Рішення № 85855412, 14.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/844/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Лазебного Д.В.,

представника відповідача - Кінаш Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2016 року Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (надалі по тексту - позивач, СП "ПГНК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001171618 від 30 березня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Карлівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області з порушенням підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та принципу стабільності оподаткування, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 року № 1621-VII та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII, якими внесені зміни та згодом закріплені на постійній основі нові ставки податку, були прийняті пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито, а також закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

22.07.2016 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначав, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України, яким окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату. Також розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України містять приписи щодо ставок плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, які мають проміжний, тимчасовий характер, розраховані на певний період правового регулювання відносин та встановлюють правовий режим відносин на певний час, а отже відсутні будь-які суперечності між нормами Податкового кодексу України. Спірне податкове повідомлення-рішення винесено у зв`язку з тим, що позивачем направлено декларацію з рентної плати за 4 квартал 2015 року (вх. № 9275371119 від 08.02.2016), у якому застосовано ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірах, відмінних від визначених в пункті 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань /а.с. 53-54, т.1/.

Ухвалою від 31 серпня 2016 року провадження у справі зупинено до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі №2015-11 /а.с. 214-215, т.1/.

Не погодившись з даною ухвалою, відповідач оскаржив її.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задоволено частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року по справі № 816/844/16 змінено в частині мотивів та підстав зупинення провадження у справі, в іншій частині - залишено без змін /а.с. 97-99, т.2/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року касаційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишено без задоволення. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - залишено без змін /а.с. 124-126, т.2/

Ухвалою суду від 11.10.2019 поновлено провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, замінено відповідача у справі Карлівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Полтавській області /а.с. 183-184, т.2/.

23.10.2019 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просив задовольнити позовну заяву Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Р" №0001171618 від 30 березня 2016 року /а.с. 192-194, т.2/.

Також, 23.10.2019 представником позивача подано до суду заяву про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, відповідно до якої просив надати позивачу п`ятидений строк після ухвалення рішення по суті вимог для подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АО "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" з метою захисту інтересів позивача, а також доказів на підтвердження виконаних робіт та наданих послуг /а.с. 196-199, т.2/.

Крім того, 23.10.2019 представником позивача долучено до матеріалів справи письмові пояснення, відповідно до яких наголошено про невідповідність основним принципам оподаткування підвищення ставки плати за користування надрами для видобування природного газу з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, до 55 %. Зазначено про викладення аналогічної позиції у постановах Верховного Суду. На підтвердження вимог у порядку ст. 104 КАС України позивачем отримано висновок експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення комісійної судової експертизи, що долучено до матеріалів справи. Також, звернув увагу суду на єдність практики Європейського суду з прав людини, згідно якої стягнення податків на підставі вочевидь необґрунтованих законодавчих актів суперечить статті 1 Конвенції. Крім того, зазначено про неправомірність визначення зобов`язання з рентної плати на підставі висновків акту камеральної перевірки, що також висвітлено у судовій практиці Верховного Суду. В доповнення до викладеного, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано корегуючий коефіцієнт у розмірі 0,55, визначеному положеннями п. 252.22 ст. 252 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.2.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" /а.с. 201-224, т. 2/.

04.11.2019 до суду надійшли доповнення до заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких представник Головного управління ДФС у Полтавській області наполягав на відмові у задоволенні позову, а також зазначив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2019 року у справі № 824/22/19 заява "Джей-Кей-Екс ОйлЕндГес Пі-Ел-Сі" про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення Постійного третейського суду від 06.02.2017 у справі №2015-11 за позовом "Джей-Кей-Екс ОйлЕндГес Пі-Ел-Сі" до держави України, оскаржено в касаційному порядку. Крім того, посилаючись на відсутність у відповідача можливості ознайомитись з рішенням Постійного третейського суду від 06.02.2017 у справі № 2015-11 та надання своїх вмотивованих доводів з урахуванням позиції суду. Також наполягав на залишенні без розгляду заяви позивача при вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі /а.с. 213-215, т.3/.

05.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо рішення Постійного третейського суду від 06.02.2017 у справі №2015-11 та цивільної справи щодо його легалізації /а.с. 216-217, т.3/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" зареєстроване юридичною особою 28.01.1994 року, код за ЄДРПОУ 20041662.

Видами діяльності Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", серед інших, є: 06.10 Добування сирої нафти, 6.20 Добування природного газу.

09.03.2016 головним державним ревізором-інспектором Машівського відділення Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області Дворовенко С.О. проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з рентної плати СП "ПГНК" за 4 квартал 2015 року (вх. № 9275371119 від 08.02.2016) /а.с. 62-65, т.1/, за результатами якої складено акт № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016 (надалі по тексту - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення СП "ПГНК" пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за звітний податковий період - 4 квартал 2015 року у розмірі 47002886,63 грн.

На підставі висновків акту перевірки Карлівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2016 №0001171619, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу на загальну суму 70504329,95 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 47002886,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 23501443,32 грн /а.с. 41-42, т.1/.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1 статті Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 № 1588-VII) до загальнодержавних податків і зборів належала плата за користування надрами.

Відповідно до статті 262 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 № 1588-VII) плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин.

Згідно підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 № 1588-VII) ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів складала 28 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 №1621-VII розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту: "тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах: газу природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів - 55,00 від вартості товарної продукції гірничого підприємства".

Таким чином, Законом України №1621-VII було змінено розмір ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів з 28,00 відсотків до 55,00 відсотків на період з 03.08.2014 до 01.01.2015.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIIІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України, якими окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату.

Так, з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2014 № 71-VIIІ, підпункт 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначає, що до загальнодержавних податків належить рентна плата.

Рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (підпункт 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 251 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIIІ) рентна плата складається з: 251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; 251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; 251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води; 251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; 251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Згідно пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIIІ) ставка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у розмірах: газ природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

До набрання чинності Законом України № 71-VIIІ ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлювалися підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Законом України № 71-VIIІ було об`єднано в один податковий платіж - рентну плату - плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

З цією метою Законом України № 71-VIIІ внесено зміни до статті 9 Податкового кодексу України, в якій закріплюється перелік загальнодержавних податків та зборів, шляхом виключення із переліку плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води; збору за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, а також у статті 251 Податкового кодексу України визначено відповідний склад рентної плати.

Законом України № 71-VIIІ фактично не змінено кількості зборів та плат (податкових платежів), а лише було у інший спосіб розміщено у Податковому кодексі України норми, що регламентували плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу за 4 квартал 2015 року з урахуванням ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме, газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, в розмірі 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

Суд зазначає, що статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України. Фактично йдеться про принципи, на яких ґрунтується у тому числі податкове законодавство. Цілий ряд принципів податкового законодавства є похідними конституційного принципу встановлення податків і зборів виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України).

Одним із таких принципів є принцип стабільності. Він передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відтермінування моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів слід розуміти як гарантію, що надається державою платнику податків для цілей податкового планування і передбачуваності податкового законодавства. Також, затримка моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів, виступає гарантією належного виконання платниками податкового обов`язку. Стабільність елементів податків та зборів забезпечує стале джерело доходів бюджетів різних рівнів.

Принцип стабільності податкового законодавства передбачає обов`язкове дотримання двох заборон:

1) заборона внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки;

2) заборона зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

Згідно із статтею 7 Податкового кодексу України до елементів податків і зборів відноситься, зокрема, ставка податку та збору.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Законодавцем поставлений знак рівності між "збором", "платою" та "внеском".

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Системний аналіз статті 3 Бюджетного кодексу України дає можливість дійти висновку, що під "бюджетним роком" слід розуміти бюджетний період, встановлений для бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Таким чином, заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року слід розуміти як заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом поточного бюджетного періоду.

Закон України №1621-VII було прийнято 31 липня 2014 року, тобто за 5 місяців до початку нового бюджетного періоду, а набрав він чинності 03 серпня 2014 року - протягом 2014 бюджетного року. У свою чергу Закон України № 71-VIIІ було прийнято 28 грудня 2014 року, тобто за 3 дні до початку нового бюджетного періоду (набрання чинності 01 січня 2015 року).

