Ухвала суду № 85890032, 25.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 листопада 2019 року Справа № 160/931/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича в якому просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича відносно визначення у виконавчому провадженні №57844717 виконавчого збору у сумі 267 447 803,80 (двісті шістдесят сім мільйонів чотириста сорок сім тисяч вісімсот три) гривень 80 копійок;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору винесену 04.12.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем у виконавчому провадженні №57844717;

- визнати неправомірним та скасувати п. 3 постанови від 04.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57844717, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, а саме: скасувати виконання стягнення з ТОВ “ФК “ФІНІЛОН” виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 267 447 803,80 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 04.02.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 05.03.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ Фінілон” повернуто позивачеві.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ Фінілон” задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного від 05.03.2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи 16.10.2019 року адміністративна справа №160/931/19 передана на розгляд судді Бондар М.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 21.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з визначення належного відповідача у справі з усіма доданими до неї документами та копії позовної заяви з додатками для відповідача; оригіналу заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

20.11.2019 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, у якій відповідачем по справі визначив - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Також позивач надав оригінал заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржувані постанови від 04.12.2018 року у виконавчому провадженні №57844717 отримано підприємством 14.01.2019 року. Останнім днем строку для звернення до суду є 24.01.2019 року, однак враховуючи відпустку директора, який має право підписувати позовну заяву, позивачем подано позовну заяву до суду 25.01.2019 року. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати поважною причину пропуску для звернення до суду з цим позовом та поновити цей строк.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, дослідивши надані докази, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору та пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2018 року.

Позов подано до суду засобами поштового зв`язку - 25.01.2019 року.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У заяві про поновлення пропущеного строку позивач вказує, що отримав оскаржувані постанови від 04.12.2018 року засобами поштового зв`язку - 14.01.2019 року. На підтвердження чого надав копії конвертів вх. №7 від 14.01.2019 року та №8 від 14.01.2019 року.

Проте, відмітки вхідної кореспонденції на конвертах зроблені власноруч позивачем та не є належним доказом дати отримання вказаних конвертів.

Крім того, на конверті з вх.№7 відсутній штриховий кодовий ідентифікатор для можливості відстеження відправленої кореспонденції на офіційному сайті Укрпошта. Однак, на другому конверті з вх.№8 є штриховий кодовий ідентифікатор з номером 0100170993556.

Судом здійснено перевірку направлення конверту зі штрихованим кодовим ідентифікатором з номером 0100170993556 на офіційному сайті Укрпошти та встановлено про відсутність вказаного відправлення.

Жодних інших доказів на підтвердження доводів про отримання оскаржуваних постанов саме 14.01.2019 року позивачем не надано.

Суд зазначає, що за правилами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На поданих позивачем копіях конвертів містяться відбитки календарного штемпеля поштової установи на конверті з вх.№7 - 13.12.2018 року, а на конверті з вх.№8 - 14.12.2018 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

Пунктом 2 розділу ІІ Нормативів визначено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункту 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином поштова кореспонденція Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України мала бути доставлена позивачу не пізніше 20-21 грудня 2018 року.

Отже, зазначеним вище спростовуються доводи позивача про отримання оскаржуваних постанов 14.01.2019 року.

Будь-яких поважних причин, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання позивачем позовної заяви у межах десятиденного строку на виконання вимог пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України ТОВ “ФК "Фініліон” у заяві не зазначено.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску строку на звернення з даним позовом.

З огляду на викладені обставини, суд визнає неповажними причини пропуску строку для звернення до суду з цим позовом.

На підставі частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У пункті 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду та необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 243, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом з уточненою позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар