Ухвала суду № 85874536, 26.11.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/689/19

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.

суддів: Бондаренко О.І., Ганкіної І.А.,

секретар судового засідання Манюк Л.В.

за участю:

прокурора Карнауха О.П.,

представника потерпілої особи Войтенко А.Е.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Данича О.С.,

захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Долженко О.М.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінального провадження по обвинувальному акту, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020000000142 від 17.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб на підставі ст. 331 КПК України, посилаючись на те, що стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується до завершення судового розгляду, проте ризики, які були підставою для обрання та продовження даного запобіжного заходу не змінилися. Вважає, що запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстави для його зміни чи скасування відсутні, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків та інших обвинувачених, які ще не були допитані, проживає в прикордонній області, а тому наявні більші ризики щодо можливого переховування обвинуваченого від суду, та при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив встановити відповідний розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Данич О.С. в судовому засіданні щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_1 заперечували, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 має сталі соціальні зв`язки, двох малолітніх дітей, його матір хворіє та потребує сторонньої допомоги, намір обвинуваченого переховуватися від суду не доведено та у випадку звільнення з під варти обвинувачений матиме можливість працевлаштуватися в ФОП ОСОБА_4 , про що захисник надав суду відповідні документи. За таких обставин просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Представник потерпілої особи Войтович А.Е. при вирішенні даного клопотання підтримав позицію прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Долженко О.М. заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_1 , оскільки не вбачають підстав для тримання ОСОБА_1 під вартою, вважають, що достатнім буде застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого. Їх позицію підтримав в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися.

Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши наявні в суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1. ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Матеріалами справи доведено, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих осіб та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує також вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, згідно наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Та згідно обвинувального акту, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 , становить більше 1 млн. грн.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На даному етапі судового розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Тобто надані стороною захисту документи на підтвердження зміни обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність підстав для продовження обраного раніше запобіжного заходу, не свідчать про їх вплив на можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих осіб, свідків, інших обвинувачених. Зобов`язання особи працевлаштувати обвинуваченого не має зобов`язального впливу на поведінку самого обвинуваченого, оскільки не встановлює взаємного обов`язку для нього, та хвороба матері обвинуваченого не є достатньою, на думку суду, обставиною, яка переважує інші ризики, встановлені судом при вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства(рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Обсяг обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні вказаних в обвинувальному акті злочинів свідчить про їх суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені ризики відпали, враховуючи як тяжкість пред`явленого обвинувачення, його об`єм, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 , а також зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочато, потерпілі та свідки ще не допитані. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування обвинуваченим ОСОБА_1 під вартою до суду не надходило.

Тому, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, враховуючи п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає виправданим тримання ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку колегії суддів, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з залишенням попереднього розміру застави в сумі 552 300 грн.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Данича О.С. про зміну раніше обраного запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 25.01.2020 включно.

Залишити ОСОБА_1 встановлену заставу в розмірі 552 300 грн., які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

прибувати на виклики суду за першою вимогою;

не відлучатись з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;

повідомляти суду про зміну місця проживання, роботи або навчання;

утриматись від спілкування з особами, які являються потерпілими, свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на ОСОБА_1 , визначити термін їх дії строком два місяці.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Данича О.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: Т.Ю. Васильєва

Судді: О.І. Бондаренко

І.А. Ганкіна