Рішення № 85880807, 21.11.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/692/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Войтко А.Г.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до

ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області, про позбавлення батьківських прав звернулась ОСОБА_1 .

Свою позовну заяву мотивує тим, що з відповідачем перебувала в шлюбі з 26.02.2005, який рішенням суду від 11.04.2007 було розірвано. Від спільного шлюбу вони мають малолітню дитину - дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що відповідач участі у вихованні та утримані дитини не бере.

Вказує, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, не спілкується з нею, не навідує її, не цікавиться її життям, не піклується про стан її здоров`я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток та не сплачує аліменти на утримання дочки.

Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 13.06.2019 відкрито загальне позовне провадження по даній справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 02.10.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник позивача пояснила, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, не телефонує, не відвідує, не виконує будь-яких батьківських обов`язків, не виявляє інтересу, не піклується про стан здоров`я та розвиток, та не сплачує аліменти на її утримання. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, заперечень проти позову не подавав. Відповідно до ч.2 ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, а тому керуючись ст. 280 ЦПК України, за клопотання позивача, суд прийшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, заперечення не подала, жодних клопотань від третьої особи на адресу суду не находило.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 11.04.2007 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано. (а.с.10)

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 . 17.07.2008 змінила своє прізвище на - ОСОБА_6 . (а.с.6)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони по справі мають неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.7)

Розпорядженням Маневицької РДА Волинської області №106 від 23.03.2015 дозволено ОСОБА_1 змінити прізвище своєї дитини ОСОБА_7 на ОСОБА_8 (а.с.9)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 сторони по справі вказані батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.8)

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 07.03.2008, що набрало законної сили 08.04.2008, по цивільній справі №2-155 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь позивача на утримання дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.02.2008 до досягнення нею повноліття. (а.с.11,12)

Дане рішення суду звернено до примусового виконання до Острозького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, і на час розгляду справи існує заборгованість зі сплати аліментів - в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , у розмірі 73853 грн. Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів №1745 від 19.02.2019. (а.с.23)

Неповнолітня дочка - ОСОБА_4 постійно проживає разом із ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про склад сім`ї надання Маневицькою селищною радою № 1090 від 18.02.2019. (а.с.13)

За місцем проживання ОСОБА_4 , для малолітньої дочки виділено окрему кімнату та створені всі умови для її повноцінного розвитку та виховання, про що свідчить акт обстеження умов проживання від 08.04.2019. (а.с.14)

За період проживання, ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони. Будь-які компрометуючі дані відносно останньої відсутні. Дані обставини підтверджуються характеристикою заступника селищного голови Маневицької селищної ради від 08.04.2019. (а.с.15)

Неповнолітня дочка - ОСОБА_4 учениця 8-А класу ЗОШ І-ІІІ ст.№1 ім.Героя України Андрія Снітка смт.Маневичі. ОСОБА_4 характеризується виключно з позитивної сторони. Мама приділяє належну увагу вихованню дитини. Тато не цікавиться шкільним життям доньки, батьківські збори не відвідує. Дані обставини підтверджуються характеристиками ЗОШ І-ІІІ ст.№1 ім.Героя України Андрія Снітка смт.Маневичі. (а.с.16,17)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Маневицької РДА Волинської області №1030/45/2-19 від 04.04.2019 вбачається, що вказаний орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 (а.с.19-21)

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання та не спроможний виконувати батьківські функції щодо своєї дитини.

Через тривалий час окремого проживання між відповідачем та донькою втрачено родинні зв`язки та розуміння вікових психологічних особливостей доньки. Батько донькою не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з донькою, не виявляє інтересу до неї, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов`язками.

Крім того, така поведінка батька суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Вказані принципи відповідач, як батько, нехтує, оскільки ухиляється від виконання своїх обов`язків батька по вихованню дитини.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухилявся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, дитиною не займався, не піклувався про неї, матеріально не утримував, на час розгляду справи не проявляє інтересу до стану її здоров`я та навчання, не цікавиться її фізичним, моральним і духовним розвитком, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим слід позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 СК України).

Окрім того, з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст. 141, 150, 164, ч.2 ст. 166 СК України, керуючись, ст. 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (місцезнаходження: смт.Маневичі, вул.Незалежності, буд.30 Волинська область, код ЄДРПОУ 04051454) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.