
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
25 листопада 2019 р. Справа № 120/3399/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 04.10.2019 року № 2908/Г-10, 2990/Г-10 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області «Щодо перерахунку пенсії»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19);
стягнути з відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вона є вдовою ОСОБА_2 , який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та помер внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії № 13103 від 17.07.2009 року та довідкою Вінницкого обласного центра медико-соціальної експертизи, відповідно до яких ОСОБА_2 захворів смертельною хворобою у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що супроводжується правом на отримання пенсії у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також, вказала, що отримує пенсію по втраті годувальника, обчислену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
23.09.2019 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату пенсії з 25.04.2019 року по втраті годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, відповідач листом від 04.10.2019 року відмовив у такому перерахунку з 25.04.2019 року та вказав, що перерахунок проведено позивачу з 01.07.2019 року.
Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, вважає відмову протиправною, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
25.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
18.11.2019 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , обчислену на підставі Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи».
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової».
Разом з тим, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року не містить положень щодо порядку його виконання, а статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Враховуючи наведене, на думку відповідача, підстави для задоволення вимог адміністративного позову відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк, не більше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є вдовою померлого учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , обчислену відповідно до Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи».
Згідно архівної довідки № 6747 Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу ОСОБА_2 перебував у складі військової частини та виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження.
Відповідно до експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС № 13103 від 17.07.2009 року захворювання ОСОБА_2 призвело до смерті, оскільки пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
23.09.2019 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії, починаючи з 25.04.2019 року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 04.10.2019 року № 2908/Г-10, 2990/Г-10 відповідач відмовив позивачці у здійсненні такого перерахунку. Підставою для відмови вказано те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 не містить положень, щодо порядку його виконання, а статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Також у листі зазначено, що перерахунок пенсії проведено з 01.07.2019 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 643, якою внесено зміни, у Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Не погодившись із таким рішенням позивачка звернулась до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року №1210, затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 1 Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851), цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п.п.4 п. 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , яким встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Таким чином, законодавством визначено методику перерахунку пенсії по втраті годувальника, а саме встановлено на рівні 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, а в даному випадку розрахунок проводиться згідно норми ч. 2, 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, як норми прямої дії.
Також, судом встановлено і не заперечується відповідачем, що з 01.07.2019 року позивачці був проведений перерахунок пенсії згідно норм Постанови КМУ від 26.06.2019 року № 543.
Таким чином, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, відповідач не заперечує право на перерахунок ОСОБА_1 з 01.07.2019 року пенсії в зв`язку із втратою годувальника на підставі ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а лише заперечує можливість здійснення відповідного перерахунку безпосередньо на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стосовно такої позиції відповідача щодо виникнення права у позивачки на перерахунок пенсії лише з 01.07.2019 року, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №543 від 26.06.2019 року, якою змінено абзац 1 пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Саме наявність вказаного словосполучення у конструкції норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, давало підстави для поширення права на перерахунок пенсії лише для військовослужбовців, що проходили дійсну строкову службу.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі встановленому ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ в тому числі і на категорію військовослужбовців, до числа яких належав чоловік позивачки.
Однак, на переконання суду, вказані у листі від 04.10.2019 мотиви відмови здійснити перерахунок пенсії позивачці з 25.04.2019 року вказують на її протиправний характер, виходячи із таких підстав.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Із аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.
Згідно ч. 1 ст. 97 Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 року вказівки на інше, суд вважає, що це Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.
Відтак, право на перерахунок пенсії згідно вказаної норми у позивачки виникло саме з 25 квітня 2019 року. Водночас відсутність роз`яснень щодо застосування норми закону яка визнана неконституційною, як і відсутність підзаконних нормативно - правових актів що визначають механізм її реалізації не може вважатися правомірною підставою для оспорюваної відмови.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як передбачено нормою ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи викладене, з метою належного та повного захисту прав позивачки суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до положень ч. 3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (11)/19 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року з врахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.11.2019
Позивач: ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна
Судове рішення № 85889831, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 25.11.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 120/3399/19-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: