Рішення № 85862236, 25.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3074/19

РІШЕННЯ

іменем України

25 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2.00 га. для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, оформлену листом від 10.09.2019 року за №Д-9775/0-4349/0/95- 19 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно належним чином розглянути звернення ОСОБА_1 про падання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та прийняти обґрунтоване рішення в межах, в спосіб встановлених законом України та встановлених судом обставин в даній адміністративній справі.

Також просить встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області рішення суду, яким зобов`язати протягом встановленого судом терміну подати звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не вказавши жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Позивач, вважає таку бездіяльність відповідача, як відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

На адресу суду від представника відповідача 23.10.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає, що зазначені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За результатами розгляду заяви позивача та доданих матеріалів Головним управлінням правомірно надано відповідь позивачу листом від 10.09.2019 № Д-9775/0-4349/0/95-19, в якому зазначалося, що земельна ділянка, з приводу якої позивач звернувся, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності з угіддями на ній - пасовище та передбачена для сінокосіння і випасання худоби, а тому, на думку відповідача, надання даної земельної ділянки є можливим лише в користування на умовах оренди, а не у приватну власність.

Згідно інформації, наданої Відділом у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.09.2019 № 1391/407-19-0.23 спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з угіддями на ній - пасовище, цільове призначення 01.08 для сінокосіння і випасання худоби.

Вищезазначене підтверджується викопіюванням, яке погоджене Головою Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, кадастровий квартал 6821588800:04:052.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.09.2019 № Д-9775/0-4349/0/95-19 позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви. У вказаному листі відповідач зазначив, запитувана земельна ділянка згідно інформації, наданої Відділом у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.09.2019 №1391/407-19-0.23 спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з угіддями на ній - пасовище, цільове призначення 01.08 для сінокосіння і випасання худоби. Зазначив, що підстав для задоволення такої заяви, немає, однак така земельна ділянка може бути надана громадянам лише на умовах оренди.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у спірних правовідносинах врегульовано Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини сьомої вказаної вище статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідач в своїй відмові ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не навів жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, та зокрема не надав належних доказів, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з угіддями на ній - пасовище, цільове призначення 01.08 для сінокосіння і випасання худоби.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього слідує, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Пункт 2 частини 2 статті 245 КАС України визначає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд звертає увагу, що в процесі судового розгляду спору відповідач не довів правомірність відмови викладеної у формі листа від 10.09.2019 за № Д-9775/0-4349/0/95-19.

А тому, враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд вважає, що за для повного та всебічного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду з позовною заявою, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у формі листа від 10.09.2019 за № Д-9775/0-4349/0/95-19 щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради, Деражнянського району, Хмельницької області.

Крім того, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Враховуючи наведене, суд також звертає увагу відповідача, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року № 815/3799/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує наступне.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) виклав окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення № 333).

За змістом пункту 8 Положення №333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Разом з тим, відмова Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки видана у формі листа, а не у формі наказу, як то передбачено пунктом 8 Положення №333, на думку суду, не свідчить про вчинення відповідачем дій, які оскаржує позивач.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У даному випадку, зважаючи на недотримання відповідачем вимог законодавства щодо форми та змісту відмови у наданні дозволу, з метою забезпечення ефективного способу захисту порушеного права позивача, при цьому не обмежуючи варіативність поведінки відповідача, суд вважає, що необхідно визнати протиправною відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для введення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.09.2019 за № Д-9775/0-4349/0/95-19 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача по суті відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача, відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області рішення суду, яким зобов`язати протягом встановленого судом терміну подати звіт про його виконання суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, з вказаного положення слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є прерогативою суду і висновок про необхідність вчинення даної дії має робити виключно суд в провадженні якого знаходиться відповідна справа та за наслідками її розгляду.

В даному випадку, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням винесеного рішення, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували на те, що відповідач ухилятиметься від його виконання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити, шляхом визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформленої листом від 10.09.2019 за № Д- 9775/0-4349/0/95-19, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , та прийняти відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України рішення про надання дозволу або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у формі листа від 10.09.2019 за № Д-9775/0-4349/0/95-19 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та прийняти відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України рішення про надання дозволу або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39767479)

Головуючий суддя О.П. Шевчук