.), іншими актами законодавства України.

Згідно з пунктом 6 Порядку №501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 8 Порядку №201 передбачено, що неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія НОМЕР_6 .

Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку №201 видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, посвідчення видаються на підставі довідок, передбачених пунктом 12 цього Порядку.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Отже, з вищенаведених положень законодавства, які були чинні на момент отримання позивачем посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 1986 р., категорії 4, вбачається, що підставою для встановлення особі статуту особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка проживає або працює на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, яка видається місцевими радами на таких територіях

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі дійшли висновку про недійсність посвідчення категорії 4, зокрема, з підстав не оформлення довідки про проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, висновки Таращанської районної державної адміністрації Київської області, викладені у листі від 28.12.2018 №05-13/2279, засновані виключно на відсутності в архівних документах установи інформації про оформлення позивачу довідки про його проживання на території радіоактивного забруднення не менше 4 років станом на 1 січня 1993 р., яка в розумінні Порядку №501 є підставою для видачі посвідчення категорії 4, а також зумовлені відсутністю прізвища позивача у списках осіб для видачі посвідчень категорії 4 за 1994 рік та в реєстрі про отримання ним посвідчення категорії 4.

Крім того, Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації у відзиві на позовну заяву зазначило, що під час огляду оригінала посвідчення позивачу категорії 4, було встановлено, що печатка, яка скріплює посвідчення, не є печаткою уповноваженого органу, оскільки вона була проставлена Таращанською міською радою, яка станом на 1994 рік не була уповноваженим органом при встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також відповідач звернув увагу на те, що записи в посвідчені позивача здійсненні кульковою ручкою з чорнилом синього кольору, у той час як відповідні посвідчення виписувались стержнем чорного кольору, з приводу чого суд зазначає таке.

Суд зазначає, що Управлінням соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області додано до матеріалів справи списки осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили в ній не менше 4-х років, по Таращанському АДРЕСА_1 м.Тараща АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_3 , в яких дійсно відсутня інформація про проживання позивача на відповідній території.

Разом з тим, відповідно до довідки №106 від 28.11.2018, виданої Таращанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2, ОСОБА_1 у період з 01.09.1983 по 04.11.1988 навчався у Таращанській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 (а.с.27).

Як вбачається з акта щодо факту встановлення проживання від 03.06.2016, складеного депутатом Таращансьої міської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з 1986 по 1992 та 1998 по 2001 включно проживав за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується свідками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.25).

Проте, відповідачами не було надано належної оцінки відповідними документами.

Крім того, відповідачами не було враховано факт видачі Київською обласною державною адміністрацією 02.03.1994 позивачу посвідчення серії НОМЕР_5 , яке відповідно до Закону №796 видається за умови проживання неповнолітнього не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Також позивачем додано до матеріалів справи довідку, видану Таращанською районною державною адміністрацією від 02.05.2019 (продовження Додатку 11), в якій зазначено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживав не менше чотирьох років, а саме у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, у м. Тараща, Київської області (а.с.24).

Таращанська районна державна адміністрація у поясненнях по справі підтвердила, що нею було видано позивачу довідку від 02.05.2019, яка підтверджує лише його проживання у м. Тараща, Київської області в період з 26.04.1986 по 01.01.1993.

Третя особа наголосила на тому, що передостанній абзац довідки про те, що вона є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) відповідно до ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і дає право на пільги, передбачені зазначеним Законом, закреслений.

Разом з тим, суд ставиться критично до таких пояснень третьої особи та вважає, що підтвердження Таращанською районною державною адміністрацією у довідці від 02.05.2019 факту проживання ОСОБА_1 у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 у м. Тараща, Київської області в силу вимог Закону №796 зумовлює правомірність набуття особою статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 було витребувано від Київської обласної державної адміністрації: особову справу, сформовану при видачі позивачеві 02.03.1994 посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_5 ; всі документи, пов`язані з видачею позивачеві 26.10.1994 посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 ; письмові пояснення щодо правових наслідків використання при заповненні посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, ручки з синіми, а не чорними чорнилами.

Київська обласна державна адміністрація у письмових поясненнях від 30.07.2019 повідомила суду про відсутність у неї витребуваних судом документів.

Однак, на переконання суду, відсутність в архівних документах інформації про видачу позивачу довідки форми 7, встановленої Порядком №501, а також інформації про видачу позивачу посвідчення категорії 4, не може бути підставою для обмеження прав позивача, з огляду на те, що матеріали справи підтверджується факт його проживання не менше чотирьох років до 01.01.1993 у м. Тараща, Київської області, тобто, на території посиленого радіологічного контролю. Крім того, відсутність документів в архіві не свідчить про їх первинну відсутність, оскільки не спростовує можливості їх втрати.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вказане, суд вважає, що в даному випадку відсутність в архівних документах інформації на підтвердження правомірності видачі позивачеві 15 років тому посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 не є обставиною, яка повинна ставити під сумнів правомірність надання позивачу відповідного статуту.

Також суд критично ставиться до посилань Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на те, що посвідчення позивача категорії 4 скріплене печаткою не уповноваженого органу, а записи у відповідному посвідчені здійсненні кульковою ручкою з чорнилом синього, а не чорного, кольору, оскільки під час розгляду справи ним не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення факту підроблення посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 26.10.1994.

Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Отже, належним доказом підтвердження підроблення виданого позивачеві посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.10.1994 може бути виключено встановлений судом преюдиціальний факт, наприклад, вироком у кримінальній справі.

Водночас, Київська обласна державна адміністрація у письмових поясненнях від 30.07.2019 повідомила суду, що кримінальне провадження за фактом підроблення посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого позивачеві 26.10.1994, не відкрито.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності висновків щодо недійсності посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого позивачеві 26.10.1994.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №4-19 від 06.03.2019, в частині визнання недійсним посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 26.10.1994.

Крім того, оскільки відмова Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян у встановлені позивачу статуту особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, була зумовлена виключно визнанням відповідачем недійсності посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне визнати протиправним спірне рішення в частині відмови у встановлені ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації щодо надання висновку про незаконність встановлення статусу громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, спірне рішення про визнання недійсним посвідчення позивача 4 категорії було прийнято на підставі листа Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.2018 №05-13/2279 «Про надання інформації».

Дослідивши лист Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.2018 №05-13/2279 «Про надання інформації», судом встановлено, що у вказаному документі лише вказано про відсутність інформації про оформлення позивачу довідки форми 7 та про відсутність в архівних документах інформації про отримання позивачем посвідчення категорії 4.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що лист Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.2018 №05-13/2279 носить виключно інформаційний характер та не зумовлює настання для позивача негативних наслідків у вигляді порушення його прав та інтересів, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації щодо надання цього листа.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та про зобов`язання Київської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, відмовила позивачу у встановлені статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, виключно у зв`язку з визнанням відповідачем недійсним посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого позивачеві 26.10.1994.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо розгляду відповідачем поданих позивачем разом із заявою від 28.11.2018 документів на предмет наявності підстав для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності відповідних підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, не була розглянута відповідачем по суті, суд вважає, що вимоги позивача про зобов`язання зобов`язати Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та про зобов`язання Київської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 є передчасними.

У зв`язку з цим, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву позивача про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з усіма доданими до неї документами, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3200,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер в ЄДРСР – 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 08.05.2019 між ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом №63/19, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику правничу допомогу по підготуванню позовної заяви про визнання протиправними відмови та дій, та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 2.1 права та обов`язків виконавця: надати консультації; підготувати позовну заяву про визнання протиправними відмови та дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 3.1 договору визначено, що за послуги по наданню правової допомоги, а саме: підготування позовної заяви про визнання протиправними відмови та дій, зобов`язання вчинити певні дії, рішення замовник сплачує виконавцю гонорар у розмірі 3200,00 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що дану угоду складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і діє з моменту його підписання до повного виконання робіт, передбачених договором (а.с.32).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акт №63/19 виконання робіт від 08.05.2019 до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 08.05.2019 (а.с.34).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи квитанцію №63/2019 від 08.05.2019 на суму 3200,00 грн. (а.с.3).

Відповідачами під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином неспростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Київської обласної державної адміністрації, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Київської обласної державної адміністрації, зумовлено тим, що спірне рішення саме вказаного відповідача призвело до спірних правовідносин.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини справи та той факт, що виконання рішення в даній справі вимагає від Київської обласної державної адміністрації вчинення певних дій, а саме повторно розглянути заяву позивача про встановлення йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з усіма доданими до неї документами, та прийняти відповідне рішення, суд з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №4-19 від 06.03.2019, в частині визнання недійсним посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 26.10.1994.

3. Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з усіма доданими до неї документами, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_5 а) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 00022533, місцезнаходження: 01196, м.Київ, пл.Лесі Українки, буд.1).

6. Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.