Рішення № 85855065, 20.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Справа № 280/5074/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за віком та виплачувати пенсію з моменту прийняття судового рішення із застосуванням коефіцієнта страхового стажу - 0,59175, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу - 1,35%.

Ухвалою суду від 23.10.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно під час проведення перерахунку його пенсії з 01.10.2017 застосовано коефіцієнт страхового стажу - 0,43833 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі - 1%. Позивач зазначає, що з урахуванням того, що статтею 22 Конституції України не дозволяється звуження обсягу соціальних прав та гарантів, то перерахунок його пенсії повинен був бути проведений виходячи із коефіцієнта страхового стажу - 0,59175 із застосуванням величини оцінки одного року стажу - 1,35%, на який позивач набув право до проведеного перерахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що до проведеного у жовтні 2017 року перерахунку позивач отримував пенсію в розмірі 1686,57 грн. З 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії, відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача збільшено до 2097,75 грн. Відповідач зазначає, що з 01.10.2017 дійсно було зменшено індивідуальний коефіцієнт страхового стажу, у зв`язку зі зменшенням величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, але в той же час було збільшено середню заробітну плату (дохід), яка враховується для обчислення пенсії, з 1982,63 грн. до 3764,40 грн. За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було порушено прав позивача, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2011 перебуває на пенсійному обліку.

З 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі - 1%.

Позивач, не погодившись з застосуванням коефіцієнту страхового стажу - 0,43833 замість - 0,59175, а також із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу - 1% замість 1,35%, звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 26.09.2019 №09/П-05 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнту стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, звернувся з даним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 25 Закону №1058, в редакції, що діяла до 01.10.2017, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

Разом з тим, з 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, яким Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема доповнено пунктами 4-3 та 4-4, які як прямо обумовлено Законі застосовується з 01.10.2017.

Так, відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Аналогічно було унормовано і частину 1 статті 25 Закону №1058, яка з 01.10.2017 була викладена в такій редакції «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».

Згідно пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу пенсія була призначена відповідно до положень Закону №1058 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017), а тому органом Пенсійного фонду правомірно проведено перерахунок пенсії позивача з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Виключення у вигляді застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% мали лише особи, яким вперше за Законом №1058 призначалась пенсія у період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року, проте позивач під таке виключення не підпадав.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону №1058, який передбачає, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що проведеним з 01.10.2017 перерахунком пенсії, пенсії позивача збільшилась та складає 2097,75 грн., замість 1686,57 грн. до проведеного перерахунку, а відтак жодного звуження прав позивача у зв`язку із перерахунком пенсії не відбулось.

Суд також зазначає, що оскаржуючи застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, позивач, разом з тим погоджується із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 року, проте, на переконання суду, дані складові є частинами однієї норми права, які застосовуються в сукупності, у зв`язку з чим доводи позивача про порушення його прав є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про те, що конституційні права та свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України, суд зазначає наступне.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час проведення перерахунку пенсії позивача дія обґрунтовано, у відповідності до приписів чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова