Рішення № 85890434, 20.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/988/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

за участі представників

позивача: адвокат Рижиков В.Г.

відповідача: Максименко В.П. (довіреність від 29.01.2019 року № 38/24/07-70-10)

свідок: Човрій Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів та повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 листопада 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 25 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС (далі – відповідач, Закарпатська митниця ДФС), якою просить визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/00072 від 25.03.2019 року та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2019/000066/2 від 25.03.2019 року та повернути незаконно нараховані та отримані кошти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, у ОСОБА_2 фірми, придбано легковий автомобіль SKODA OCTAVIA, 2015 року випуску, та 25.03.2019 року переміщено через митний кордон України для розмитнення та подальшої реєстрації в підрозділі МВС України. Позивачем було подано наступні документи: копія техпаспорту на автомобіль, копію контракту (фактура); копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно фактурі, автомобіль придбано за 6650 Євро, однак, без зрозумілих позивачу причин і без жодних пояснень, було винесено рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якого, ціна автомобіля зросла до 10041 Євро, які позивачу довелось сплатити додатково. В подальшому, 19.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Державної фіскальної служби в Закарпатській області про коригування митної вартості, та в травні отримав відповідь, згідно якої, з огляду на те, що декларантом не надано жодних додаткових документів в рамках частини 8 статті 55 МК України і зміст заяви також не передбачає подання таких документів, Закарпатська митниця ДФС відмовляє у визнанні заявленої вартості та вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства і скасуванню не підлягає, у зв`язку з чим, фінансова гарантія, надана відповідно до МД № UA305200/2019/019739 від 26.03.2019 року підлягає реалізації до держбюджету у встановленому порядку.

ОСОБА_1 , вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю оскарженого рішення про коригування митної вартості та картки відмови з огляду на те, що у поданих декларантом документах, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари (відсутній платіжних документ про сплату рахунку), а також всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості (в довідці про вартість транспортних витрат не вказано географічний пункт, звідки саме здійснювалось транспортування до митного кордону України), а також, невідповідність заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу (числовий індикатор, згенерований АСАУР саме для даного транспортного засобу. У зв`язку з наведеним, 25.03.2019 року митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000066/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/00072.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він є керівником RC Auto Trade s.r.j. (Словацька Республіка), видом діяльності якого є перепродаж придбаних в країнах Європи вживаних автомобілів з території Словацької республіки громадянам України, в тому числі, ним проданий громадянину ОСОБА_1 автомобіль ОСОБА_4 OCTAVIA, 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який придбано ним на аукціоні в Бельгії та сплачено його вартість на підставі підтвердження замовлення та виставленого компанією – продавцем рахунку. Згідно підтвердження замовлення від 25.02.2019 року, доставка автомобіля здійснюється на протязі 11 робочих днів після сплати за автомобіль та автомобіль отримано ним на території Словацької Республіки 01.03.2019 року, що підтверджується рахунком з відміткою про оплату вартості автомобіля.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін та свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 25.03.2019 року декларантом ТОВ "УНІВЕРС-ЦЕНТР" було подано до митного оформлення митну декларацію № UA305200/2019/019617 на товар – легковий автомобіль SKODA OCTAVIA, 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 метою випуску його у вільний обіг. Фактурна вартість товару 6650 євро, заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат (50 євро) становить 6700 євро або 204157,37 грн.

Для підтвердження митної вартості товару до митного оформлення надано, у тому числі: комерційний рахунок від 22.03.2019 року № 060319, реєстраційні документи на транспортний засіб, калькуляція транспортних витрат від 25.03.2019 року б/н, експортна декларація країни відправлення від 23.03.2019 року № 19SK5653EX90225800.

Разом з цим 25.03.2019 року Закарпатською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA305000/2019/000066/2, та відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наступних підстав: у поданих декларантом документах, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ, відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари (відсутній платіжний документ про сплату рахунку), а також всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості (в довідці про вартість транспортних витрат не вказано географічний пункт, звідки саме здійснювалось транспортування до митного кордону України); невідповідність заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу (числовий індикатор, згенерований АСАУР саме для даного транспортного засобу).

Крім того Закарпатською митницею ДФС сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/00072, з таких причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з необхідністю внесення змін в гр.12, 43, 44, 45, 46, 47, В, по причині прийняття Закарпатською митницею ДФС рішення про визначення митної вартості № UA305000/2019/000066/2 від 25.03.2019 року.

26.03.2019, після винесення відповідачем оскарженого Рішення, декларантом подано відповідачу нову митну декларацію UA305200/2019/019739.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі – МК України) та іншими законами України.

За приписами ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1-2 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У ч. 4 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

За змістом ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З матеріалів справи видно, що 25.03.2019 року декларантом позивача подано до митного оформлення такі документи, зокрема: комерційний рахунок, митна декларація країни відправлення; Свідоцтво про реєстрацію ТЗ; калькуляція транспортних витрат. Такі документи за назвою і змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України.

Проте, згідно Рішення надані декларантом документи не містять достатніх даних для визначення заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За змістом ч. 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно частини п`ятої статті 57 МК у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У ч. 2 ст. 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже вище встановлено, митну вартість імпортованого ТЗ, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі наявні у позивача документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

При цьому, відомості, що зазначені у рахунку-фактурі (Інвойсі), на думку суду засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 6650 євро. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у позивача відсутні.

В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17.

Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (Інвойсу), в тому числі не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Оскаржене Рішення ґрунтується лише на інформації, отриманій у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР якою до вказаного ТЗ згенеровано ідентифікатор ризику по вартості 9991 євро.

Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі №805/2713/16-а.

Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, за наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, що стосується вимоги позивача про повернення зайво сплаченої суми митних платежів, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 1 ст. 301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексу України (далі – ПК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 МК, статті 43 ПК, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року визначено “Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів” затверджених наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 №643 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844; далі - Порядок).

Пунктом 1 Розділу 3 Порядку передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (пункт 3 Розділу 3 Порядку).

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов`язується з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: наявність факту подання заяви платником. При цьому право на подання такої заяви виникне у позивача з дня набрання судовим рішення суду законної сили.

З огляду на зазначене суд висновку про передчасність заявленої позовної вимоги та, як наслідок, відсутності підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Закарпатської митниці ДФС (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів та повернення коштів - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС № UA305200/2019/00072 від 25.03.2019 року.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Закарпатської митниці ДФС № UA305000/2019/000066/2 від 25.03.2019 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті