Рішення № 85884630, 25.11.2019, Петрівський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 400/836/19

Провадження № 2/400/277/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", від імені якого діє Гребенюк Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 08.12.2015 року між сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода), згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 6204 грн. 42 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним і Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві. Відповідач не виконує покладені на нього договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 11829 грн. 83 коп., в зв`язку з чим представник позивача змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 08.12.2015 року ОСОБА_1 власноруч підписав текст Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Зі сторони АТ КБ «ПРИВАТБАНК» використано факсимільне відтворення підпису Голови Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Дубілет А.В. , а також відтворено відбиток печатки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» технічними друкованими засобами. Підписання документа саме у такий спосіб визнали обидві сторони, крім того, про це зазначено у п. 1.8. Генеральної угоди.

За текстом преамбули Генеральної угоди вона укладена з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № SAMDN50000068346664 від 21.09.2012 року (за текстом Генеральної угоди - Договір 1). Згідно із п.п. 1.1.1,1.1.2 цієї угоди сторони домовилися стосовно Договору 1: зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту, а саме: проценти на 330 грн. 61 коп., комісію на 73 грн. 19 коп., пеню на 0 грн. 0 коп., штраф на 0 грн. 0 коп. Заборгованість за Договором 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 6564 грн. 42 коп.

Відповідно до п. 1.5-1.7. підписання цієї Генеральної угоди не є рішенням Банку про анулювання заборгованості Позичальника. Всі інші умови Договорів, котрі не суперечать розділу «Реструктуризація заборгованості» цієї Генеральної угоди, залишаються незмінними. Ця Генеральна угода в частині розділу «1.Реструктуризація заборгованості» діє в межах строку дії Договору 1.

Згідно з п. 2.1 Генеральної угоди банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 6204 грн. 42 коп. на строк 24 місяці з 08.12.2015 року по 31.12.2017 року шляхом встановлення кредитної лінії на споживчі цілі в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у встановлені у заяві, Умовах та правилах строки.

Правовідносини сторін щодо укладання кредитних договорів регулюються §2 Глави 71 ЦК України. Вимоги до форми правочинів та підстави їх недійсності врегульовано §§1-2 Глави 16 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За нормами ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Якщо письмова форма не дотримана, то такий кредитний договір є нікчемним.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені у ст. 207 ЦК України. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч. 2-3 ст. 207 ЦК України).

Отже, використання факсимільного відтворення підпису на договорі можливе лише за умов: якщо для конкретного випадку це прямо передбачено законом чи іншим актом цивільного законодавства, або існує письмова згода сторін на використання факсиміле, в якій відображені зразки такого факсимільного відтворення підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У заявах по суті справи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не висловив чітких аргументів і не навів жодних доказів на підтвердження того, що відповідач надав свою письмову згоду на використання банком факсимільного відтворення підпису, як того вимагає положення ч.3 статті 207 ЦК України.

Отже, без такої згоди Генеральна угода не може вважатись такою, що містить підписи обох сторін. Відтак, вимоги щодо письмової форми правочину не дотримані, тому Генеральна угода є нікчемною.

Також, з тексту Генеральної угоди, зокрема з преамбули та розділу 1 «Реструктуризація заборгованості», вбачається, що ця угода є за своєю суттю додатковим договором до кредитного договору № SAMDN50000068346664 від 21.09.2012 року і становить з ним єдине ціле. Зобов`язання за додатковим договором є похідними від основного зобов`язання. Відтак, Генеральна угода не може вважатись договором, на підставі якого виникають кредитні зобов`язання, а є лише угодою, якою могли би бути змінені кредитні зобов`язання у разі, якщо би такі зобов`язання виникли на підставі кредитного договору № SAMDN50000068346664 від 21.09.2012 року.

На підтвердження існування основного зобов`язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав суду оригіналу кредитного договору № SAMDN50000068346664 від 21.09.2012 року, натомість надав лише копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 21.09.2012 року, розрахунок заборгованості за період з 08.12.2015 року по 29.05.2019 року без зазначення повного номеру основної карти і рахунку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Анкета-заява містить лише персональні дані ОСОБА_1 та його підпис, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не вказаний строк повернення кредиту (користування ним).

Розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів і укладення кредитного договору, чи отримання кредитної картки.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем у позовній заяві.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.09.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» документи не свідчать про існування між сторонами кредитних зобов`язань. Жодних належних та допустимих доказів факту підписання відповідачем кредитного договору, надання йому кредиту у готівковій чи безготівковій формі, отримання кредитної картки та відкриття карткового рахунку, а також факту користування ним кредитними коштами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав. Відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову, за його безпідставністю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 06.06.2018 року справа № 364/594/17, від 10.05.2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03.04.2019 року справа № 221/5089/16-ц, від 03.07.2019 року справі № 342/180/17-ц.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст.525, 526, 530, 536, 550, 611, 625, 1048, 1049, 1050,1054 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", від імені якого діє Гребенюк Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", залишивши їх по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Петрівського районного суду С.І. Колесник