Рішення № 85887588, 15.11.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3820/18

№ провадження 2/646/342/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Шелест І.М., за участю секретаря Волошко К.І., Ушакової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у загальному порядку цивільну справу за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7) до державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди Анастасії Андріївни (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35А), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 4-а) про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним,

у присутності представника позивача - Лисенко С.Ю.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Представник Харківської міської ради М.І. Столбовий звернувся до суд з позовом, який в подальшому уточнив та в обґрунтування якого зазначив, що органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органах поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції об`єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності. Згідно ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2. ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Позивач вважає, що Діями державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберда А.А. порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада, оскільки своїми рішеннями державний реєстратор фактично легалізувала будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці яка перебуває в комунальній власності. Крім того, порушено інтереси громади міста Харкова в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельні» ділянки під зареєстрованим житловим будинком, отримання від земельної ділянки корисних властивостей тощо.

Адреси присвоюються за заявами юридичних та фізичних осіб - власників об`єктів нерухомості (далі - заявники), відповідних органів місцевого самоврядування, а також органів державної виконавчої влади щодо об`єктів нерухомості державної власності. Присвоєння, зміна, анулювання адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, крім адрес земельних ділянок. Отже Харківська міська рада та її виконавчий орган - Управління містобудування. та архітектури є належними розпорядниками інформації щодо присвоєння адрес на території міста Харкова.

Прийняття Державним реєстратором оспорюваного рішення, без присвоєння у визначеному порядку адреси, фактично нівелює роль цілої системи органів державної влади та контролю, які здійснюють повноваження в цій сфері, що суттєво порушує інтереси територіальної громади та вимоги законодавства щодо реєстрації права власності.

Згідно з інформаційної довідки № 127168551 від 11.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого чайна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним № 1164367063101 наявна інформація про житловий будинок, загальною площею 607,8 кв. м., житловою площею 367,2 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідні відомості були зареєстровані у Державному реєстрі 02.02.2017 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 33717746 від 06.02.2017) державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Калібердою А.А., на підставі інформаційної довідки ТОВ «Актуаль» від 01.02.2017 серія та номер 41/02/2017. Також, зазначеним рішенням Державним реєстратором зареєстровано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , підставою виникнення права власності зазначено інформаційну довідку ТОВ «Актуаль» від 01.02.2017 серія та номер 41/02/2017.

У Держаному реєстрі відсутня інформація щодо реєстрації права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3 . Позивач вважає, що державний реєстратор прийняв оспорюване рішення (№ 33717746 від 06.02.2017) всупереч вимог п. 42 Порядку, оскільки в Державному реєстрі відсутня інформація щодо реєстрації права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3 , на якій розташований житловий будинок, право власності на який реєструвалось, а також не надано документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Тому, позивач вважає, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, незаконним та необгрунтованим, порушує встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури, а також посягає на встановлений порядок та основні засади регулювання відносин права власності та забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням. В уточненому позові представник Харківської міської ради просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна (індексний номер рішення 33717746 від 06.02.2017), проведену державним реєстратором Чугуївської міської ради Харківської області Калібердою А.А., якою було внесено інформацію про право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1164367063101); визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку р. № 3010 виданий 22.11.2017, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Малаховою Г.І.; визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку р. № 2616, виданий 27.10.2017, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Ґ.І.

Ухвалою від 21.09.2018 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24.09.2018 було задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , іпн.2 НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 : житловий будинок, загальною площею 607,8 кв. м., житловою площею 367,2 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 24.10.2018 надала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю, представник відповідача ОСОБА_4 зазначила, що державний реєстратор Чугуївської міської ради Харківської області Каліберда А.А. обґрунтовано, керуючись вимогами чинного законодавства прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Стосовно посилання представника позивача на відсутність рішення Харківської міської ради про присвоєння, зміну та впорядкування адреси по АДРЕСА_3 , а головне - порушення інтересів громади міста Харкова в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельної ділянки, зазначено наступне: Рішенням Харківської міської ради Харківської області (20 сесія 7 скликання) від 20.06.2018 р. № 1136/18 «Про передачу у власність, надання в оренду громадянам земельних ділянок та припинення права користування (оренди) громадянами земельними ділянками ( згідно п. З рішення) передано у спільну сумісну власність громадянам України, зазначеним у додатку 2 до рішення, де у пункті 7 зазначені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яким передано у спільну сумісну власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310138800:13:007:0069) площею 0,1000 га за рахунок земель житлової та громадської забудови ( код КВЦПЗ-02.01) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) за адресою - АДРЕСА_3 . Крім того, відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:13:007:0069, місце розташування: АДРЕСА_3 , форма власності приватна, площа 0,1000 га знаходиться у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому, з огляду на викладені обставини вбачається безпідставним вимога позивача про скасування договорів дарування частини житлового будинку № 3010 від 22.11.2017 р. та № 2616 від 27.10.2017 р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І.

