Ухвала суду № 85882939, 25.11.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 202/7100/18

Провадження № 1-кп/185/780/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії:

головуючого судді Мельника Ю.А.

суддів Головіна В.О., Бондаренко В.М.,

секретаря Шемет Ю.І.

розглядаючи в підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Павлоград Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.369, ч.3 ст.357, ч.4 ст.358, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.369 КК України,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України,

за участю:

прокурора – Мазітова Т.Г.

захисників обвинувачених – Кушніра В.В., Кобринчук О.М., Палька О.М., Мелешка І.В., Залізко С.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Під час проведення підготовчого судового засідання прокурор заявив письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів у зв`язку з тим, що строк тримання його під вартою спливає 14 грудня 2019 року, судовий розгляд ще не розпочато, ризики, передбачені ст.177 КПК України, не перестали існувати:

- ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєнні злочинів, що відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до 12 років,

-після відкриття усіх зібраних доказів, анкетних даних свідків, експертів, спеціалістів (їх місця проживання) існує висока вірогідність спроби обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений може вплинути на свідків, які ще судом не допитані;

-під загрозою можливого покарання обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду;

-схильність обвинуваченого ОСОБА_3 до продовження злочинної діяльності.

Обвинувачений ОСОБА_3 безробітний, не має постійного джерела доходу, має батьків, проте тривалий час з ними не спілкується. Інший більш м`який запобіжний захід обвинуваченому, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою.

Захисники та обвинувачені, кожний окремо, заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник Мелешко І.В. просив вирішити питання на розсуд суду, а захисник Залізко С.В. вважає заявлене клопотання прокурора передчасне, оскільки термін дії обраного запобіжного заходу не сплив.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено дію обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 грудня 2019 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, за кримінальним провадженням проведено підготовче судове засідання, обвинувальний акт призначено до судового розгляду.

Стаття 315 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора надійшло письмове клопотання про продовження обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшло усне клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт стосовно нього.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як тримання під вартою та домашній арешт.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На думку колегії суддів це є підтвердженням наявності одного з ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для вирішення питання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням ще не розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинувачених на свідків, які ще судом не були допитані, тобто існування на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України: знищення, схов або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на даній стадії розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – не перестав бути актуальним, після відкриття стороною обвинувачення доказів вказаний ризик продовжує існувати.

Обвинувачений ОСОБА_3 одружений, не працює, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, а також в участі в злочинній організації.

Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності.

Тяжкість злочинів не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність.

Колегія суддів вважає, що оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_3 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, встановлені судом ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 315 КПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів - задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну обраного йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 січня 2020 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Строк дії ухвали - до 23 січня 2020 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 , захиснику, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Судді В.О. Головін

В.М. Бондаренко