Рішення № 85890454, 11.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2019 року Справа № 280/3977/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: Харченко Р.В.

представника відповідача: Принцовського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОМЗАПАЛ»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “ПРОМЗАПАЛ” (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0004791401 від 10.04.2019 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 733 793, 75 грн. та № 0004801401 від 10.04.2019 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 665 737, 5 грн.

Ухвалою судді від 20.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено перше судове засідання 18.09.2019.

18.09.2019 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та було перенесено на 16.10.2019.

Ухвалою судді від 16.10.2019 зупинено провадження для надання сторонам строку для примирення до 11.11.2019.

11.11.2019 поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду у цей же день.

У судовому засіданні 11.11.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив (вх. №40814 від 01.10.2019). В обґрунтування позову пояснила, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки вважає, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток за період 2016 – 2018 року внаслідок заниження доходу та донарахування податку на додану вартість, через формування активу за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з легалізацією за рахунок використання документів вказаних в акті планової перевірки контрагентів, спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, подальшою реалізацією товару та дотримання принципу «розумної ділової мети». Доводи контролюючого орагну обумовлені наявністю кримінальних проваджень, які не мають вироків, прямо не стосуються контрагентів позивача. Також на момент розгляду справи в суді, закінчилися строки досудового розслідування відповідно до норм КПК України. А тому спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 13.09.2019 № 822/08-01-10-02 посилається на те, що при проведенні перевірки ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ», встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з контрагентами ТОВ "ТАІСТАС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "ВВП ХОЛДИНГ", ТОВ "БУДПРОМ-ІНВЕСТ", ТОВ "КРЕТА-ЛЮКС", ТОВ "НВК "МІОС", ТОВ "АКЦЕНТ-ЛАЙН, ТОВ "КАВІСТА" , ТОВ "САФІНА ЛТД", ТОВ "АМРОН-БУД" , ТОВ "АЛЬТ-СТАНДАРТ, ТОВ "БРІСК-ТОРГ" , ПП "ОХОРОНА-ГУАРД" , ТОВ "ТРАНЗА" , ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ" , ТОВ "ВІТАРУС-К" , ТОВ "САНТІКС-С" , ТОВ "КОРВЕС" , ТОВ "ТУЗАР" , ТОВ "ІНФО ПРОФІТ" , ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД" , ТОВ "СОНКЕЙ" , ТОВ "СЕТІКА" , ТОВ "ГЕСТОРА" , ТОВ "ЕСТЕР-МАРКЕТ" , ТОВ "АЛЬГАБОРА" , ТОВ "ТОПКРАФТ" , ТОВ "ПРОДОС". Вказані суб`єкти господарювання, на думку контролюючого органу, не мали необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу - маніпулювання товарними позиціями та обсягом, через відсутність СГ за юридичною/фактичною адресою, не наданням відповіді на запити, через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо. Окрім того, представник відповідача посилався на наявність кримінальних проваджень.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПРОМЗАПАЛ" (ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ» створено та зареєстровано в 1994 році (дата державної реєстрації: 03.08.1994, дата запису: 07.09.2004, номер запису: 1 103 120 0000 000466 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Серед основних видів діяльності платника податків, вказано наступні: код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний); код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

В період з 16.01.2019 по 29.01.2019 відповідно до плану – графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 03.01.2019 № 09 та направлень від 15.01.2019 №39, №40, №41, від 16.01.2019 №61, від 23.01.2019 №137 проведено планову документальну виїзну перевірку ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.09.2018.

За результатами перевірки 12.02.2019 складено Акт № 75/08-01-14/22116176.

В розділі IV Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.02.2019 № 75/08-01-14/22116176 зазначено про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 встановлено його заниження всього у сумі 732 452 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 175 504 грн., за 2016 рік в сумі -150 435 грн., за 2017 рік в сумі 62 831 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 137 706 грн., за Півріччя 2018 року в сумі 328 885, за Три квартали 2018 року в сумі 644 551 грн.;

- пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 465 774 грн.;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до неперерахування податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати у розмірі 1436,31 грн.

- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством несвоєчасно перераховано за перевіряємий період до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати у розмірі 1876,72 грн.

- 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.164.5. ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до не перерахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2164,36 грн.

- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.164.5. ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством несвоєчасно перераховано за перевіряємий період до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5649,16 грн.,

- пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством не перераховано за перевіряємий період до бюджету військивий збір у розмірі 830,70 грн.,

- п. 4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ; пункту 8 Розділу ІІ Наказу ДФС України від 14.04.2015р №435 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині несвоєчасного подання до органу фіскальної служби Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року (строк подання 20.07.2016р., дата реєстрації 27.07.2016 року), липень 2015 року (строк подання 20.08.2015р., дата реєстрації 22.09.2016 року), вересень 2013 року (строк подання 20.10.2013р., дата реєстрації 21.10.2013 року).

На підставі Акту перевірки від 12.02.2019 № 75/08-01-14/22116176 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення – рішення:

-№ 0004791401 від 10.04.2019 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за основним зобов`язанням 556 948, 00 грн. та штрафними санкціями 176 845, 75 грн., а загалом донараховано 733 793, 75 грн.;

-№ 0004801401 від 10.04.2019 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 1 332 590, 00 грн. та штрафними санкціями 333 147,5 грн., а загалом з вказаного податку донараховано1 665 737, 5 грн.;

-№ 0002701401 від 10.04.2019 (форма «ПН»), яким застосовано штрафну санкцію за порушення строків реєстрації податкових накладних/рахунку коригування до податкової накладної у розмірі 21 684, 78 грн. (Позивач погодився з вказаним порушенням та оплатив у встановлені строки нарахований штраф)

В адмінстративному порядку, на підставі положень ст. 56 ПК України, позивачем направлено скаргу до ДФС України, а також податно скаргу до Ради бізнес – омбудсмена (консультативно – дорадчий орган).

Після заслуховування скарги ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ», Радою бізнес – омбудсмена підготовлено та направлено консультаційний висновок до ДФС України № 19622 від 24.06.2019, де було зазначено про те, що зазначені скаржником аргументи та обставини заслуговують на детальне вивчення та увагу з боку ДФС.

В консультативному висновку Ради бізнес – омбудсмена № 19622 від 24.06.2019 зазначено наступне: «…Скаржник надав ГУ ДФС первинні документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, на підтвердження фізичного перевезення результатів виконаних робіт по кожній з господарських операцій, Скаржник надав до перевірки копії ТТН, оформлених третіми особами – перевізниками. Також, Скаржник надав докази наявності власної ділової мети вказаних операцій, а саме документи щодо використання результатів робіт у своїй господарській діяльності – подальшій реалізації оброблених товарів. Однак, посадові особи, з незрозумілих причин, не взяли до уваги такі документи» (т.3 а.с.35-39).

Вважаючи протиправними прийняті податкові повідомлення-рішення ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ», звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема цей Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платникомподатку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 20! цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді січень 2016 – грудень 2018, ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ» мало господарські правовідносини з ТОВ "ТАІСТАС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "ВВП ХОЛДИНГ", ТОВ "БУДПРОМ-ІНВЕСТ", ТОВ "КРЕТА-ЛЮКС", ТОВ "НВК "МІОС", ТОВ "АКЦЕНТ-ЛАЙН, ТОВ "КАВІСТА" , ТОВ "САФІНА ЛТД", ТОВ "АМРОН-БУД" , ТОВ "АЛЬТ-СТАНДАРТ, ТОВ "БРІСК-ТОРГ" , ПП "ОХОРОНА-ГУАРД" , ТОВ "ТРАНЗА" , ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ" , ТОВ "ВІТАРУС-К" , ТОВ "САНТІКС-С" , ТОВ "КОРВЕС" , ТОВ "ТУЗАР" , ТОВ "ІНФО ПРОФІТ" , ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД" , ТОВ "СОНКЕЙ" , ТОВ "СЕТІКА" , ТОВ "ГЕСТОРА" , ТОВ "ЕСТЕР-МАРКЕТ" , ТОВ "АЛЬГАБОРА" , ТОВ "ТОПКРАФТ" , ТОВ "ПРОДОС".

