Ухвала суду № 85880270, 22.11.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.11.2019 Справа № 554/10488/19

Провадження № 1-кс/554/16573/2019

У Х В А Л А

про тимчасовий доступ до речей і документів

22 листопада 2019 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., при секретарі Садошенко М.П., за участю слідчого Бобух В.С. розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Кравченко Тетяни Олександрівни про тимчасовий доступ до речей і документів, за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000963 від 11.10.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із вище зазначеним клопотанням, в якому просить надати тимчасовий доступ до інформації, яка знаходяться у володінні приватного виконавця ОСОБА_4. Своє клопотання мотивує наступним.

Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 62019170000000963 від 11.10.2019 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України.

До Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві надійшла заява директора ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» ОСОБА_1 про те, що начальник Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, надала вказівки приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Клопотову С.Д. здійснити протиправні реєстраційні дії з переоформлення нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок яких право власності на цілісний майновий комплекс коксового заводу перейшло від ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» до АТ «Сбербанк», що призвело до рейдерського захоплення підприємства. Вказані протиправні дії вчинялися за попередньою змовою з приватним виконавцем ОСОБА_4 та іншими, невстановленими наразі в ході досудового розслідування особами.

Крім цього встановлено, що після поновлення реєстрації речових прав на нерухоме майно ? цілісного майнового комплексу коксового заводу за ПрАТ "Слобожанський коксовий завод", працівники ГУНП в Харківській області, в т.ч. і спецпідрозділу КОРД, перебуваючи 11.10.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 заборонили представникам ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" вхід на територію заводу, погрожуючи при цьому застосуванням вогнепальної зброї, та виконавши декілька пострілів зі зброї у повітря, чим перевищили свої службові повноваження.

Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_1 повідомив, що ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" створений у 2016 році, після чого на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017 року, акту приймання-передачі нерухомого майна від 13.02.2017 року, розподільного балансу від 12.10.2015 ПрАТ "Харківський коксовий завод" отримало у власність нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. Державна реєстрація права власності на зазначене вище майно проведена 15.02.2017 року в передбачений законодавством України спосіб.

Встановлено, що 30.09.2012 року між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами №№ 26-В/12/66/ЮО, 27-В/12/66/ЮО, 28-В/12/66/ЮО, 29-В/12/66/ЮО укладено іпотечний договір, предметами якого стали нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Карачівське шосе, 44.

Згідно Постанови Вищого Господарського суду України від 19.07.2016 року (справа № 922/6007/15) встановлено, що у листопаді 2015 року ПАТ "Сбербанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Харківський коксовий завод" з вимогою скасувати рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" від 04.08.2015 та від 12.10.2015 року, згідно яких прийнято рішення про виділ з товариства, без його припинення, юридичних осіб відповідно до чинного законодавства України. У задоволенні вказаного позову ПАТ "Сбербанк" було відмовлено, мотивуючи тим, що згідно положень ст. 109 ЦК України, для кредиторів при процедурі виділу встановлюється низка гарантій. Так, юридична особа-правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Відповідно до абз. 3, ч. 2 ст. 82 ЗУ "Про акціонерну товариства", якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити, до кого з правонаступників перейшло зобов`язання або чи залишилося за ним зобов`язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники та товариство, з якого був здійснений виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов`язанням.

Отже, в будь-якому випадку, при виділі з ПрАТ "Харківський коксовий завод" юридичних осіб, ПАТ "Сбербанк" не позбавлено у подальшому можливості пред`явити вимоги до новостворений юридичних осіб на підставі положень вказаних норм чинного законодавства.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що Господарським судом Харківської області розглядається позовна заява АТ "Сбербанк" до ПАТ "Харківський коксовий завод" про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 922/3101/18). Під час розгляду вказаної справи суду та позивачу стало відомо, що ПрАТ "Харківський коксовий завод" не є власником предмета іпотеки. У цій же справі представник АТ "Сбербанк" подав клопотання про залучення ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача.

Тобто, представникам АТ "Сбербанк" було достеменно відомо, що власником предмету іпотеки є не ПрАТ "Харківський коксовий завод", а ПрАТ "Слобожанський коксовий завод". Наразі спір по суті не розглянутий у зв`язку із зупиненням провадження у справі на час проведення експертизи.

Крім цього встановлено, що Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.01.2017 року визнано недійсним іпотечний договір між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Харківський коксовий завод" в частині забезпечення виконання недійсних зобов`язань за договором № 26-В/12/66/ЮО та № 28-В/12/66/ЮО.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 37 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

За змістом статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав, наведений у статті 18 цього Закону, містить у тому числі положення про перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Вимога про усунення порушень основного зобов`язання та умов іпотечного договору № 12591/4/06-2 від 05.08.2019 р. була направлена не власнику нерухомого майна: ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 40457196), а ПрАТ "Харківський коксовий завод", (код ЄДРПОУ 24421802), який на момент вчинення відповідної реєстраційної дії вже не був власником вищезазначеного нерухомого майна, про що представникам АТ "Сбербанк" було достеменно відомо.

ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" не знало та не отримувало вищезазначеної вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та умов іпотечного договору від АТ "СБЕРБАНК" (код ЄДРПОУ 25959784).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, приватний нотаріус ХМНО Клопотов Станіслав Давидович та приватний нотаріус ХМНО - Азадалієва Яна Миколаївна встановивши, що власником вищезазначеного нерухомого майна є інша юридична: ПАТ "Слобожанський коксовий завод" код ЄДРПОУ 40457196 повинні були відмовити в АТ СБЕРБАНК код 25959784 у вчиненні відповідних реєстраційних дій.

Отже, державну реєстрацію за АТ СБЕРБАНК код ЄДРПОУ 25959784 права власності на спірні об`єкти нерухомості проведено без дотримання положень статей 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому рішення приватного нотаріуса ХМНО Клопотова Станіслава Давидовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48862222 від 25.09.2019р. та рішення приватного нотаріуса ХМНО Азадалієвої Яни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49146029 від 12.10.2019р., є незаконними.

14 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/8068/16-ц, провадження № 61-5164св18 досліджував підстави та умови належності "згоди" іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя) та зробив наступні правові висновки: "Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Відповідно до частини другої, третьої статті 37 ЗУ "Про іпотеку", рішення про реєстрацію права власності іпотекодежателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Аналіз наведених положень статей 17.33.36.37 ЗУ "Про іпотеку" дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншій особі (іпотекодержателю), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні ст. 388 ЦК України."

12 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18) залишила без змін постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 року, якою було задоволено апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: запит про право власності № 13805484, вчинений 16 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 березня 2016 року про реєстрацію права власності в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру за юридичною особою. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: "Разом із тим, відповідно до пункту 4.2.1 звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання можливе у порядку, встановленому статтею 37 Закону. Суд апеляційної інстанції встановив, що під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність юридичної особи укладено не було, а особа, як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю. За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, надання такого договору нотаріусу та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з якими закон пов`язує можливість переходу права власності, дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за юридичною особою права власності на спірну квартиру, власником якої залишалась позивачка, не можна вважати законними".

Таким чином, дії приватного нотаріуса Клопотова С.Д., який, згідно наявної в органу досудового розслідування інформації, діяв за попередньою змовою та за вказівкою начальника Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 , що полягали у переоформленні нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок яких право власності на цілісний майновий комплекс коксового заводу перейшло від ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" до АТ "Сбербанк", є протиправними та містять в собі ознаки зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди.

Таким чином, враховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування виникла необхідність отримання належним чином завірених копії всіх документів виконавчого провадження (в т.ч. і документів, що стали підставою для відкриття виконавчого провадження), в якому боржником є ПрАТ «Харківський коксовий завод», яке відкрите приватним виконавцем ОСОБА_4, що здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1).

На підставі викладеного слідчий просить задовольнити клопотання.

З огляду на наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей та документів, зазначених у клопотанні, розгляд даного клопотання суд вважає за необхідне проводити відповідно до ч. 2 ст.163 КПК України, без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Слідчий в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Судом встановлено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019170000000963 від 11.10.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за заявою директора ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» ОСОБА_1 про те, що начальник Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, надала вказівки приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Клопотову С.Д. здійснити протиправні реєстраційні дії з переоформлення нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок яких право власності на цілісний майновий комплекс коксового заводу перейшло від ПрАТ «Слобожанський коксовий завод» до АТ «Сбербанк», що призвело до рейдерського захоплення підприємства. Вказані протиправні дії вчинялися за попередньою змовою з приватним виконавцем ОСОБА_4 та іншими, невстановленими наразі в ході досудового розслідування особами.

Стаття 163 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Частиною 7 ст. 163 КПК України також передбачено, що слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

В судовому засіданні слідчим доведено, що інформація перебуває у володінні приватного виконавця ОСОБА_4, та вказана інформація, сама по собі має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні може сприяти розкриттю кримінального правопорушення, встановленню обставин та мати доказове значення у справі. Іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою вищевказаної інформації, неможливо.

Особа, зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана згідно з ч. 1 ст. 165 КПК надати тимчасовий доступ до визначених в ухвалі речей або документів особі, вказаній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 159-166, 167, 372 КПК України, , -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Надати слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Кравченко Тетяні Олександрівні, Алехіній Катерині Олегівні, Шереметі Роману Руслановичу, Папу Віктору Васильовичу, Харченко Ярославі Євгеніївні, Момот Валерії Олексіївні, Шингарьову Денису Олександровичу, Удовиченку Вадиму Анатолійовичу, Маслову Денису Борисовичу, Либаню Антону Михайловичу,дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю зробити їх копії, які перебувають у володінні приватного виконавця ОСОБА_4, (посвідчення № 0127 від 17.11.2017), що здійснює свою діяльність за адресою: вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039 (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1) документів виконавчого провадження (в т.ч. і документів, що стали підставою для відкриття виконавчого провадження), в якому боржником є ПрАТ «Харківський коксовий завод», яке відкрите приватним виконавцем ОСОБА_4

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Строк дії ухвали не може перевищувати одного місяця з дня її постановлення.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл про проведення обшуку згідно з положеннями кримінально-процесуального кодексу України з метою відшукування та вилучення зазначених документів.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду, передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Заперечення на дану ухвалу може бути подано під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя А.М. Чуванова