Закон України № 71-VIIІ надав постійного характеру ставкам рентної плати, вперше запровадженим Законом України №1621-VII на період до 01.01.2015.

Враховуючи вищевикладене, зміни до ставок податку (збору), які були внесені Законами України №1621-VII та № 71-VIIІ у 2014 році менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (01.01.2015 року), можуть застосовуватись у відповідності до принципу стабільності оподаткування лише з 2016 року. У такому разі буде виконано умову підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначена правова позиція суду щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 20.03.2018 по справі №804/1473/17, від 07.03.2018 по справі №806/622/16, від 24.09.2019 у справах № 826/11330/16 та № 820/1198/16.

Крім іншого, суд наголошує на тому, що пунктом 7.3. статті 7 Податкового кодексу України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, зокрема на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у нормах права, а саме - у положеннях Податкового кодексу України, процитований принцип є елементом правового регулювання. Зазначений принцип не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов`язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов`язаної з виникненням об`єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов`язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов`язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

У пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку, відповідно до якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В той же час, ні Закон України №1621-VII, ні Закон України № 71-VIIІ, не є законами, якими вносились зміни виключно до Податкового кодексу України, як про це йдеться у п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, застосовані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення положення Закону № 71-VIIІ (положення Податкового кодексу України в редакції Закону № 71-VIIІ) у їх взаємозв`язку із змістом процитованих вище положень Податкового кодексу України, зокрема положень пп. пп. 4.1.4., 4.1.9. п. 4.1. ст. 4, ст. ст. 1, 7, 26, пп. 263.9.1. п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України, на переконання суду, припускали неоднозначне трактування прав та обов`язків платника плати за користування надрами, яким був і позивач.

Посилання позивача на існування у нього відповідно до пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України в умовах набуття чинності Законом № 71-VIIІ права на незмінюваність ставок податків протягом бюджетного року, як одночасно і обов`язку здійснювати декларування та сплату податків відповідно до правила, за яким податки та збори, їх елементи протягом бюджетного року не змінюються, нормативно підтверджується.

Зазначене вказує на те, що приймаючи рішення про декларування податкових зобов`язань з плати за користування надрами та застосування нижчих ставок оподаткування, які діяли протягом бюджетного року та до прийняття Закону № 71-VIIІ (в порушення 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 та п.7.3. ст.7 ПКУ), позивач діяв на підставі закону, а саме, зокрема положень пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4, пп. 263.9.1. п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України. Прийняте ж відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в умовах коли норми Податкового кодексу України допускали прийняття позивачем рішення та застосування незмінюваних ставок плати за користування надрами, що встановлено судом, додатково підтверджують наявність неоднозначного підходу в тлумаченні норм Податкового кодексу України.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника (позиція Суду викладена у рішеннях «Сєрков проти України» (serkov v.Ukraine), «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (SHCOKIN v. UKRAINE)), а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника, а саме - позивача.

Згідно розрахунку №249 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини до податкової декларації з рентної плати від 08.02.2016, позивачем розраховано податкове зобов`язання за 4 квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 12 розрахунку), у зв`язку з чим податкове зобов`язання з вказаного платежу складає 48743734,28 грн /а.с. 234-238, т.2/.

Таким чином, позивачем було правомірно визначено розмір податкового зобов`язання за вказаним платежем за 4 квартал 2015 року з урахуванням ставки відповідно до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Додатково позивачем зазначено, що відповідачем при проведенні камеральної перевірки, не було враховано корегуючий коефіцієнт у розмірі 0,55, враховуючи положення п. 252.22 ст. 252 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.2.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом".

Надаючи оцінку такому твердженню, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 252.22 ст. 252 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла починаючи з 13.03.2015 та до 31.12.2015, тобто, на момент виникнення спірних правовідносин) до ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючі коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування, зокрема:

Видобування запасів природного газу, що не відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті, ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане платником рентної плати за рахунок власних коштів - 0,97;

Видобування запасів природного газу, що не відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті, із свердловин, у тому числі під час дослідно-промислової експлуатації (геологічного вивчення), які внесені до Державного реєстру нафтових та газових свердловин після 1 серпня 2014 року (протягом двох років з дати внесення таких свердловин до зазначеного Реєстру) - 0,55.

При цьому, п. 252.24 тієї ж статті 252.24 встановлено, що платник рентної плати або уповноважена особа, які у податковому (звітному) періоді видобули природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) та реалізували суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування ресурсу природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що використовується для потреб населення, визначають у податковій декларації податкові зобов`язання з урахуванням обсягів, визначених в актах приймання-передачі, та обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу на технічні операції з видобування та підготовки до транспортування. Акти приймання-передачі оформляються відповідно до типових договорів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у нафтогазовому комплексі, про реалізацію природного газу у податковому (звітному) періоді, в якому такий газ був видобутий, та не пізніше 8 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, підписуються платником рентної плати або уповноваженою особою та уповноваженим суб`єктом на підставі укладених ними господарських договорів.

Обсяги виробничо-технологічних витрат природного газу на здійснення технічних операцій з видобування та підготовки до транспортування (у тому числі нафтового (попутного) газу), зазначеного в абзаці першому цього пункту, визначаються пропорційно до питомої ваги обсягів такого природного газу, реалізованого уповноваженому суб`єкту, в загальному обсязі природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що підлягає оподаткуванню, зменшеному на обсяг виробничо-технологічних витрат такого природного газу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (в редакції, чинній на момент виникнення на спірних правовідносин) Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб`єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов`язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що коригуючий коефіцієнт 0,55 протягом 2015 року міг бути застосований до ставок рентної плати за користування надрами для видобування запасів природного газу, який (газ, у тому числі нафтовий (попутній) газ) не був реалізований Національній акціонерній компанії "Нафтогаз Україии", та видобувався із свердловин, у тому числі під час дослідно-промислової експлуатації (геологічного вивчення), які внесені до Державного реєстру нафтових та газових свердловин після 1 серпня 2014 року.

При цьому, строк застосування відповідного коригуючого коефіцієнту становить два роки з дати внесення таких свердловин до зазначеного Реєстру.

Податкова декларація (вх. № 9275371119 від 08.02.2016) з рентної плати, що була предметом перевірки, подана за 4 квартал 2015 року по Єлизаветівському родовищу, на території якого в 2015 році була розташована свердловина за № 303.

У відповідності до паспорту свердловини № 303 (паспорт свердловини № 62081), дані щодо неї (свердловини) були внесені до Державного реєстру нафтових та газових свердловин після 01.08.2014, а саме: 27.10.2014. Вказане вище також підтверджується Довідкою про внесення свердловини за № 303 до Реєстру нафтових та газових свердловин за підписом директора Державного інформаційного геологічного фонду України Примушко С.І. /а.с. 78-84, т.3/.

Позивачем також підкреслено, а відповідачем не спростовано, що газ, видобутий зі свердловини за №303 не був реалізований Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України".

За таких обставин, суд поділяє позицію СП "ПГНК", що до ставок рентної плати користування надрами для видобування запасів природного газу, який (газ, у тому числі нафтовий (попутній) газ) було видобуто Позивачем зі свердловини за № 303, при проведенні камеральної перевірки не вірно застосований Податковою інспекцією коригуючий ефіцієнт 0,97 та ставка податку на рівні 55 %, як про те зазначено в Акті перевірки.

Відповідно, в разі застосування ставки рентної плати на рівні 55 % (як це визначає в Акті камеральної перевірки відповідач), за користування надрами для видобування запасів природного газу (будь-якого походження), видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, зі свердловини за № 303, та коригуючого коефіцієнту 0,55 (який мав бути застосований на відміну від 0,97), розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (вуглеводневої сировини/природного газу) зі свердловини за № 303 за 4 квартал 2015 року за арифметичним підрахунком мав би складати - 17145798,25 грн, що в свою чергу на не відповідає сумі донарахування, зробленого контролюючим органам в акті камеральної перевірки.

Правомірність визначення позивачем розміру податкового зобов`язання за вказаним платежем в межах спірних правовідносин також підтверджується Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 16619/16792/16793 від 30.09.2019 /а.с. 24-36, т.3/.

Так, на вирішення дослідження комісійної судової економічної експертизи поставлені, крім іншого, такі питання:

1) Чи підтверджено нормативно та документально висновки Акту камеральної перевірки Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за №000042/16-19/20041662 від 09.03.2016 про заниження Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, з урахуванням Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А.М. Котенко ?

2) Чи підтверджена нормативно та документально сума грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, збільшена Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" на підставі ППР № 0001171619 від 30.03.2016, що винесено на підставі Акту камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, з урахуванням Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А.М. Котенко ?

3) Чи підтверджена нормативно та документально сума штрафних санкцій, нарахована Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" на підставі ППР № 0001171619 від 30.03.2016, за заниження податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, про що зазначене в Акті камеральної перевірки №000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, з урахуванням Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А.М. Котенко ?

4) Чи вірно розраховано Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, що вказаний в Податковій декларації з рентної плати за 4 квартал 2015 року, яка зареєстрована за вх. № 9275371119 від 08.02.2016, та був предметом перевірки за Актом камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, з урахуванням Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А.М. Котенко ?

5) Чи відповідає визначений та задекларований Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, що вказаний в Податковій декларації з рентної плати за 4 квартал 2015 року, яка зареєстрована за вх. № 9275371119 від 08.02.2016, та був предметом перевірки за Актом камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, наданим документам, а також вимогам Податкового кодексу України та іншого законодавства України, з урахуванням Висновку науково- правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А.М. Котенко ?

6) Який розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року мав бути встановлений Карлівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" за наслідками проведення камеральної перевірки, результати якої оформлені Актом камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, у випадку застосування ставки рентної плати на рівні 55 %, за користування надрами для видобування запасів природного газу (будь-якого походження), видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, зі свердловини за № 303, та коригуючого коефіцієнту 0,55?

Відповідно до висновків за результатами експертного дослідження встановлено, зокрема, наступне:

По першому питанню:

В обсязі наданих на дослідження документів, виходячи з правової позиції викладеної в Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом доктора юридичних наук, професора, проректора з наукової роботи Університету митної справи та фінансів, члена Наукової ради (секція "Право") Міністерства освіти і науки України Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті 1 застосуванні законів з питань оподаткування за підписом Завідувача кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого МЛ. Кучерявенко, висновки акту за № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з рентної плати СП "Полтавська газонафтова компанія" за 4 квартал 2015 року (вх. № 9275371119 від 08.02.2016)" щодо недотримання вимог п.252.20 ст. 252 ПКУ, в частині заниження податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за звітний податковий період - 4 квартал 2015 року у розмірі 47002886,63 грн - не підтверджуються.

По другому питанню:

В обсязі наданих на дослідження документів, виходячи з правової позиції викладеної в Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом доктора юридичних наук, професора, проректора з наукової роботи Університету митної справи та фінансів, члена Наукової ради (секція "Право") Міністерства освіти і науки України Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті 1 застосуванні законів з питань оподаткування за підписом Завідувача кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого М.П. Кучерявенко, висновки акту за № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з рентної плати СП "Полтавська газонафтова компанія" за 4 квартал 2015 року (вх. № 9275371119 від 08.02.2016)" щодо недотримання вимог п.252.20 ст. 252 ПКУ, в частині заниження податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за звітний податковий період - 4 квартал 2015 року у розмірі 47002886,63 грн - не підтверджуються. При цьому, у разі не підтвердження висновків акту перевірки за № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, застосування штрафних санкції та винесення ППР - не обґрунтоване.

Однак надання оцінки ППР № 0001171619 від 30.03.2016, яке винесено начальником ДФС, на підставі Акту камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016 в частині встановлення суми грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, збільшеної СП "Полтавська газонафтова компанія" та застосування сум штрафних санкцій - передбачає надання оцінки дій посадових осіб ДФС, що не відноситься до компетенції експертів - економістів.

По третьому питанню:

В обсязі наданих на дослідження документів, виходячи з правової позиції викладеної в Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом доктора юридичних наук, професора, проректора з наукової роботи Університету митної справи та фінансів, члена Наукової ради (секція "Право") Міністерства освіти і науки України Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом Завідувача кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого М.П. Кучерявенко, висновки акту за № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з рентної плати СП "Полтавська газонафтова компанія" за 4 квартал 2015 року (вх. № 9275371119 від 08.02.2016)" щодо недотримання вимог п.252.20 ст. 252 ПКУ, в частині заниження податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за звітний податковий період - 4 квартал 2015 року у розмірі 47002886,63 грн - не підтверджуються. При цьому, у разі не підтвердження висновків акту перевірки за № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, застосування штрафних санкції та винесення ППР - не обґрунтоване.

По четвертому питанню:

Відповідно до результатів дослідження по першому питанню, визначено, що розрахунок СП "Полтавська газонафтова компанія" розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, що вказаний в Податковій декларації з рентної плати за 4 квартал 2015 року, яка зареєстрована за вх. № 9275371119 від 08.02.2016, та був предметом перевірки за Актом камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, з урахуванням Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А .М. Котенко - не суперечить вимогам Податкового кодексу України.

По п`ятому питанню:

Відповідно до результатів дослідження по першому питанню, визначений та задекларований СП "Полтавська газонафтова компанія" розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, що вказаний в Податковій декларації з рентної плати за 4 квартал 2015 року, яка зареєстрована за вх. № 9275371119 від 08.02.2016, та був предметом перевірки за Актом камеральної перевірки № 000042/16-19/20041662 від 09.03.2016, з урахуванням Висновку науково-правової експертизи від 07.06.2018 за підписом Д.В. Приймаченка та Правового висновку щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті і застосуванні законів з питань оподаткування за підписом М.П. Кучерявенко та А .М. Котенко , не суперечить наданим документам, а також вимогам Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

По шостому питанню:

Відповідно до результатів дослідження, в разі застосування ставки рентної плати на рівні 55% за користування надрами для видобування запасів природного газу (будь-якого походження), видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, зі свердловини за № 303, та коригуючого коефіцієнту 0,55, розмір податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (вуглеводневої сировини/природного газу) зі свердловини за № 303 за 4 квартал 2015 року по СП "Полтавська газонафтова компанія" розрахункове складатиме - 17145798,25 грн.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною першою статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд не знаходить підстав для відхилення наданого позивачем висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 16619/16792/16793 від 30.09.2019.

При цьому суд наголошує, що не підлягають оцінці матеріали наукових досліджень, що долучені до справи представниками позивача, оскільки останні містять суб`єктивну думку осіб, що їх склали, а оцінка доказів в межах предмету спору в силу положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється виключно судом.

Виходячи з викладеного, судовим розглядом встановлено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2016 № 0001171619, однак, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд не погоджується з твердженнями позивача про неправомірність встановлення контролюючим органом заниження зобов`язань саме камеральною перевіркою без проведення відповідної документальної перевірки СП "Полтавська газонафтова компанія", з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об`єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Отже, об`єктом камеральної перевірки є виключно податкова звітність платника та дані інших систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, при цьому метою камеральної перевірки є виявлення у поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, що призвели до заниження чи завищення податкового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.06.2018 по справі 803/552/17 (провадження № К/9901/41538/18), від 21.06.2018 по справі №813/448/17 (провадження №К/9901/40417/18) та застосовується судом при вирішенні даної справи згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки, предметом вказаної перевірки була виключно податкова звітність СП "Полтавська газонафтова компанія" та дані інших систем електронного адміністрування, якою встановлено арифметичну та методологічну помилки у застосуванні ставок рентної плати за користування надрами для видобування природного газу.

Враховуючи те, що у податкового органу під час проведення камеральних перевірок була наявна необхідна податкова звітність позивача, що свідчила, на думку відповідача, про порушення податкового законодавства, підстави для направлення запиту, про необхідність якого зазначає позивач, до платника податків щодо надання пояснень та документальних підтверджень у відповідача були відсутні.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки відповідають вимогам податкового законодавства, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення саме з цих підстав відсутні.

Також суд звертає увагу на те, що виходячи зі змісту п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 153, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 20041662) до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області №0001171618 від 30 березня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.

Суддя І.Г.Ясиновський