Судом встановлено, що між Позивачем та підприємствами ТОВ "ТАІСТАС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "ВВП ХОЛДИНГ", ТОВ "БУДПРОМ-ІНВЕСТ", ТОВ "КРЕТА-ЛЮКС", ТОВ "НВК "МІОС", ТОВ "АКЦЕНТ-ЛАЙН, ТОВ "КАВІСТА" , ТОВ "САФІНА ЛТД", ТОВ "АМРОН-БУД" , ТОВ "АЛЬТ-СТАНДАРТ, ТОВ "БРІСК-ТОРГ" , ПП "ОХОРОНА-ГУАРД" , ТОВ "ТРАНЗА" , ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ" , ТОВ "ВІТАРУС-К" , ТОВ "САНТІКС-С" , ТОВ "КОРВЕС" , ТОВ "ТУЗАР" , ТОВ "ІНФО ПРОФІТ" , ТОВ "ЕКСПЕРТБІЛД" , ТОВ "СОНКЕЙ" , ТОВ "СЕТІКА" , ТОВ "ГЕСТОРА" , ТОВ "ЕСТЕР-МАРКЕТ" , ТОВ "АЛЬГАБОРА" , ТОВ "ТОПКРАФТ" , ТОВ "ПРОДОС, укладено договори поставки, а також договори на виконання механічних робіт. Весь отриманий товар позивечем було в подальшому реалізовано кінцевим споживачам.

Вказані обставини підтверджуються наступними первинними документами, які було досліджено в судових засіданнях, зокрема: договорами, спеціифікаціми, видатковими накладними, прибутковими накдажними, товарно – транспортними накладними.

ПрАТ «ПРОМЗАПАЛ» на підставі накладної про відпуск ТМЦ з ПАТ «МОТОР СІЧ» отримувало продукцію (вироби, інструменти). Суб`єкти господарювання на підставі договору про виконання робіт проводили доопрацювання таких ТМЦ, а саме: запалірування поверхонь, виконання різьбових отворів і т. д. В подальшому допрацьовані (удосконалені) деталі/механізми/запчастини було реалізовано кінцевому споживачу на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», ДП «Одеський Авіаційний Завод» та іншим контрагентам. Вказані обставини також підтверджено необхідними первинними документами, а саме: видатковими накладними, ТТН, довіреностями виписаними на уповноважених осіб контрагента, оплатою за поставлений товар.

Транспортування товару відбувалося силами замовника (позивача), загальномеханічна обробка (доопрацювання) металевих виробів не потребує наявності у власності виконавця основних засобів чи обладнання. Детально вимоги до проведених робіт було вказано у специфікаціях.

Посилання на ухвали слідчих суддів та низку кримінальних проваджень, не спростовують фактів реальності господарських операцій. Оскільки, кримінальні справи порушено відносно невстановленої групи осіб, і вказано, що проведеними слідчими (розшуковими) діями отримано відомості, що участь у проведенні незаконних операцій, направлених на ухилення від сплати податків до державного бюджету та подальшу легалізацію отриманих таким шляхом коштів здійснювалю ряд субєктів. Натомість, позивач з перерахованими суб`єктами взагалі не мав жодних договірних відносин.

Відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення в належний спосіб процесуальним шляхом.

Аналогічна позиція вже була висловлена Верховним Судом неодноразово у своїх постановах від 27.08.2019 по справі № 822/1250/17; від 20.08.2019 по справі № 820/783/15; від 20.08.2019 по справі № 822/112/15; від 14.08.2019 по справі № 804/5865/13-а; від 14.08.2019 по справі № 821/1983/13-а; від 31.07.2019 по справі № 815/162/14.

Спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого використання її результатів в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача.

Доводи контролюючого органу відносно кожного контрагента, які вказано в Акті планової перевірки, а також в процесуальних документах представника Відповідача, судом розглянуті та спростовані вищенаведеними обставинами.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобовязань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податку.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Таким чином, висновки контролюючого органу про формування позивачем активу за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження з його легалізацією за рахунок використання документів контрагентів за спірний період є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки, контролюючого органу про порушення платником податків вимог пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019 № 0004791401 від 10.04.2019 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та № 0004801401 від 10.04.2019 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, слід визнати протиправним та скасувати.

За викладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0004791401 від 10 квітня 2019 року та №0004801401 від 10 квітня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОМЗАПАЛ» (місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторбудівників, б. 36, код ЄДРПОУ 22116176) судові витрати у розмірі 19210 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2019

Суддя Н.В. Стрельнікова