02.11.2018 до суду надійшов відзив на позов від відповідача державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди А.А., в якому просила суд відмовити у задоволенні позову, в обгрунтування зазначила, що відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі-Порядок), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені до 5 серпня 1992 року, подаються:

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Державний реєстратор зазначила, що законодавством не встановлено чіткої форми документа, що підтверджує присвоєння адреси. В наданій державному реєстратиору довідці зазначено чітко вказана адреса нерухомого майна, отже підстав для відмови в проведенні державної реєстрації не було. Також відповідач повідомила, що на момент здійснення державної реєстрації оспорюваного об`єкта нерухомого майна, було відомо тільки те, що будинок було побудовано до 5 серпня 1992 року. На цей час в Україні існує загальна практика реєстрації таких об`єктів за спрощеною системою, а саме за п. 42 Порядку. Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України від 23.02.2016 року № 8.-35/18/1 щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, збудованих до 5 вересня 1992 року, зазначається, що фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (ідивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно п. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник. Державний реєстратор не має функцій для перевірки факту справжньої дати будування об`єкту та керується тільки відомостями, що містяться у поданих йому документах, а також не має право піддавати сумніву чи дійсно об`єкт збудований до 5 серпня 1992 року, та не має прав надавати технічну оцінку об`єкту. Відповідно п.З ст. 41 Порядку державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. За поданими документами для реєстрації вищевказаного будинку, державному реєстратору було відомо тільки те, що споруда була збудована до 1992 року, інших відомостей про рік побудови вказаного об`єкту у державного реєстратора не було. У технічній документації, а саме технічному паспорті не було позначки, що вищезазначений об`єкт є самочинною забудовою. Відповідно пп.2 п.4 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково. Державний реєстратор просила суд розглянути справу у її відсутність, у звязку із декретною відпусткою та станом здоров`я.

11.03.2019 ухвалою суду було здійснено перехід з розгляду даної справи у спрощеному порядку до загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою суду від 22.05.2019 витребувано у Департаменту реєстрації Харківської міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи, відкритої на об`єкт нерухомого майна, відкладено підготовче судове засідання.

02.07.2019 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, посилаючись на викладені в уточненій позовній заяві обставини.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві та в запереченнях на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не зявилася у звязку із хворобою.

Відповідач державний реєстратор Чугуївської міської ради Харківської області Каліберда А.А. до суду не зявилася, у своєму відзиві на позов просила суд розглянути позов в її відсутності, проти позову заперечувала повністю.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріальног округу Малахова Г.І. до суду не зявилась, про дату та час розгляду повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.06.2018, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 (1/2 частина) на підставі договору дарування серія та номер 3010, виданий 22.11.2017 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. та ОСОБА_2 (1/2 частина), на підставі договору дарування серія та номер 2616, виданий 27.10.2017 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. (а.с. 14-15).

На підставі наданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 документів, державним реєстратором Каліберда А.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), та внесено інформацію про право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1164367063101.

Як вбачається з технічного паспорту виготовленого 01.02.2017, будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та плану до нього замолено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 100-103)

Підставою звернення до суду з позовом Харківська міська рада зазначає те, що порушено порядок реєстрації права власності, а саме: відповідачами не надано довідку про присвоєння житловому будинку номеру, який набуто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без правових підстав, чим порушено право позивача.

Оскільки прав на земельну ділянку під спірним об`єктом у забудовника не було, вказана земельна ділянка у власності держави або в приватній власності не перебуває, отож вона, згідно змісту позовної заяви є комунальною, а тому Харківська міська рада з метою захисту свого порушеного права, як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом.

Суд не може погодитись з викладеним з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на час звернення Харківською міською радою з позовною заявою до суду та на момент відкриття провадження у справі, земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт перебувала у власності відповідачів.

Згідно ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій зазначено, що об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Так, Рішенням Харківської міської ради Харківської області (20 сесія 7 скликання) від 20.06.2018 р. № 1136/18 «Про передачу у власність, надання в оренду громадянам земельних ділянок та припинення права користування (оренди) громадянами земельними ділянками ( згідно п. З рішення) передано у спільну сумісну власність громадянам України, зазначеним у додатку 2 до рішення, де у пункті 7 зазначені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у спільну сумісну власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310138800:13:007:0069) площею 0,1000 га за рахунок земель житлової та громадської забудови ( код КВЦПЗ-02.01) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) за адресою - АДРЕСА_3 (а.с. 105).

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:13:007:0069, місце розташування: АДРЕСА_3 , форма власності приватна, площа 0,1000 га знаходиться у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дата державної реєстрації земельної ділянки 28.03.2018 (а.с. 68-69).

Таким чином, з 28.03.2018 вказана земельна ділянка зі спірним об`єктом нерухомості не є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім цього, право на звернення до суду згідно ст. 4 ЦПК України наділена особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

З урахуванням норм статті 4 ЦПК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею цим Кодексом.

Згідно до ч. 2, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним, зобов`язаний довести, яким чином наявність такого свідоцтва та державної реєстрації прав на спірний житловий будинок порушує його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, зобов`язаний перевірити доводи та покази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на позивача покладено обов`язок з доведення факту дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права, інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача

Позивачем не надано доказів того, що здійснення дій з реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , порушує його права як власника земельної ділянки, враховуючи, що таким власниками є відповідачі по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому відсутні докази наявності спору між Харківською міською радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отримання у власність земельної ділянки відповідачем відбулося з дотримання вимог чинного законодавства та не спростовано позивачем.

Таким чином, представником позивача не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір між позивачем в особі ХМР та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відсутній, оскільки не вбачається порушення відповідачем прав позивача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи позивача висновку суду не спорстовують.

Згідно положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Харківської міської ради до державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Каліберди Анастасії Андріївни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , іпн.2 НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 : житловий будинок, загальною площею 607,8 кв. м., житловою площею 367,2 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що накладені ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.09.2018.

Судові витрати залишити за позивачем.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений 15.11.2019.

Суддя: І.М. Шелест