Рішення № 85861908, 18.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 р. справа № 520/7695/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача - Букіна О.С., представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.2019 р. № 0015251-5306-2023-16, 0015251-5306-2023-17, № 0015251-5306-2023. прийняті заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області І.А. Сагайдак, про застосування до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) штрафних санкцій на загальну суму 108 297,59 (сто вісім тисяч двісті дев`яносто сім гривень) 59 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у власності позивача дійсно перебуває житловий будинок загальною площею 540,3 кв.м. Разом із тим, житлова площа даного будинку становить лише 87,50 кв.м., натомість інша частина будинку площею 359,09 кв.м. є технічними приміщеннями та мала б оподатковуватись за ставкою 0%, встановленою для нежитлових будівель. Крім того, представник позивача не заперечує наявність у позивача обов`язку сплати податку, однак не погоджується із проведеним розрахунком. Зокрема зазначає, що в розрахунку грошового зобов`язання, контролюючим органом не було враховано необхідність зменшення бази оподаткування на 120 кв. м. Також, посилаючись на положення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, якими закріплений принцип презумпції правомірності рішень платника податку, представник позивача вказує, що податкова пільга в розмірі 120 кв. м. має застосовуватись саме до житлової площі, оскільки жодних застережень з цього приводу ПК України не містить.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкту оподаткування, тобто житлового будинку. Натомість передбачена рішенням Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ставка податку в розмірі - 0% стосується господарських будівель, що є відмінним від нежитлових чи господарських приміщень.

У судовому засіданні 18.11.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ДФС прийнято стосовно ОСОБА_1 податкові повідомлення - рішення, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2016-2018 роки, а саме:

1) № 0015251-5306-2023-16 від 11.04.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 36583, 47 грн.;

2) № 0015251-5306-2023-17 від 11.04.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 35759,68 грн.;

3) № 0015251-5306-2023 від 11.04.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухомае майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у розмірі 35953,44 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями суб`єкта владних повноважень, звернувся до ДФС України зі скаргою від 07.05.2019 року.

Рішенням від 27.05.2019 року № 4142/К/99-99-11-05-01-25 продовжено розгляд скарги ОСОБА_1 .

Рішенням від 04.07.2019 року № 5435/К/99-99-11-05-01-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 11.04.2019 року № 0015251-5306-2023-16, № 0015251-5306-2023-17, № 0015251-5306-2023 - без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Вказаним Законом запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Суд звертає увагу, що приписами статті 10 Податкового кодексу України, передбачено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість, є податок на майно, який складається із 3 різних податків, кожен із різними елементами податку як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінного від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Законом №71-VIII з 2016 року розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості з урахуванням таких особливостей:

за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;

за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Отже, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, до 31.03.2014 була житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в т.ч. його часток.

Проте, з 01.04.2014 об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, є загальна площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток.

Підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України надає право сільським, селищним, міським радам встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об`єкт/об`єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Таким чином, суд зазначає, у 2016 році фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Отже з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що базою оподаткування є саме загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів направо власності.

При цьому, норми чинного законодавства не містять посилань на те, що контролюючим органом під час нарахування податку на нерухоме майно має враховуватись саме житлова площа такого нерухомого майна, як база оподаткування, з огляду на що суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність обчислення податку на нерухоме майно, виходячи виключно з жилої площі будинку.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було надано до контролюючого органу разом зі скаргою на податкові повідомлення - рішення, документів на підтвердження виведення площі будинку з житлового призначення в нежитлове, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що податковим органом помилково враховано площу допоміжних (нежитлових) приміщень до бази оподаткування житлової нерухомості позивача, що призвело до невірного розрахунку податку.

Відповідно до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (житловий будинок), загальною площею 540,3 кв.м за адресою АДРЕСА_2 .

За приписами абзацу «а» підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Із наведеного слідує, що у разі перебування у власності фізичної особи одного об`єкта нерухомості (житлового будинку) податок обчислюється виходячи із загальної площі такого об`єкта, зменшеної відповідно до податкової пільги, та відповідної ставки податку.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.04.2018 по справі №802/1757/16-а.

Стосовно посилань представника позивача на те, що житлова площа належного позивачу будинку становить лише 87,50 кв.м., яку в повному обсязі покриває податкова пільга в 120 кв. м., натомість решта 359,09 кв.м. нежитлових приміщень будинку мають оподатковуватись за ставкою 0 %, встановленою для нежитлової нерухомості відповідно до п. 6.4 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Малоданилівської селищної ради Дернаівського району Харківської області, яке затверджене рішенням VI сесії VII скликання, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту14.1.129-1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

В даному випадку, представник позивача зазначає, що нежитлові приміщення, наявні у належному позивачу житловому будинку, мають оподатковуватись за ставкою податку для господарських (присадибних) будівель (0,01%), оскільки поняття будівлі та приміщення за своїм змістом є ідентичними.

Разом із тим, суд не приймає до уваги вказане посилання представника позивача, оскільки будівлею є вид споруди, що складається з опорних та обгороджувальних або сполучених (опорно-обгороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, які призначено для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, тощо, тоді як приміщенням є частина внутрішнього об`єму будівлі.

Таким чином, віднесення до господарських будівель, які є окремими спорудами, нежитлових приміщень, які є невід`ємною частиною житлового будинку, на переконання суду, є необґрунтованим.

Також, суд критично оцінює посилання представника позивача на положення п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України в обґрунтування мотивів необхідності застосування податкової пільги в 120 кв. м. саме до житлової площі, оскільки, як уже зазначалось судом вище, базою оподаткування є загальна площа житлового будинку, а тому і пільга застосовується до загальної площі будинку, шляхом зменшення бази оподаткування на 120 кв. м.

Cтосовно нарахування контролюючим органом у складі податку на майно, відмінного від земельної ділянки, 25 000 грн., то відповідно до пп. 266.7.1 «г» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України 25 000 грн. є збільшенням податку на майно на кожен об`єкт нерухомості, який розрахований відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, тобто відповідно до регіональних Положень визначення зазначеного податку, зокрема, розміру ставки, бази оподаткування, пільги по сплаті місцевого податку тощо.

З наведеного вбачається, що обов`язковим для місцевих рад є встановлення податку на майно з урахуванням положень підпунктів "а"-"г" п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України.

Збільшення податку в разі наявності об`єкту нерухомості, площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), на 25000 гривень на рік відбувається на підставі норм Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз статті 266 Податкового Кодексу України дає підстави для висновку про субсидіарне застосовування контролюючими органами положення п.п. "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового Кодексу України при обчисленні суми податку.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 15.03.2019 року по справі №814/2615/17.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки має враховувати передбачену ст. 266 ПК України пільгові 120 кв.м. (для житлового будинку) та збільшення податку на 25000 грн. на рік - у разі наявності об`єкту нерухомості, площа якого перевищує 500 квадратних метрів (для будинку).

Також, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.п. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Доказів того, що позивач або його представник реалізували своє право на звернення до контролюючого органу в порядку п.п. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України, матеріали справи не містять.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ГУ ДФС у Харківській області було здійснено нарахування податку на всю площу нерухомого майна ОСОБА_1 у розмірі 540 кв.м. (тобто без застосування пільгового зменшення площі нерухомого майна у розмірі 120 кв.м.), оскільки як з`ясовано судом з арифметичного розрахунку спірних повідомлень - рішень, такий розрахунок був проведений з площі нерухомого майна позивача саме площею 420,3 кв.м.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності донарахування контролюючим органом спірних сум земельного податку з фізичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 11.04.2019 р. № 0015251-5306-2023-16, 0015251-5306-2023-17, № 0015251-5306-2023.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем встановленого підпунктом 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України строку надіслання спірного податкового повідомлення-рішення (згідно з вказаною нормою має бути надіслане до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком)), з огляду на те, що вказані обставини не є достатньою та самостійною підставою для скасування оскаржувани податкових повідомлень-рішень, оскільки у цьому випадку платник не звільняється від обов`язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 25.03.2019 року по справі №823/225/16.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.